Б13/115-12 Про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України - 10.09.2020 Прийняття

6. У процедурі розпорядження майном боржника 16.10.2019 розпорядником майна - арбітражним керуючим Старжинською Т. Ю. подано до Господарського суду Київської області заяву про затвердження мирової угоди у справі № Б13/115-12 з долученим до неї текстом мирової угоди та іншими документами щодо її укладення, погодження та виконання.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. Комітетом кредиторів Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" 15.03.2019 прийнято рішення: укласти мирову угоду (нова редакція) між боржником та комітетом кредиторів боржника у справі про банкрутство № Б13/115-12; зобов`язати розпорядника майна, у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) термін подати мирову угоду (нова редакція) на затвердження до господарського суду Київської області; зобов`язати боржника направити мирову угоду після погодження Міністерством оборони України на адресу всіх кредиторів ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг", відповідні докази надати суду (протокол № 26).

8. Згідно з текстом мирової угоди від 15.10.2019 предметом цієї угоди є домовленість сторін про відстрочку та розстрочку погашення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника в четверту чергу (п.п. 2.2.1, 2.2.2 мирової угоди), а також списання (прощення) вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника в шосту чергу (п.п. 2.2.3. мирової угоди).

9. Мирова угода укладається щодо непогашених вимог кредиторів, включених судом до реєстру вимог кредиторів до боржника на загальну суму - 73 258 752,54 грн (п. 3.1. мирової угоди).

10. Метою мирової угоди є відновлення платоспроможності боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

11. Мирову угоду підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" - Карпенко Л. О. та зі сторони кредиторів представником голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України - Татарчук Р. О., а також погоджено Міністерством оборони України (орган управління майном боржника).

12. До мирової угоди долучено докази здійснення погашення грошових вимог, включених до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в першу, другу та третю черги задоволення.

13. Представником голови комітету кредиторів боржника 19.11.2019 надано суду докази направлення копії мирової угоди всім кредиторам Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

14. Станом на дату судового засідання 20.11.2019, заперечення стосовно затвердження мирової угоди надійшли від кредиторів: ПрАТ "Крушинський птахівничий комплекс" та ТОВ "Ясенсвіт", зокрема, в частині незгоди з відстроченням і розстроченням погашенням вимог четвертої черги та списанням грошових вимог шостої черги задоволення.

15. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2013 до шостої черги вимог кредиторів включено, зокрема, вимоги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зі сплати податкового боргу на суму 148 920,79 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Ухвалою Господарського Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг":

- заяву гр. ОСОБА_1 від 26.09.2019 про заміну кредитора правонаступником задоволено та замінено кредитора Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" - Приватне підприємство "Пітик" на правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- затверджено мирову угоду, укладену 15.10.2019 між боржником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпенко Л. О. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України, схвалену комітетом кредиторів боржника протокольним рішенням від 15.03.2019 № 26 та погоджену 15.10.2019 органом управління майном - Міністерством оборони України;

- зобов`язано Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" здійснювати виконання мирової угоди у даній справі з урахуванням здійсненої судом заміни кредиторів на правонаступників;

- закрито провадження у справі № Б13/115-12 за заявою Приватного підприємства "Пітик", правонаступником якого є ОСОБА_1, до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" про банкрутство, а також припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 у справі № Б13/115-12.

17. Постановляючи цю ухвалу місцевий господарський суд вказав, що мирова угода підписана уповноваженими на те особами, а її зміст відповідає розділу IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції, що діяла до 19.01.2013, якою суд керувався під час розгляду даної справи на дату прийняття комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди та на дату звернення до суду з заявою про затвердження мирової угоди).

18. Відтак, суд першої інстанції затвердив мирову угоду та закрив провадження у справі, застосувавши приписи статей 5, 46, 192, 193, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), позаяк дійшов висновку, що мирова угода стосується лише прав та обов`язків кредиторів і боржника, її зміст не суперечить чинному законодавству України і не зачіпає прав та інтересів інших осіб, сторонам відомі наслідки затвердження судом мирової угоди та вона підписана уповноваженими на це особами, а саме тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства-боржника та зі сторони кредиторів представником голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України. При цьому посилаючись на зазначені вище приписи процесуального закону щодо укладення мирової угоди сторонами спору у позовному провадженні суд вказав, що Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство не передбачена.

19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського Київської області від 20.11.2019 про затвердження мирової угоди - без змін.

