805/2380/16-а Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 25.06.2020 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 (суддя Галатіна О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.) у справі №805/2380/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" до Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000012/2 від 14.03.2016, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00012 від 14.03.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичного товару).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000012/2 від 14.03.2016 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Донецької митниці Державної фіскальної служби України №700080000/2016/00012 від 14.03.2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Донецька митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 04.02.2016 між ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" та Акціонерним товариством "Лебединський ГЗК" (РФ) було укладено контракт № 02 ЛЕБ МШ ГБЖ/от/160430 на постачання гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди). За Контрактом Позивач є покупцем, а компанія АТ "Лебединський ГЗК" - Постачальником.

Згідно п. 1.1. Контракту, кількість, ціна та умови поставки визначаються Сторонами в додатках до Контракту.

04.02.2016 укладено Додаток № 1 до Контракту, згідно якого Покупець (Позивач) зобов`язувався оплатити та прийняти, а Постачальник поставити в лютому 2016 року наступний товар: гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ "Лебединський ГЗК" (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ -0726-003-00186803-2009 зі змінами № 1 від 01.01.2011, № 2 від 24.10.2011, № 3 від 10.12.2013, в кількості 1 700 тон (+/- 5% в опціоні). Умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801 кордон РФ/Україна. Вартість за 1 тону - 127,20 доларів США, загальна вартість 227 052,00 доларів США(з урахуванням опціону).

У відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для митного оформлення товару 14.03.2016 позивачем разом з митною декларацією було надано відповідачу: Контракт № 02 ЛЕБ МШ ГБЖ/от/160430 від 04.02.2016 з додатком № 1 від 04.02.2016; Рахунок-фактуру (інвойс) № 160430-1-1 від 15.02.2016; Заявку на купівлю валюти № 15 від 25.02.2016; Висновок про вартість Товару, виданий ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 705 від 24.02.2016; Прейскурант цін виробника від 01.01.2016; Листи щодо ціноутворення та надання знижок № 40-949 від 16.02.2016, № 40-1271 від 26.02.2016, №40-1482 від 11.03.2016; Митну декларацію країни експортера № 10101050/120216/0000112 від 12.02.2016; Протокол тендерного комітету № 1 від 29.01.2016.

14.03.2016 на адресу позивача від відповідача надійшло електронне повідомлення згідно якого, документи, що були подані для митного оформлення містять розбіжності, а саме: у висновку про вартість Товару, що було видано ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 705 від 24.02.2016 контрактна ціна на горячебрикетоване залізо порівнюється з цінами на перероблений чавун і металобрухт, які за своєю суттю не є подібним товаром, а лише альтернативним видом сировини. Отже, висновок про вартісні характеристики товарів, не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і є неякісним, тому не може бути використаним.

14.03.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000012/2, яким збільшено вартість товару за 1 тону з 127,20 дол. США до 162,00 дол. США та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00012.

Згідно оскаржуваного рішення, відповідачем для визначення митної вартості товару застосовано другорядний метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України товар 14.03.2016 випущений у вільний обіг за МД № 700080000/2016/000992 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно частини першої статті 51, частини першої статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами встановлено, що для митного оформлення товару позивачем разом з митною декларацією було надано відповідачу: Контракт з додатком; Рахунок-фактуру (інвойс); Заявку на купівлю валюти; Висновок про вартість Товару, виданий ДП "Укрпромзовнішекспертиза"; Прейскурант цін виробника; Листи щодо ціноутворення та надання знижок; Митну декларацію країни експортера Протокол тендерного комітету .

Митний орган під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією дійшов висновку, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач направив позивачу електронне повідомлення, яким відмовив у визнанні заявленої митної вартості. Митним органом застосовано для визначення митної вартості товару другорядний метод (за ціною договору щодо ідентичного товару).

Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким позивачу збільшено вартість товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, під час дії гарантійних зобовязань, 06.05.2016 надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист про формування цін на гарячебрикетоване залізо; платіжне доручення на сплату двох партій товару, що поставлялись згідно рахунків № 160430-1-1 від 15.02.2016 та № 160430-2-1 від 15.02.2016.

З`ясовано, що згідно до додатку № 1 до контракту від 04.02.2016 № 02 ЛЕБ МШ ГБЖ /от/160430 АО "Лебединский ГОК" та позивач домовилися про поставку партії 1700 тон. ГБЗ (+/-5 % у опціоні), вартістю 127, 20 дол. США за тону, загальна вартість партії склала 227 052, 00 дол. США з урахуванням опціону.

Згідно додатку № 2 до контракту від 04.02.2016 № 02 ЛЕБ МШ ГБЖ /от/160430 АО "Лебединский ГОК" та Позивач домовилися про поставку партії 5500 тон. ГБЗ (+/-5 % у опціоні), вартістю 127, 20 дол. США за тону, загальна вартість партії склала 734 580, 00 дол. США з урахуванням опціону.

15.02.2016 АТ "Лебединский ГОК" виставило позивачу рахунок № 160430-1-1 на сплату об`єму ГБЗ, що фактично був відвантажений відповідно до умов додатку № 1 - фактичний об`єм партії склав 1674, 50 тон. вартістю 127, 20 дол. США за тону, загальною вартістю 212 996, 40 дол. США. Саме декларування позивачем цієї партії ГБЗ мало наслідком прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

15.02.2016 АТ "Лебединский ГОК" виставило позивачу рахунок № 160430-2-1 на сплату об`єму ГБЗ, що фактично був відвантажений відповідно до умов додатку № 2- фактичний об`єм партії склав 1882, 50 тон. вартістю 127, 20 дол. США за тону, загальною вартістю 239 454, 00 дол. США. Відповідно до п. 7.1. контракту від 04.02.2016 № 02 ЛЕБ МШ ГБЖ /от/160430 оплата здійснюється за фактом поставки.

Платіжним дорученням № 29884 від 25.03.2016 на суму 452 450, 40 дол. США (212 996, 40 дол. США +239 454, 00 дол. США).

Позивач сплатив фактичну поставку ГБЗ зроблену відповідно до умов додатків № 1 та №2 до контракту від 04.02.2016 № 02 ЛЕБ МШ ГБЖ /от/160430.

Вищезгадане платіжне доручення не надавалося під час декларування, що дозволяється відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, оскільки на час декларування сплата поставки, ще не була здійснена.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (4495-17) , необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Слід вказати про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

З таких підстав, можна зробити висновок, що не є належним обґрунтуванням спірного рішення недоліки листа (висновок №705 від 24.02.2016 року) ДП "Укрпромзовнішекспертиза", оскільки відповідний лист не є обов`язковим (основним документом), за яким підтверджується митна вартість за ціною контракту відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Як зазначено у листі ТОВ УК "МЕТАЛЛОИНВЕСТ", що є керуючою компанією постачальника за контрактом, АО "Лебединский ГОК" є єдиним підприємством у СНД, що виробляє гаряче брикетоване залізо.

Таким чином, зроблене ДП "Укрпромзовнішекспертиза" визначення ціни гарячебрикетованого заліза шляхом порівняння з ціною металобрухту та чавуну передільного є правильним.

Слушними є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України, зокрема, не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; інформації, наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Донецької митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.