911/956/19 Про скасування рішень місцевого державного органу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно майновий комплекс, визнання недійсним договору, визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння - 17.09.2020 Прийняття

до 1) Виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради, 2) Виробничо-комерційного підприємства "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", 4) Відділу державної реєстрації прав на нерухомість та бізнес Бородянської районної державної адміністрації

про скасування рішень та свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. До господарського суду Київської області звернувся Заступник військового прокурора Центрального регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) та Міністерства оборони України з позовом до Виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради (далі - Виконавчий комітет), Виробничо-комерційного підприємства "Військовий мисливець" товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (ВКП "Військовий мисливець"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" (далі - ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик"), Відділу державної реєстрації прав на нерухомість та бізнес Бородянської районної державної адміністрації (далі - Відділ державної реєстрації), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету від 24.06.2008 № 288 "Про оформлення за ВКП "Військовий мисливець" права власності на нерухоме майно майновий комплекс за адресою: с. Пороскотень, вул. Миру, 23, у тому числі: службовий будинок, єгерська, літня кухня-столова, будинок мисливський, готель, побутове приміщення, 2 вбиральні, накриття, конюшня склад, 2 накриття, колодязь, огорожа;

- скасувати свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 22.07.2008 про реєстрацію права власності на майновий комплекс за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Миру, 23, за ВКП "Військовий мисливець";

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Миру, 23, укладений 01.01.2016 між ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" та ВКП "Військовий мисливець";

- скасувати рішення державного реєстратора філії комунального підприємства Новопетрівської сільської ради "Результат" Рибалко В. М. від 17.01.2017 № 33464542 про реєстрацію за ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" нерухомого майна - громадський (виробничий) будинок (приміщення) "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", загальною площею 1649,6 кв. м, розташованого на вул. Миру, 23 в с. Пороскотень Київської області;

- визнати право власності за державою в особі ФДМ України на нерухоме майно: громадський (виробничий) будинок (приміщення) "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", зальною площею 1649,6 кв. м, розташоване на вул. Миру, 23 в с. Пороскотень Київської області, яке включає: нежитлове приміщення (готель) літ. "Ф" площею 1206,6 кв. м, побутова літ "И" площею 124,2 кв. м, господарська літ. "Ї" площею 45,4 кв. м, єгерська літ. "О" площею 54,00 кв. м, конюшня склад літ. "Є" площею 219,4 кв. м, навіси літ. "Й", "Х", "Ц", "Ч", "Я", вольєр літ. "Ш" (далі - спірне нерухоме майно);

- витребувати з незаконного володіння ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" на користь держави в особі ФДМ України та Міністерства оборони України спірне нерухоме майно.

1.2. Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що спірне нерухоме майно - майновий комплекс Дубраво-Ленінського мисливського господарства, є державною власністю в особі ФДМ України, та перебувало в тимчасовому управлінні Міністерства оборони України. Прокурор вважав, що мисливське господарство та його майно, у тому числі спірне, перебувало у державній власності, тому Виконавчий комітет не міг видавати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2008 та приймати рішення від 24.06.2008 № 228 про визнання за ВКП "Військовий мисливець" права власності на майновий комплекс за адресою: с. Пороскотень, вул. Миру, 23, у тому числі: службовий будинок, єгерська, літня кухня-столова, будинок мисливський, готель, побутове приміщення, 2 вбиральні, накриття, конюшня склад, 2 накриття, колодязь, огорожа.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2019 позовну заяву прокурора залишено без руху та встановлено способи усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: письмового обґрунтування правових підстав пред`явлення даного позову прокурора із зазначенням об`єктивних причин, які перешкоджають пред`явленню такого позову безпосередньо ФДМ України та Міністерством оборони України як належними суб`єктами владних повноважень; належних та допустимих доказів на підтвердження факту нездійснення чи здійснення неналежним чином ФДМ України та Міністерством оборони України захисту інтересів держави; доказів доплати судового збору за подання до суду позову з двома вимогами майнового характеру про визнання права власності на майно та про витребування майна, в розмірі 66358,00 грн.