20. Мотивуючи цю постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст мирової угоди відповідає положенням розділу ІV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , судом першої інстанції здійснено всі процесуальні дії щодо розгляду мирової угоди та ураховано приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) щодо особливостей банкрутства державних підприємств".

21. Зауваживши, що на час затвердження мирової угоди Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) втратив чинність, а введений в дію 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства (2597-19) не передбачає можливості укладення мирової угоди у справі про банкрутство, апеляційний суд вказав на правильне застосування судом першої інстанції при затвердженні цієї угоди приписів статей 46, 192 ГПК України, якими передбачено укладення мирової угоди у позовному провадженні, та, як наслідок, закриття провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 231 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись з судовими рішеннями місцевого та апеляційного судів Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" звернулося до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019, прийняти нове судове рішення про відмову у затвердженні мирової угоди і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області на стадію розпорядження майном.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. В обґрунтування касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) як підставу касаційного оскарження, стверджуючи про:

- неправильне застосування судами положень статей 192, 193 ГПК України при затвердженні 20.11.2019 мирової угоди у справі про банкрутство та відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) у разі затвердження мирової угоди між кредиторами та боржником;

- неможливість укладення мирової угоди в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) , положеннями якого укладення такої угоди не передбачено;

- не надання судом оцінки фінансово-господарському стану боржника, реальності зобов`язань за мировою угодою та можливості їх виконання боржником;

- укладення мирової угоди в інтересах найбільшого кредитора, всупереч інтересам інших кредиторів боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. Міністерство оборони України просило у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" відмовити, стверджуючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

25. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Старжинська Т. Ю., посилаючись на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зазначила, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвала Господарського суду Київської області від 20.11.2019 ухвалені з дотриманням вимог процесуального закону та з правильним застосуванням норм матеріального права.

26. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

27. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

28. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

29. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

30. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

31. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

32. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

33. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

34. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № Б13/115-12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019, а також надано учасникам справи строк до 10.07.2020 на подання відзивів на касаційну скаргу.

35. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № Б13/115-12, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

36. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

37. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

38. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

39. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України (1798-12) , зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги.

40. Заяв чи клопотань від учасників справи стосовно неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду не надходило.

41. Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

42. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

43. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

44. Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (540-20) , яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (5492-17) або Державною судовою адміністрацією України".

45. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

46. До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (343-2020-п) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (211-2020-п) та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (392-2020-п) запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

48. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас учасники, які не забезпечили участь в судовому засіданні своїх представників та не скористались правом подання відзиву на касаційну скаргу, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників.

49. 07.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 (731-20) яким викладено у новій редакції пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України (1798-12) , у якому визначено, що суд може поновити процесуальні строки, встановлених цим Кодексом, за умови визнання причин їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

50. Відповідно до приписів пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону від 18.06.2020 №731-IX (731-20) процесуальні строки, які були продовжені згідно з пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України (1798-12) , в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (540-20) , закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

51. Поза тим від учасників справи заяв щодо продовження строку на подання відзивів не надійшло.

52. На момент розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" учасники справи, окрім арбітражного керуючого та Міністерства оборони України, процесуальних позицій (відзивів, пояснень тощо) щодо касаційної скарги не висловили (не надіслали).

53. У судове засідання 10.09.2020 з`явилися представники Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України, які надали пояснення у справі.

54. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

55. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 10.09.2020 від учасників справи не надходило.

56. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

57. В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2020, обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду від 23.07.2020.

58. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду касаційної скарги

59. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

60. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

61. Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 надійшла до Верховного Суду 14.05.2020, тобто після набрання чинності Законом від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України (1798-12) у редакції чинній від 08.02.2020.

62. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

65. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

66. Предметом судового розгляду у цій справі є подана розпорядником майна боржника на затвердження мирова угода від 15.10.2020, укладена у справі № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції, що діяла до 19.01.2013), підписана тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства-боржника та зі сторони кредиторів - представником голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України.

67. Затверджуючи цю мирову угоду ухвалою від 20.11.2019 та закриваючи провадження у справі про банкрутство суд першої інстанції застосував положення статей 5, 46, 192, 193, 231 ГПК України, зауваживши, що можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) не передбачена.

68. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" стверджує, що мирова угода укладена всупереч інтересам окремих кредиторів, а також заперечує можливість її укладення в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та статтями 192, 193 ГПК України, після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , яким укладення мирової угоди у справі про банкрутство не передбачено.

