910/994/20 Про стягнення заборгованості та неустойки за порушення умов договору поставки - 09.02.2021 Прийняття

Залізниця звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Підприємства, про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 6 051 288,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не виконало належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки від 11.09.2019 № ЦЗВ-14-04219-01 (далі - Договір), зокрема порушило вимоги пунктів 1.1 та 3.5 Договору щодо строків поставки товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю Залізницею тих обставин, на які вона посилалася в обґрунтування своїх вимог, зокрема належними та допустимими доказами не доведено порушення строків поставки товару за умовами Договору саме з вини Товариства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Залізниця звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанцій, неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року) з урахуванням необхідності обов`язкового врахування визначального характеру складання місячного плану на подачу вагонів та строків оформлення електронних заявок вантажовідправниками.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.01.2021 № 29.3-02/136 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/994/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 11.09.2019 Залізницею (Замовник) та Товариством (Постачальник) укладено Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), вказане в подальшому "Товар", найменування, марка та кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється у національній валюті України - гривні, на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються у рознарядках замовника (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, які вказуються в специфікаціях до даного договору.

У специфікації № 1 до Договору сторони погодили, зокрема, найменування товару - паливо дизельне, кількість - 10 000,00 т, ціну однієї тонни - 20 249,9999 грн, вартість товару складає - 202 499 999,35 грн, крім того, ПДВ 20% - 37 266 827,07 грн, на загальну суму 242 999 999,00 грн, умови поставки [FCA (Франко-перевізник)], термін поставки [протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня надання рознарядки] та умови оплати.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко- перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках Замовника.

Відповідно до пункту 3.2 Договору Постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії Договору, тільки при наявності рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника прийняти товар.

Згідно з пунктом 3.4 Договору Замовник протягом 1 (одного) робочого дня з моменту надання Постачальнику рознарядки забезпечує оформлення наказів або телеграфних розпоряджень АТ "Укрзалізниця" на станцію відправлення, відповідно до умов поставки і вказаних у рознарядці Замовника реквізитів вантажоодержувачів.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня надання рознарядки.

Відповідно до пункту 3.7 Договору поставка товару підтверджується актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання Постачальником передбачених цим пунктом документів.

Згідно з пунктом 3.9 Договору датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються у рознарядці Замовника.

Пунктом 12.2 Договору передбачено, що строк дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2019. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.

Залізниця направила на адресу Товариства рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції від 26.11.2019 № ЦЗВ-20/3992 засобами поштового зв`язку цінного листа з описом вкладення та сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Однак, на думку Залізниці, Товариство неналежним чином виконало свої зобов`язання за Договором, чим порушило вимоги пунктів 1.1 та 3.5 Договору, а саме порушило строки поставки товару.

Зважаючи на пункт 9.4 Договору, в якому зазначено, що за порушення строків постачання Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк Товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк Товару за кожний день прострочення, Залізниця нарахувала Товариству штрафні санкції у сумі 6 051 288,08 грн.

З метою досудового врегулювання спору, відповідно до розділу 10 Договору, Залізниця звернулась до Товариства з претензією від 13.12.2019 № ЦЗВ-20/4389 про сплату штрафних санкцій за порушення термінів постачання товару у розмірі 6 051 288,08 грн. (40 341 920, 50 грн. - вартість товару поставленого з порушенням строків * на 15% - штраф).

Листом від 26.12.2019 № 26-12/2019/20 Товариство заперечувало проти наявності підстав для нарахування штрафних санкцій.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 6 051 288,08 грн.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з пунктом 12.1 Договору все, що обумовлено цим договором, регулюється чинним законодавством України і міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року (далі - ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525, частини першої статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з умовами статті А.4 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Статтею А.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) передбачено, що Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4

Відповідно до статті Б.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару:

- з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4;

- від настання погодженої сторонами дати чи дати закінчення будь-якого періоду, узгодженого для поставки, - що виникають або внаслідок непризначення покупцем перевізника чи іншої особи відповідно до статті А.4, або внаслідок неприйняття перевізником чи іншою особою, призначеною покупцем, товару у своє відання в узгоджений термін, чи внаслідок ненадання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Враховуючи викладене, судами відхилено доводи Залізниці про те, що пункт 3.1 Договору встановлює лише правила постачання товару на зазначених умовах, однак не містить обов`язку замовника (позивача) надавати вагоноцистерни постачальнику для відвантаження дизельного палива.