2.2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2019 (суддя Щоткін О. В.) позовну заяву і додані до неї документи повернуто прокурору на підставі частини 4 та пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Аргументуючи ухвалу, суд зазначив, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви та не обґрунтував правових підстав звернення прокурора з цим позовом, не довів належними та допустимими доказами факту нездійснення чи здійснення неналежним чином ФДМ України та Міністерством оборони України захисту інтересів держави. Суд установив, що Міністерство оборони України звернулося з позовом у справі № 911/337/19 до ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", за участю третіх осіб: Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, ВКП "Військовий мисливець", ФДМ України, ОСОБА_1, про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння майна, а саме: громадського (виробничого) будинку (приміщення) загальною площею 1649,6 кв.м, який складається з нежитлового приміщення (готель) літ. "Ф" площею 1206,6 кв.м, побутова літ. "И" площею 124,2 кв.м, господарська літ. "Ї" площею 45,4 кв.м, єгерська літ. "О" площею 54,0 кв.м, конюшня-склад літ. "Є" площею 219,4 кв.м, навіси літ. "Й", "Х", "Ц", "Ч", "Я", вольєр літ. "Ш", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Суд зазначив, що наведене майно аналогічне за місцезнаходженням та загальною площею із спірним нерухомим майном у цій справі № 911/956/19. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що подання Міністерством оборони України позову у справі № 911/337/19 свідчить про вчинення особою, в інтересах якої звернувся прокурор у цій справі № 911/967/19, заходів щодо захисту прав та інтересів держави самостійно.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України задоволено; ухвалу Господарського суду Київської області від 02.05.2019 про повернення позовної заяви у справі № 911/956/19 скасовано; справу № 911/956/19 направлено до Господарського суду Київської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

2.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував, чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд не перевірив наведені прокурором причини, які, на його думку, свідчать про невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави шляхом припинення їх порушення, не з`ясував, чи вжив прокурор усіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, та обмежився висновком про те, що позивачі, в особі яких в інтересах держави звернувся прокурор, мають підстави і можливість самостійно захищати свої права у спірних правовідносинах, і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самими позивачами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 913/632/17, і зазначив про передчасність висновків суду першої інстанції щодо непідтвердження прокурором правових підстав для представництва інтересів держави та ненабуття процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, ухвалу Господарського суду Київської області від 02.05.2019 залишити в силі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 4 статті 53, частини 1 статті 162, частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" стверджує, що суд першої інстанції врахував, що у провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться судова справа № 911/337/19, предметом розгляду у якій є вимоги щодо того ж нерухомого майна, а позивачами у обох справах є Міністерство оборони України як уповноважений державний орган. На думку скаржника, наявність зазначеного судового провадження спростовує бездіяльність органу державної влади, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом. Крім того, скаржник зазначає, що прокурор не надав до матеріалів позовної заяви доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному судом в ухвалі Господарського суду Київської області від 15.04.2019, і суд апеляційної інстанції жодним чином не спростував висновки суду першої інстанції щодо необхідності доплати прокурором судового збору за подання до суду двох вимог майнового характеру про визнання права власності на майно та витребування майна у розмірі 66 358,00 грн.

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 - без змін. Прокурор зазначає, що на виконання вимог ухвали місцевого суду від 15.04.2019 він надав додаткові пояснення щодо правових підстав представництва прокурором інтересів держави в особі компетентних органів та здійснив доплату судового збору у розмірі 66 358,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , внесені згідно із Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) . За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 911/956/19 і зупинено провадження у справі № 911/956/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 поновлено провадження за касаційною скаргою касаційною скаргою ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 911/956/19.

4.3. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неїдоводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена з наступних підстав.

4.4. Предметом позову у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі ФДМ України та Міністерства оборони України, про скасування рішень та свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Предметом касаційного перегляду є постанова, ухвалена за результатами перегляду ухвали про повернення позовної заяви з підстав, визначених частиною 4, пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. Відповідно до положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з вимогами частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

4.6. Щодо підстав звернення прокурора, то за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

4.7. Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що за результатами вивчення додержання вимог законодавства про охорону державного майна військовою прокуратурою Центрального регіону України, встановлені підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства оборони України.

Прокурор зазначав, що незаконне відчуження об`єктів нерухомого державного майна безпосередньо порушує інтереси держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства оборони України як органів державної влади, що наділені повноваженнями здійснювати управління нерухомим майном, позбавляє права володіння та користування державним майном, та, як наслідок, підриває економічні основи України.