69. Отже, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання укладення та затвердження судом у даній справі мирової угоди після введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) .

70. Як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, після порушення ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012, провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" здійснювалося за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, що діяла до 19.01.2013, (далі - Закон про банкрутство) та перебувало на стадії розпорядження майном боржника на час постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали від 20.11.2019 про затвердження мирової угоди.

71. Так, у оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій вказали, що мирова угода підписана уповноваженими на те особами та її зміст відповідає розділу IV Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013, якою суд першої інстанції керувався під час розгляду даної справи на дату прийняття комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди та на дату звернення до суду із заявою про затвердження мирової угоди).

72. За змістом статей 4, 35 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство, як окремою судовою процедурою банкрутства, розумілася домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

73. Відповідно до частин першої - третьої статті 36 Закону про банкрутство мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов`язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги

74. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини (частини перша-четверта статті 37 Закону про банкрутство)

75. За змістом статей 35-39 Закону про банкрутство, мирова угода мала елементи примусу (рішення про укладення мирової угоди на умовах відстрочення, розстрочення чи списання боргів приймалося не кожним кредитором, як учасником угоди, а комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів; орган стягнення податків та зборів зобов`язаний погодитися на задоволення частини вимог по податках і зборах на умовах їх списання (розстрочення, відстрочення), якщо таке рішення прийнято більшістю голосів конкурсних кредиторів).

76. Отже, Закон про банкрутство встановлював спеціальні умови і процедуру укладення мирової угоди у справі про банкрутство, суб`єктів до компетенції яких належить прийняття рішення про укладення такої угоди та її підписання, особливості прощення (списання) заборгованості перед кредиторів, які не давали згоди на таке прощення, визначав заборгованість, що не підлягала прощенню (списанню) за умовами мирової угоди, інші особливості цієї процедури банкрутства, а також вказував на затвердження господарським судом мирової угоди як підставу припинення провадження у справі про банкрутство (статті 16, 36-40 Закону про банкрутство).

77. За вказаного правового регулювання мирова угода в процедурі банкрутства застосовувалася як механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, що створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства.

78. Укладення мирової угоди, як одна з процедур банкрутства, спрямована на відновлення платоспроможності боржника, а відтак, умови такої угоди мають містити положення, які вказують на можливість функціонування господарюючого суб`єкта (боржника), за результатами виконання мирової угоди її учасниками (аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №917/1269/16, від 29.01.2019 у справі № 902/1145/15, від 18.04.2019 у справі № 922/3106/16, від 26.05.2020 у справі № 924/452/16).

79. Як встановлено судами попередніх інстанцій умови мирової угоди від 15.10.2019 передбачали відстрочку та розстрочку погашення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника в четверту чергу (п.п. 2.2.1, 2.2.2 мирової угоди), а також списання (прощення) вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника в шосту чергу (п.п. 2.2.3. мирової угоди).

80. Мирова угода, що не була одностайно підтримана всіма кредиторами боржника, зі сторони кредиторів підписана представником голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України в межах повноважень, передбачених частиною восьмою статті 16, частиною п`ятою статті 35 Закону про банкрутство.

81. Цю угоду подано на затвердження до Господарського суду Київської області 16.10.2019.

82. З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (2597-19) від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі також - КУзПБ) - спеціальний законодавчий акт, що встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

83. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодекс України з процедур банкрутства (2597-19) встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

84. Тобто законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та процедури, яка здійснюється у такій справі.

85. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

86. Таким чином подальший розгляд справи № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", зокрема оцінка судом відповідності умов мирової угоди вимогам законодавства та її затвердження, мали здійснюватися судами першої та апеляційної інстанцій з урахуванням спеціального закону - Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , що не встановлює такої окремої процедури банкрутства, як мирова угода.

87. Як убачається з сукупного аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) та пояснювальної записки до проекту цього акту, законодавець у цьому Кодексів прагнув об`єднати мирову угоду та санацію в єдину процедуру, виходячи з подібності правових механізмів відновлення платоспроможності боржника, отже включив правові інструменти, притаманні мировій угоді за Законом про банкрутство (відстрочка, розстрочка та прощення (списання) кредиторами боргів боржника), до положень Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , що регламентують процедуру санації.