Судами встановлено, що Підприємство, яке у даних правовідносинах виступало транспортним експедитором на підставі договору транспортного експедирування від 09.08.2019 № 0119/9104-73 та протоколів до нього у порядку, що передбачений Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , надавало Товариству комплекс транспортно-експедиторських послуг з організації і забезпечення перевезення вантажу.

На виконання умов Договору у встановленому порядку Товариством було надано заявку від 26.11.2019 № 26/11-19 на організацію відвантаження залізничним транспортом зі станції Миколаїв-Вантажний дизельного палива у кількості 4 000 тонн, починаючи з 27.11.2019, за вказаними Товариством у заявці даними, зазначеними вантажоотримувачем, що підтверджується наданою копією заявки від 26.11.2019 № 26/11-19.

Виступаючи як транспортний експедитор, Підприємство забезпечувало у встановленому порядку внесення до електронної системи планування залізничних перевезень AT "Укрзалізниці" (МЕСПЛАН) інформації щодо запланованих обсягів вантажу Товариства, оформлення залізничних накладних на вантаж Товариства, а також надавала Товариству такі транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажу: 1) організація страхування вантажу; 2) оплата додаткових зборів, що стягуються з вантажовідправника; 3) послуги з інформаційного супроводження вантажу рухомого складу у прямому напрямку. Оформлення залізничних накладних на вантаж здійснювалось Третьою особою на підставі інструкцій Відповідача вказаних у заявці.

Згідно з витягом з електронної системи планування залізничних перевезень АТ "Укрзалізниці" (МЕСПЛАН) Підприємство направило заявку на планування перевезень до АТ "Укрзалізниця", а остання підтвердила прийняття цієї заявки 27.11.2019 о 07:51:59 працівником АТ "Укрзалізниці" планового відділу УД - Король Т.С.

Ці обставини підтверджують те, що Товариство завчасно, тобто 26.11.2019, направило заявку Підприємству, а останнє завчасно (27.11.2019) направило заявку АТ "Укрзалізниця" на планування перевезень.

Також судами були відхилені посилання Залізниці на те, що відповідно до договору від 31.08.2017 № ДН-4/101 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "ОйлТрансшипмент" експлуатація залізничної під`їзної колії при станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці здійснюється підприємством ТОВ "ОйлТрансшипмент" та, яка (Залізниця) вважає, що функції подачі вагонів вантажовласнику для навантаження товару до станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці здійснюється безпосередньо ТОВ "ОйлТрансшипмент", оскільки пунктом 1 вказаного договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить, ПП "Глобал-Інвест" та експлуатується підприємством на підставі договору оренди від 30.05.2017 №10/05-17 та примикає до колії № 11 через стрілочний перевод № 41 у парку Миколаїв-Рудний станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

Згідно з пунктом 5 договору від 31.08.2017 № ДН-4/101 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "ОйлТрансшипмент" повідомлення про наявність вагонів для під`їзної колії передаються станції Миколаїв-Вантажний цілодобово по телефону із записом в книзі повідомлень. Вагони для передачі на під`їзну колію надходять або формуються Залізницею на коліях №№ 3,4 парку Миколаїв-Рудний станції Миколаїв-Вантажний, відповідно до технологічного процесу роботи станції (пункт 6 договору від 31.08.2017 № ДН-4/101 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "ОйлТрансшипмент")

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що максимальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 10-тн вагонів (40 осей), вагою 950 т.

Відповідно до пункту 8 договору від 31.08.2017 № ДН-4/101 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "ОйлТрансшипмент" про готовність вагонів до здавання, у кількості одночасно переданої партії, Підприємство повідомляє Залізницю: по телефону за 30 хв. до вивозу вагонів на станцію, з наступним письмовим підтвердженням. Повідомлення надається за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами.

Згідно з пунктом 11 договору від 31.08.2017 № ДН-4/101 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "ОйлТрансшипмент" час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Підприємству до моменту закінчення передавальних операцій при поверненні вагонів Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від Підприємства або Залізниці, складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Судами встановлено, що відповідно до зазначених номерів вагонів у накладних, наявних у матеріалах справи, всі вагони належать саме АТ "Укрзалізниця", що відповідає пункту Договору, де зазначено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом загального користування.

Також судами встановлено, що Підприємством завчасно надало електронну заявку на планування перевезень, яка була узгоджена з АТ "Укрзалізниця" саме 27.11.2019, що підтверджується витягом з АС "МЕСПЛАН". Надана Залізницею інформація з архіву ЕЛЗ відповідно до Інструкції по роботі підсистеми обліку "Електронних заявок та контролю навантаження" підтверджує надходження інформації до підсистеми обліку електронних заявок і контролю навантажень, які відбуваються окремо для кожного призначення планів перевезень.

Водночас судами відхилені посилання Залізниці на те, що заявка Підприємства про надання вагоно-цистерн, яка була підтверджена AT "Укрзалізниця" 27.11.2019, є заявкою про загальний місячний план на подачу вагонів за період листопад-грудень 2019 року, оскільки відповідно до пункту 2.1 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтії) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.

Згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ТУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС "МЕСПЛАН" або на електронному носії у формі, сумісній з АС "МЕСПЛАН", із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тоннах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення (пункт 2.2 Правил планування перевезень вантажів).

Тобто подана Підприємством 27.11.2019 заявка ніяким чином не могла бути заявкою про планування перевезень на місяць, зокрема листопад-грудень 2019.

Крім того, Порядком ведення облікової картки планування перевезень АС "МЕСПЛАН" передбачено, що після набуття замовлення статусу (узгоджено) АС "МЕСПЛАН" здійснює формування бланка облікової картки та внесення до неї даних замовлення на підставі наданої Залізницею інструкції по роботі підсистеми обліку "Електронних заявок та контролю навантаження" в АС "МЕСПЛАН" (оперативне планування) та інформації з архіву ЕЛЗ, а саме копії плану перевезень № 7863, який був сформований саме 27.11.2019 о 06:56:19 ОСОБА_1 (представником Підприємства). Цим планом підтверджується звернення Товариства до Підприємства 26.11.2019. Вказану заявку прийнято працівником АТ "Укрзалізниця" 27.11.2019.

Що ж до доводів Залізниці про те, що згідно з довідкою щодо знаходження вагонів на під`їзній колії ТОВ "ОйлТрансшипмент" (відправник Підприємство, вантажовласник Товариство) підтверджується затримка вагонів на станції з вини вантажовідправника (перевищення технологічного часу знаходження на колії), то такі доводи були відхилені судами, оскільки в процесі розгляду справи Залізницею не надано доказу затримки вагонів з вини Товариства. У той же час відповідно до договору від 31.08.2017 № ДН-4/101 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "ОйлТрансшипмент, а саме пункту 11, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від Підприємства або Залізниці, складається Акт загальної форми, в акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Однак Залізницею не надано судам актів про затримку вагонів, складеного за участю ТОВ "Ойлтраншипмент", Підприємства чи Товариства.

При цьому затримка вагонів підтверджується виключно актом, який повинен бути складений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Статуту залізниць України, Правил складання актів.

За таких підстав суди дійшли висновку, що Залізницею належними та допустимими доказами не доведено порушення строків поставки товару за умовами Договору саме з вини Товариства.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанцій, неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ІНКОТЕРМС-2010 з урахуванням необхідності обов`язкового врахування визначального характеру складання місячного плану на подачу вагонів та строків оформлення електронних заявок вантажовідправниками.

Касаційний господарський суд зазначає, що відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин, а саме судами встановлено, що пунктом 2.2 Правил планування перевезень вантажів передбачено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ТУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС "МЕСПЛАН" або на електронному носії у формі, сумісній з АС "МЕСПЛАН", із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тоннах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення. Тобто подана Підприємством 27.11.2019 заявка ніяким чином не могла бути заявкою про планування перевезень на місяць, зокрема листопад-грудень 2019. Також судами встановлено, що Залізницею належними та допустимими доказами не доведено порушення строків поставки товару за умовами Договору саме з вини Товариства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються доводами наведеними у даній постанові.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі № 910/994/20 - без змін.