Прокурор стверджував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 18.11.2003, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію майна, у тому числі спірного; зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України майно, у тому числі спірне.

Прокурор наголошував, що уповноважені органи - Фонд державного майна України та Міністерство оборони України не вживають заходів щодо захисту інтересів держави та повернення майна у державну власність більше ніж 25 років, оскільки спірне майно - Дубраво-Ленінське мисливське господарство не повернуто до державної власності.

Посилаючись на лист Фонду державного майна України від 11.03.2019 №10-25-4690, прокурор зазначав, що Фондом теж не здійснювалися заходи щодо повернення спірного майна до державної власності. Наказами Фонду державного майна України від 22.06.1992 №201 га від 19.01.1994 № 36 майно колишнього Всеармійського товариства мисливців та риболовів Збройних Сил СРСР поставлено на загальнодержавний облік. Разом із тим, із порушенням вимог пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Фонд не вів облік об`єктів державної власності та не здійснював контроль за його збереженням, що призвело до його незаконного відчуження.

4.8. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву прокурора на підставі частини 4, пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що у цьому випадку відсутні передбачені законом виключні підстави для звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Фонду державного майна України. Суд зазначив, що Міністерством оборони України вжито заходів щодо захисту прав та інтересів держави самостійно, а саме заявлено позов до ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", за участю третіх осіб: Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, ВКП "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, ФДМ України, ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, яке є аналогічним за місцезнаходженням, загальною площею із спірним майном, що є об`єктом позовних вимог у цій справі. Господарським судом Київської області відкрито провадження за зазначеним позовом у справі № 911/337/19. Фонд державного майна України не був обізнаний про необхідність здійснення заходів щодо повернення Дубраво-Ленінського мисливського господарства до державної власності і про факт вибуття з державної власності Дубраво-Ленінського мисливського господарства, оскільки Фонду державного майна про зазначені обставини стало відомо з позовної заяви Міністерства оборони України у справі № 911/337/19.

Отже, суд першої інстанції установив, що Міністерство оборони України самостійно вжило заходів для захисту прав та інтересів держави шляхом звернення до суду у справі № 911/337/19 про визнання права власності та витребування нерухомого майна, яке є об`єктом позовних вимог прокурора у цій справі.

4.10. Згідно з положеннями статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, зазначив про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. При цьому наголосив, що суд першої інстанції не з`ясував, чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Крім того, зазначив, що суд першої інстанції не перевірив дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що передує зверненню до суду для здійснення представництва.

4.12. Відповідно до частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції Закону, яка була чинна до 08.02.2020) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Натомість, мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить обставин, установлених судом першої інстанції щодо самостійного вжиття Міністерством оборони України заходів для захисту прав та інтересів держави шляхом звернення до суду у справі № 911/337/19. Суд апеляційної інстанції не спростував доводи місцевого суду щодо необізнаності Фонду державного майна України про необхідність здійснення заходів щодо повернення Дубраво-Ленінського мисливського господарства до державної власності і про факт вибуття з державної власності Дубраво-Ленінського мисливського господарства. Не встановив суд апеляційної інстанції і фактичних обставин щодо дотримання/недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо звернення/незвернення прокурора до компетентного органу до подання позову для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, вчинення дій для виправлення ситуації. Крім того, у постанові апеляційного господарського суду відсутні мотиви відхилення аргументів, викладених ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" у відзиві на апеляційну скаргу, відсутні також власні висновки щодо наявності чи відсутності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Фонду державного майна України.

4.13. Таким чином, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови порушив положення статей 86, 236, 269, пункту 6 частини 1 статті 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

4.14. Під час нового апеляційного розгляду господарському апеляційному суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, самостійно надати правову оцінку документів, поданих прокурором та об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення питання про прийняття позовної заяви прокурора до розгляду та відкриття провадження у цій справі чи повернення позовної заяви прокурора.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 310 частини 3 пункту 1 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 2 статті 300 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Таким чином, за наявності допущеного судом апеляційної інстанції порушення положень статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.3. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити питання про прийняття позовної заяви прокурора до розгляду та відкриття провадження у цій справі чи її повернення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті. Оскільки касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.