922/673/19 Про закриття апеляційного провадження у справі про визнання боржника банкрутом - 11.02.2021 Прийняття

3. 12.09.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастрол Україна" (далі - ТОВ "Кастрол Україна") на загальну суму 10 913 210,92 грн, з яких 3 842 грн включено до першої черги вимог кредиторів, а 10 909 368,92 грн - до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Обґрунтування клопотань.

4. 24.09.2019 до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання від ТОВ "Кастрол Україна" про закриття провадження у справі з посиланням на те, що це провадження порушено безпідставно та підлягає закриттю. Свої вимоги кредитор обґрунтовував тим, що під час звернення до суду із заявою про визнання банкрутом боржником не було дотримано порядку ліквідації юридичної особи в порядку, встановленому статтею 111 ЦК України, для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Зокрема, не було забезпечено своєчасне надання всіх необхідних документів для проведення відповідних перевірок контролюючими органами; не надано доказів складання та подання звітності за останній звітний період; не вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; ліквідатором не було закрито рахунки; ліквідатором проведено інвентаризацію активів, яку відображено не на тих бланках, що призвело до проведення інвентаризації, яка не може бути врахована судом. Також заявник посилався на порушення заявником приписів статті 11 Закону про банкрутство, зокрема: ліквідатор не надав докази покриття судових витрат до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство (до таких витрат відноситься оплата винагороди арбітражному керуючому); не надано перелік майна, що перебуває в заставі або є обтяженим в інший спосіб; не надано доказів відсутності на балансі боржника державного майна.

5. Крім того, кредитор надав суду клопотання про витребування оригіналів документів, що були подані разом із заявою про порушення справи про банкрутство.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Кастрол Україна" про витребування оригіналів документів та у задоволенні клопотання ТОВ "Кастрол Україна" про закриття провадження у справі № 922/673/19.

7. Оскарженою ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кастрол Україна" (вх. № 131 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 у справі № 922/673/19.

Ця ухвала мотивована положеннями статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та статей 254, 255 ГПК України. Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

8. 26.06.2020 ТОВ "Кастрол Україна" через Східний апеляційний господарський суд подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 922/673/19 та направити справу для подальшого розгляду Східним апеляційним господарським судом.

При цьому скаржник посилається на неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 9 КУзПБ. Крім того, зазначено у скарзі, що судом першої інстанції не враховано обставини безпідставності порушення провадження у цій справі, а також скаржником наведені докази на підтвердження цього.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

9. До Верховного Суду 19.08.2020 від ТОВ "Фінансова компанія "УКР-ФІН-ГРУП" та від ТОВ "ТЕХНО-АРТ", а 31.08.2020 від ліквідатора ПП "Аякс-Авто", арбітражного керуючого Безпалого С.О. надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Кастрол Україна", в яких з посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 922/673/19 - без змін.

Касаційне провадження.

10. 29.07.2020 ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження у справі № 922/673/19 за касаційною скаргою ТОВ "Кастрол Україна" за вх. № 5395/2020 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (про закриття апеляційного провадження) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11. Водночас колегією суддів було з`ясовано, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 справу № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з існуванням в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різного підходу стосовно можливості оскарження окремо від рішення суду першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

12. 18.08.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєсков В.Г. - головуючий, Білоус В.В., Васьковський О.В.) було зупинено провадження у справі № 922/673/19 за касаційною скаргою ТОВ "Кастрол Україна" за вх. № 5395/2020 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 про закриття апеляційного провадження до винесення Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 911/3070/15.

13. 13.10.2020 Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Банаська О.О. - головуючого, суддів: Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Катеринчук Л.Й., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г. ухвалено постанову у справі № 911/3070/15, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.01.2021, тобто обставини, що викликали зупинення провадження у справі № 922/673/19, усунуто.

14. 16.01.2021 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєсков В.Г. - головуючий, Білоус В.В., Васьковський О.В.) прийнято справу № 922/673/19 за касаційною скаргою ТОВ "Кастрол Україна" за вх. № 5395/2020 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 про закриття апеляційного провадження до провадження. Поновлено касаційне провадження у справі № 922/673/19 за касаційною скаргою ТОВ "Кастрол Україна" за вх. № 5395/2020 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 про закриття апеляційного провадження. Касаційну скаргу ТОВ "Кастрол Україна" за вх. № 5395/2020 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 922/673/19 призначено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на 11.02.2021 о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6 у залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

15. Вирішуючи питання обґрунтованості закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кастрол Україна" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.

16. Питанням, на яке слід надати відповідь суду касаційної інстанції, є можливість оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, яка відсутня в переліку, визначеному у статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду по суті.

17. Частиною першою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

18. У частині шостій статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

19. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

20. Статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та в порядку, встановленому законами України.

21. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

23. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК (1798-12) України та Закону про банкрутство до 21.10.2019 (КУзПБ з 21.10.2019).

24. Згідно з частинами першою, другою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

25. Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, пунктом 13 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

26. Крім того згідно із пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

27. Пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

28. Як зазначено вище, відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

29. Отже, у справах про банкрутство оскарження судових рішень відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019).

30. У КУзПБ оскарження судових рішень у процедурі банкрутства унормовано у статі 9 цього кодексу, частиною першою якої передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

31. Відповідно до частини другої статті 9 КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та цим Кодексом.

32. У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню. (частина третя статті 9 КУзПБ).

33. Закриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 90 розділу VI КУзПБ, частиною третьої якої визначено, що про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.

