239/702/16-а Про зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності - 21.05.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Новогродівського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення у 2007 році пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) ; зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в розмірі - 50 % пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону; зобов`язати відповідача сплатити всі невиплачені суми пенсії по інвалідності, починаючи з 23 червня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року позов задоволено, визнано неправомірними дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , в розмірі 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27, 28 зазначеного Закону, з урахуванням фактично виплачених сум, з 23 червня 2016 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який прийнятий останнім у часі, чітко визначає, в якій частині застосовується Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) : пріоритетному застосуванню до відносин, пов`язаних з призначенням і виплатою пенсії по інвалідності, підлягає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) не регулював спірні правовідносини, а тому порушене право позивача на перерахунок пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підлягає відновленню.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено. Постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) в розмірі, визначеному статтею 29 цього Закону, що і було здійснено відповідачем у 2007 році, у зв`язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до вимог пенсійного законодавства України, а саме частини другої статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно цим законом види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Таким чином, згідно із діючим пенсійним законодавством України пріоритетному застосуванню до відносин, пов`язаних з призначенням і виплатою пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання підлягає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційні скарги позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №239/702/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 20 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №239/702/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 травня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, яка призначена на підставі акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №16 від 29 червня 2006 року та довідки МСЕК від 1 червня 2007 року, згідно якої позивачу встановлена 3 група інвалідності в зв`язку з трудовим каліцтвом строком на 1 червня 2008 року, довідкою МСЕК від 15 липня 2015 року 3 група інвалідності підтверджена безстроково і визначено 50 % втрати працездатності.

Відповідачем позивачу призначена пенсія як інваліду 3 групи з трудового каліцтва за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , без врахування норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (1058-15) , він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно із частино третьою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат, а також умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до норм статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлені розміри пенсій по інвалідності, зокрема, інвалідам III групи - 40 процентів заробітку (стаття 64).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Розділом ІV Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначено умови призначення пенсії по інвалідності (стаття 30), розмір такої пенсії (стаття 33), період, на який вона призначається (стаття 34), строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності (стаття 35).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах, зокрема, інвалідам ІII групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Разом з тим згідно з частиною третьою статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV (1105-14) .

Відповідно до пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (в редакції Закону №77-УІІІ від 28 грудня 2014 року (77-19) ) до приведення законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у відповідність із цим Законом, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тобто, наведені вимоги законодавства належним чином підтверджують право позивача на отримання пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а саме: в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з постановою суду першої інстанції в частині того, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) взагалі не регулював спірні правовідносини у даній справі, з огляду на що відповідачем безпідставно за вказаним законом призначена пенсія позивачу.

Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який прийнятий пізніше Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таким чином, враховуючи, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який прийнятий останнім у часі, чітко визначає, в якій частині застосовується Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , пріоритетному застосуванню до відносин, пов`язаних з призначенням і виплатою пенсії по інвалідності, підлягає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Зазначений висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-351а14 та Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2018 року у справі №212/1562/15-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що на час призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) не регулював спірні правовідносини, а тому порушене право позивача на перерахунок пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підлягає відновленню.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частину третю статті 30 Закону №1058-IV, та скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із чим суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року необхідно скасувати, а постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року - залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 768 грн, що підтверджується квитанцією №20 від 12 вересня 2017 року.

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають присудженню здійсненні ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасувати.

Постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (РНОКПП 41247274) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень.