Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                           Кривенка В.В.,

суддів                                Гусака М.Б., Маринченка В.Л., 

                                      Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., 

                                      Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" (далі – ТОВ) справу за його позовом до Вінницької міської ради (далі – Міська рада), за участю третьої особи: Вінницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова, про визнання частково недійсним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23 лютого 1995 року № 139 (далі – рішення № 139), скасування державного акта на право постійного користування землею, спонукання до передачі земельної ділянки у власність,

У лютому 2006 року ТОВ звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням № 139 виконавчого комітету Вінницької міської ради було незаконно передано у постійне користування Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. Пирогова земельну ділянку площею 78 058,15 кв.м. оскільки на цій земельній ділянці розташовано об’єкт нерухомості – магазин-кафе, який належить на праві приватної власності ТОВ.

Ленінський районний суд м. Вінниці постановою від 9 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2006 року, позов частково задовольнив: визнав частково недійсним рішення № 139, скасував державний акт на право постійного користування землею, зобов’язав Міську раду винести на сесію питання про передачу ТОВ земельної ділянки площею 210 кв.м.

Ухвалою від 18 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2006 року, Ленінський районний суд м. Вінниці задовольнив заяву Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Пирогова про скасування за нововиявленими обставинами свої постанови від 9 березня 2006 року.

Цей же суд ухвалою від 27 лютого 2007 року позов ТОВ залишив без розгляду. В апеляційному порядку ухвала не оскаржувалася.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 червня 2008 року ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2006 року залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України ТОВ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, порушило питання про скасування зазначеної ухвали суду касаційної інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Ухвалюючи у справі рішення, суди виходили з того, що вона є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 3018-ІІІ від "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень відповідно до пункту 7 частини 1 тієї самої статті – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням № 139 Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. Пирогова було передано у постійне користування земельну ділянку площею 78 058,15 кв.м. та видано державний акт серії ІВН № 001958 від 23 лютого 1995 року на право постійного користування землею. На цій земельній ділянці розташовано об’єкт нерухомості – магазин-кафе, який належить на праві приватної власності ТОВ, що зумовлює необхідність користування частиною земельної ділянки для обслуговування цього об’єкту.

За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а отже, орган місцевого самоврядування виступає в цих відносинах як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом оспорюваного рішення не змінює правову природу спірних правовідносин і не перетворює спір у публічно-правовий.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 241– 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2008 року, ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2006 року та від 27 квітня 2006 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 вересня 2006 року та постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 березня 2006 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.