286/4145/15-а Про скасування постанови Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції про адміністративне правопорушення - 21.05.2020 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя Кулініч Я.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів: Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, в якому просила: визнати постанову №196/4-Ф від 06.08.2015 року, винесену відносно позивача про накладення штрафу, незаконною та скасувати її.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 24.07.2015 року відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 96 КУпАП, за надання недостовірних відомостей в декларації та на підставі протоколу винесена постанова №196/4-Ф і накладено штраф у розмірі 8500 грн.. Вважає, винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу незаконним та неправомірним, оскільки жодних правопорушень з її боку вчинено не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач правомірно застосував до позивача адміністративне стягнення, передбачене ч. 8 ст. 96 КУпАП, оскільки позивач при поданні декларації про готовність об`єкта до експлуатації надала недостовірні відомості щодо земельної ділянки, на якій здійснювала будівництво.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

6. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив про те, що докази вчиненого позивачем порушення відсутні. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки діям Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області щодо проведення перевірки. Оскільки позивача не було повідомлено про проведення перевірки, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення, вказане призвело до необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

9. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (2747-15) , касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Гриців М.І., Кравчук В.М.

12. У зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 № 741/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 21.05.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку в АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Овруцького районного суду від 03.02.2009 та договором про поділ в натурі часток житлового будинку від 05.06.2009.

15. Відповідно до рішення Овруцької міської ради Житомирської області №177 від 26.06.2012 19 сесії 6 скликання затверджено технічну документацію із землеустрою та надано позивачу земельну ділянку в оренду.

16. 23.07.2012 року між ОСОБА_1 та Овруцькою міською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого земельну ділянку позивачу надано для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

17. Відповідно до рішення №188 від 22.08.2012 виконавчого комітету Овруцької міської ради позивачу було надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво добудови до частини житлового будинку (копія витягу з рішення №188 від 22.08.2012).

18. На виконання даного рішення позивачем була виготовлена проектна документація, отримані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (реконструкція частини житлового будинку під магазин непродовольчих товарів), будівельний паспорт.

19. До початку виконання будівельних робіт ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області були подані повідомлення про початок будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт.

20. Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації позивачем подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області 14.02.2015, яка зареєстрована за №704/15. Після усунення зауважень та недоліків позивач повторно подала декларацію про готовність 20.06.2015 року, яка зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області 02.07.2015 серія ЖТ №143151820435.

21. На підставі звернення Овруцької міської ради від 15.06.2015 вих. № 02-16/620 щодо порушення ОСОБА_1 вимог законодавства під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області в період з 20.07.2015 по 24.07.2015 проведена позапланова перевірка за вищевказаною адресою.

22. 24.07.2015 року за результатами перевірки відповідачем складено акт, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 96 КУпАП, за надання недостовірних відомостей в декларації щодо земельної ділянки, припис №63/4/15 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

23. На підставі протоколу від 24.07.2015, акту перевірки від 24.07.2015, припису №63/4/15 від 24.07.2015 відповідачем винесено постанову №196/4-Ф від 06.08.2015 року, якою на позивача за вказане порушення накладено штраф у розмірі 8500 грн.

24. Вважаючи протиправною постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №196/4-Ф 06.08.2015 року, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з частиною першою та другою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

27. Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (553-2011-п) (далі - Положення № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

28. Згідно з пунктом 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

29. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

30. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п`яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

31. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

32. Відповідно до частини першої пункту 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

33. Згідно з пунктом 13 Порядку № 553, суб`єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

34. Положеннями пунктів 16 та 17 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

35. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

36. З аналізу наведених норм слідує, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють, зокрема позапланові перевірки суб`єктів містобудування на предмет дотримання ними під час здійснення будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та інших нормативних актів, що регулюють даний вид діяльності та під час здійснення такого контролю мають право на безперешкодний доступ на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

37. Вказаному праву контролюючого органу кореспондує право суб`єкта містобудування бути присутнім під час здійснення перевірки, або забезпечити присутність своїх представників, в разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. В такому разі допуск до проведення перевірки є обов`язком такого суб`єкта містобудування.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення Овруцької міської ради від 15.06.2015 вих. № 02-16/620 щодо порушення ОСОБА_1 вимог законодавства під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області в період з 20.07.2015 по 24.07.2015 проведена позапланова перевірка за вищевказаною адресою.

39. Законодавством не передбачено чіткого порядку попереднього повідомлення суб`єкта містобудування про проведення позапланової перевірки як обов`язкової передумови її проведення, однак, для забезпечення присутності уповноваженого представника під час проведення такої перевірки, відповідач в рамках підготовки до проведення позапланової перевірки повинен вчинити дії щодо повідомлення суб`єкта містобудування про її проведення.

40. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 822/681/16 та від 14.11.2019 у справі № 822/680/16.

41. Разом з тим, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивача було повідомлено про проведення перевірки.

42. Відповідно до вимог статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

43. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

44. Згідно з вимогами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

45. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

46. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

47. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

48. Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

49. Згідно з частиною першою статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

50. Відповідно до вимог статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

51. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

52. Згідно зі статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

53. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

54. Відповідно до частин першої та третьої статті 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

55. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

56. Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що результати проведення перевірки мають бути доведеними до відома суб`єкта містобудування, про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суб`єкт містобудування має бути належним чином повідомлений, прийняте рішення має бути доведеним до відома суб`єкта містобудування з роз`ясненням строків та порядку його оскарження.

57. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №521/21809/16-а.

58. Разом з тим, в ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року (яка містить висновок про поважність причин пропуску звернення до суду) встановлено наступне.

59. В оскарженій постанові Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №196/4-Ф 06.08.2015 року міститься запис про те, що вона надіслана поштою 07.08.2015 року (а.с.44-45), проте позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови не отримувала. На самому примірнику постанови не зазначено номер поштового відправлення, яким вона надсилалася позивачці.

60. В матеріалах справи містяться акт перевірки від 24.07.2015 року та протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2015 року, з яких вбачається, що зазначені документи направлялися позивачці рекомендованим лисом з повідомленням №1110100385850. В протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що позивачка відмовилась від підпису протоколу, а розгляд справи мав відбутися о 12 год. 00 хв. 06.08.2015 року (а.с.38-41).

61. Водночас з інформації на офіційному сайті "Укрпошта" слідує, що протокол та акт перевірки позивачці були направлені лише 04.09.2015 року та отримані нею 08.09.2016 року. Зазначене свідчить про те, що відповідачем недобросовісно виконано обов`язок вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення, визначений ст. 245 КУпАП.

62. Щодо надіслання копії оскаржуваної постанови, то матеріали справи взагалі не містять таких відомостей. За таких обставин немає підстав стверджувати, що позивачка була обізнана про її винесення.

63. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

64. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи обставини, встановлені в ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, відповідач недобросовісно виконано обов`язок вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення, визначений ст. 245 КУпАП, в якому була зазначена дата розгляду справи, у зв`язку з чим позивач була неповідомлена про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

65. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

66. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та КУпАП (80731-10) , зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

67. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 813/3355/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 822/681/16, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а(2а/205/27/17).

68. На цій підставі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем допущено грубе порушення встановленого порядку проведення перевірки, яке не може за даних обставин вважатися формальним порушенням.

69. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не була повідомлена, у відповідності до вказаного порядку, про час і місце розгляду справи, відповідачем під час прийняття постанови про адміністративне правопорушення не дотримано встановленої процедури, не перевірено та не з`ясовано, чи було вчинено правопорушення, яке зафіксовано в акті перевірки.

70. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про правомірність оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, оскільки вони не були підтверджені належними та допустимими доказами під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, та погоджується на цій підставі з доводами скаржника про те, що прийнята постанова про адміністративне правопорушення №196/4-Ф від 06.08.2015 року є протиправною та підлягає скасуванню. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини другої статті 77 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), не довів правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

71. Навіть якщо враховувати той факт, що процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других, колегія суддів звертає увагу на наступне.

72. Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №806/5308/15 визнано протиправними та скасовано припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №63/4/15 від 24.07.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та Рішення про скасування декларації ЖТ №143151820435 від 02.07.2015 про прийняття завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації; визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області № 57 від 28.07.2015 "Про скасування реєстрації декларації".

73. Тобто, припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №63/4/15 від 24.07.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувану в даній справі постанову №196/4-Ф від 06.08.2015 року про накладення штрафу визнано судовим рішенням протиправним та скасовано на підставі аналізу норм матеріального права.

74. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.07.2016 року № 5-рп/2016 зазначив, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України.

75. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

76. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

77. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

78. Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

79. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

80. Отже державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74).

81. Водночас ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

82. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

83. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

84. Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

85. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з порушенням суб`єктом владних повноважень порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення №196/4-Ф від 06.08.2015 року.

86. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.

87. Враховуючи, що доводи касаційної скарги про порушення норм права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, Суд дійшов висновку, що постанова Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

88. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

89. Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 487,20 грн. (згідно квитанції №1372/з60 від 08.12.2015), які в зв`язку з задоволенням позовних вимог, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області.

90. Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №196/4-Ф від 06.08.2015 про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень і двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області.