34. Водночас, аналіз змісту частини другої статті 9 КУзПБ свідчить, що цією нормою віднесено до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України (1798-12) та цим Кодексом, тоді як пунктом 13 частини першої статті 255 ГПК України частини до переліку ухвалу, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду визначено ухвалу про закриття провадження у справі.

35. Аналогічно до судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, частиною третьою статті 9 КУзПБ віднесено ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

36. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство у такому переліку відсутня.

37. У той же час відсутність буквального визначення цього права в статті 255 ГПК України та статті 9 КУзПБ не слід ототожнювати з відсутністю можливості оскарження такої ухвали в апеляційному та в касаційному порядках.

38. Судова колегія констатує, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист.

39. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

40. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

41. Особливістю розгляду справ про банкрутство є те, що законодавством про банкрутство передбачено прийняття судових рішень, які іменуються ухвалами та постановами, однак за своєю правовою природою вони мають ознаки судового рішення, яким вирішується спір у певних правовідносинах процедури банкрутства.

42. Такими судовими рішеннями є, зокрема, ухвали, постанови про розгляд спірних вимог кредиторів, про введення та затвердження плану санації, про відсторонення керівника боржника, про введення ліквідаційної процедури.

43. Одним з таких судових рішень (ухвал) є ухвала про закриття провадження у справі про банкрутство, постановлена відповідно до статті 90 КУзПБ, оскільки за наслідком її прийняття ведення подальшої господарської діяльності боржника припиняється, за винятком відновлення його платоспроможності, та скасовується мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, вимоги кредиторів до боржника, які виникли до моменту порушення банкрутства, та поточні вимоги вважаються врегульованими.

44. Відтак, як прийняття ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, так і прийняття ухвали про відмову у закритті провадження у справі про банкрутство має ознаки вирішення спору про право (право на врегулювання заборгованості боржника в межах банкрутного провадження чи поза його межами) та стосується прав усіх учасників провадження у справі про банкрутство, припиняє або продовжує дію мораторію у справі про банкрутство.

45. Отже, судові рішення (ухвали у справі про банкрутство) про закриття (відмову в закритті) провадження за своїм правовим наповненням є значно ширшими та не можуть ототожнюватися з ухвалами про закриття (відмову у закритті) позовного провадження, які оскаржуються згідно зі статтею 255 ГПК України.

46. Ці рішення повинні переглядатися як в апеляційному, так і в касаційному порядку, аналогічно до ухвал у процедурі банкрутства, якими вводиться мораторій (ухвала про відкриття провадження у справі) чи приймається рішення про правильність задоволення в ліквідаційній (санаційній) процедурі вимог кредиторів (ухвала за результатами розгляду грошових вимог кредиторів), про оскарження яких прямо зазначено у КУзПБ.

47. Тож ухвала, яка виноситься за результатами розгляду клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство має значення для кредиторів та боржника, як у разі задоволення клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, так і у випадку відмови у задоволення такого клопотання (заяви).

48. Тому оскарження судового рішення, ухваленого за результатом розгляду заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство, в апеляційному та касаційному порядках є важливим інструментом захисту прав та інтересів кредиторів та боржника.

49. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини рішення суду від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

50. Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи (абзац вісімнадцятий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 (v004p710-19) ).

51. Конституційний принцип забезпечення права на судовий захист перебуває у нерозривному зв`язку з основними засадами судочинства щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

52. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині другій зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

53. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

54. ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

55. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

56. У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

57. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

58. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (рішення ЄСПЛ у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).

59. ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення ЄСПЛ у справі "Зубац проти Хорватії" від 05.04.2018).

60. Стаття 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство, тоді як частиною другою статті 9 КУзПБ не визначено конкретного переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Аналогічно не містять заборони щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство приписи пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, частини третьої статті 9 КУЗПБ.

61. За наведеного можливість апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство в такому самому порядку, як і ухвал про закриття провадження у справі про банкрутство, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права, у тому числі права доступу до правосуддя та визначеними в частині третій статті 129 Конституції України основними засадами судочинства.

62. Такий підхід до розуміння норм щодо права апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство забезпечує гарантування дотримання прав учасників справи про банкрутство та судовий контроль за законністю дій боржника, кредиторів боржника, арбітражного керуючого, інших учасників справи в межах процедури банкрутства. До того ж апеляційний та касаційний перегляд відповідних ухвал виступає забезпеченням та гарантією від помилок суддів попередніх інстанцій при розгляді заяв про закриття провадження у справі про банкрутство, а також забезпечує недопущення незаконного й невиправданого тривалого провадження у справі про банкрутство та збалансування права на оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство і ухвали про відмову в закритті провадження у справі про банкрутство.

63. Тож відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність "ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство (див. mutatis mutandis схожий підхід Верховного Суду під час тлумачення норм Закону про банкрутство (КУзПБ) в ході вирішення питання можливості перегляду ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство в касаційному порядку, застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/1265/19).

64. Ураховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

65. Така ж правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 911/3070/15 та судова колегія не вбачає підстав для відходу від цих висновків при розгляді касаційної скарги ТОВ "Кастрол Україна" у справі № 922/673/19.

66. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали не дотримано норм процесуального права, тож подана касаційна скарга підлягає задоволенню.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

67. Частиною шостою статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

68. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства знайшли своє підтвердження, судова колегія доходить висновку про задоволення касаційної скарги ТОВ "Кастрол Україна", скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 922/673/19 та направлення справи № 922/673/19 у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В. Розподіл судових витрат.

69. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і направлення справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направлено до Східного апеляційного господарського суду на новий розгляд, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.