742/2979/16-а Про припинення протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України та скасування рішення про припинення виплати особі пенсії з дня його прийняття; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України провести нарахування та виплату особі пенсію з дня її припинення - 23.06.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач) про:

припинення протиправних дій відповідача та скасування рішення про припинення виплати позивачу пенсії з дня його прийняття;

зобов`язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу пенсії з дня її припинення, а саме з 1 липня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що з 1 червня 2015 року норми Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року №4038-XII (4038-12) (далі - Закон №4038-XII (4038-12) ) щодо пенсійного забезпечення втратили чинність і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються, а також з того, що посада, на якій працює позивач, не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах Закону №4038-XII (4038-12) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено; постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент припинення відповідачем виплати позивачу пенсії у зв`язку із зазначеними обставинами та на час його звернення до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом норми законодавства, якими передбачено припинення пенсійних виплат, неконституційними не визнавалися, а отже у відповідача не було правових підстав їх не виконувати.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов помилкових висновків про те, що на позивача поширюються положення Закону України "Про державну службу", оскільки посада на якій він працює дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону №4038-XII (4038-12) .

У статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII (2262-12) ) передбачено припинення виплати пенсії особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому зазначені положення на позивача не поширюються.

Позиція інших учасників справи

17 лютого 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В запереченнях зазначається, що при прийнятті відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу, він, в першу чергу, керувався положеннями частини другої статті 18 Закону України "Про судову експертизу", згідно якої тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам, у період роботи на посадах судових експертів (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №742/2979/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №742/2979/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 8 липня 2014 року позивачу призначено пенсію на підставі Закону №2262-XII (2262-12) і він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області.

27 травня 2016 року позивач працевлаштувався на посаду судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

У зв`язку з працевлаштуванням позивача відповідач припинив виплату йому пенсії з 1 липня 2016 року.

Позивач, вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом №4038-XII (4038-12) та №2262-XII, в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач, приймаючи рішення про припинення виплати позивачу пенсії, яка призначена відповідно до №2262-XII, керувався саме положеннями статті 18 Закону України №4038-XII.

Так, згідно з частиною першою статті 54 Закону № 2262-XII тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) ), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (889-19) , а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються.

Відповідно до статті 18 Закону №4038-XII на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України "Про державну службу", якщо інше не передбачено законами України.

При цьому, згідно із частиною другою статті 18 Закону №4038-XII тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам, у період роботи на посадах судових експертів (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що Чернігівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України є державною спеціалізованою установою судових експертиз, а отже на позивача, як особу, що з 27 травня 2016 року працює на посаді судового експерта зазначеної установи, у відповідності до статті 18 Закону №4038-XII, поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України "Про державну службу", що вказує на наявність вищезазначених правових підстав для припинення органами ПФУ виплати йому пенсії на період працевлаштування.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що на момент припинення відповідачем виплати позивачу пенсії у зв`язку із зазначеними обставинами та на час його звернення до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом норми законодавства, якими передбачено припинення пенсійних виплат, неконституційними не визнавалися, а отже у відповідача не було правових підстав їх не виконувати.

Суд вважає безпідставними твердження позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки припинення виплати пенсії позивачу врегульовано не тільки Законом №2262-XII (2262-12) , але і положеннями Закону №4038-XII (4038-12) .

Правові висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 3 жовтня 2019 року у справі №302/468/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі № 241/1478/16-а.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.