Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Київської обласної організації товариства сприяння обороні України (далі – Організація) справу за її позовом до Київської міської ради (далі – Міська рада), за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Будівництво Інвестиції" (далі – ТОВ), Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Колективного підприємства "Київський обласний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України" (далі – Підприємство) про скасування рішення, визнання права на земельну ділянку, зобов’язання оформити право користування земельною ділянкою та право постійного користування цією ділянкою,

У червні 2006 року Організація звернулася до суду з позовом до Міської ради про скасування рішення від 19 липня 2005 року № 884/3459 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Житло Будівництво Інвестиції" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу та паркінгом у пров. Моторному, 11 у Голосіївському районі м. Києва" (далі – рішення Міської ради), визнання права на земельну ділянку і зобов’язання відповідача оформити право користування земельною ділянкою та право постійного користування цією ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням Організацію незаконно позбавлено права користування земельною ділянкою, переданою у 1974 році, де розташовано належні позивачу об’єкти нерухомого майна, без дотримання процедури вилучення цієї ділянки, встановленої законодавством, та без вирішення з позивачем майнових питань, пов’язаних із знесенням цих об’єктів, що перебувають у нього на балансі та розташовані на зазначеній земельній ділянці.

У грудні 2006 року Організація уточнила свої вимоги – відмовилася від позову в частині визнання права на спірну земельну ділянку.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 20 грудня 2006 року провадження у справі в частині зобов'язання Міської ради оформити право користування земельною ділянкою та право постійного користування цією ділянкою закрив на підставі пункту 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Постановою господарського суду м. Києва від 20 грудня 2006 року у задоволенні позову про скасування рішення Міської ради відмовлено.

Київський апеляційний господарський суд м. Києва постановою від 26 квітня 2007 року ухвалу суду першої інстанції змінив, виклав абзац першої (резолютивної) частини ухвали в такій редакції: "Закрити провадження у справі в частині визнання права на земельну ділянку, розташованої за адресою: м. Київ, пров. Моторний, 11"; постанову суду першої інстанції скасував частково, позов задовольнив частково, скасувавши рішення Міської ради. У решті постанову місцевого суду залишив без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2008 року постанову апеляційного суду в частині задоволення позову скасовано, у задоволенні позову відмовлено. У решті постанову апеляційного суду залишено без змін.

У скарзі Організація, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а провадження – закрити.

Скарга Організації підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті, суди виходили з того, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок обґрунтованим визнати не можна.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС адміністративну справу визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що він є користувачем земельної ділянки, де розташовано належні йому на праві власності об’єкти нерухомості, яку оспорюваним рішенням відповідача було передано іншій особі.

Таким чином, спір зводиться до вирішення питання про право користування земельної ділянкою, а отже, не є публічно-правовим і не підпадає під наведене вище визначення адміністративної справи. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 223 цього Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

У частині 2 статті 235 КАС зазначено, що перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження.

За таких обставин усі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

З огляду на викладене та керуючись статтями 157, 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Київської обласної організації товариства сприяння обороні України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs1551238) від 24 січня 2008 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2006 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.