88. Відтак, Верховний Суд зауважує, що виключення мирової угоди з переліку судових процедур, які застосовуються щодо боржника згідно зі статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства, не може бути безумовною та достатньою підставою для застосування приписів статей 192, 193, пункту 7 частини першої статті 231 ГПК України при затвердженні судом мирової угоди у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном, позаяк ці норми процесуального закону регламентують укладення мирової угоди між сторонами спору (позивачем і відповідачем) у справі позовного провадження без урахування особливостей процедур банкрутства, визначених спеціальним законом.

89. Натомість, вказавши на відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства (2597-19) положень щодо укладення мирової угоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із загальних засад позовного провадження щодо ефективності способу захисту порушеного права та права сторін на укладення мирової угоди, відтак затверджуючи 20.11.2019 мирову угоду від 15.10.2019 та закриваючи провадження у справі про банкрутство застосував положення статей 192, 231 ГПК України щодо укладення і затвердження судом мирової угоди між сторонами спору у позовному провадженні та за наслідками закриття провадження у справі.

90. Відповідно до статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

91. Отже, за змістом норм ГПК України (1798-12) мирова угода, яка укладається у справах позовного провадження, є інструментом урегулювання спору на підставі взаємних поступок сторін та має стосуватися прав та обов`язків сторін спору. Відповідно до частин другої та третьої статті 193 ГПК України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. Ухвала суду про закриття провадження у справі за наслідком укладення мирової угоди є підставою відмови в майбутньому у відкритті провадження у справі (пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України).

92. Що ж до закриття провадження у справі згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 ГПК України, то воно у такому випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін у позовному провадженні належить перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 ГПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, свідчить про відсутність передумов для закриття провадження у справі з цих підстав. Подібний за змістом правовий висновок щодо застосування статей 192, 231 ГПК України у справах позовного провадження викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14.

93. Отже, судам належить врахувати, що мирова угода в позовному провадженні є способом урегулювання спору між двома сторонами спору, у той час як у справах про банкрутство правовідносини сторін характеризуються множинністю інтересів різних учасників справи і саме тому законодавцем передбачено особливі механізми врегулювання таких правовідносин у різних процедурах банкрутства, а в окремих випадках заборонено застосування певних механізмів позовного провадження щодо окремих процедур банкрутства.

94. Порівняльний аналіз положень Закону про банкрутство, яким до введення в дію Кодексу з процедур банкрутства (2597-19) регламентувалося укладення мирової угоди, як окремої судової процедури у справі про банкрутство, та процесуальних приписів статей 46, 192 ГПК України щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору (позивачем і відповідачем) дає підстави для висновку про нетотожність, як правової природи мирової угоди у позовному провадженні та інституту мирової угоди у справі про банкрутство, так і змісту правовідносин у яких ці інститути реалізовано.

95. Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.

96. Такі відносини не є інструментом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів.

97. Отже, можливість застосування механізмів урегулювання спору, характерних для позовного провадження, яким вирішується спір між позивачем та відповідачем, зокрема, укладення в межах однієї з процедур банкрутства мирової угоди за нормами ГПК України (1798-12) , повинні визначатися судами, виходячи з особливостей відповідної судової процедури у справі про банкрутство та оцінюватися крізь призму, як окремих норм спеціального закону так і загальних засад інституту банкрутства, закріплених у Кодексі України з процедур банкрутства (2597-19) (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного суду від 09.07.2020 у справі № 910/26972/14).

98. При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства (2597-19) , як і до його прийняття Закон про банкрутство, слід застосовувати як спеціальний законодавчий акт, приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

99. Більше того, констатувавши втрату чинності Законом про банкрутство та з 21.10.2019 введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , суд першої інстанції затверджуючи 20.11.2019 мирову угоду від 15.10.2019 мав оцінити її зміст, повноважність підписантів та обставини укладення цієї угоди у справі про банкрутство першочергово крізь призму положень Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) .

100. Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство та статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, сторони у справі про банкрутство визначені однаково - це конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Разом з тим, повноваження комітету кредиторів відповідно до частини восьмої статті 16, частини п`ятої статті 35 Закону про банкрутство та частини восьмої статті 48 КУзПБ є різними, зокрема, цей Кодекс не відносить до компетенції комітету кредиторів повноважень на підготовку та укладення мирової угоди.

101. Отже, діючи у процедурі банкрутства, щодо якої застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , комітет кредиторів боржника уже некомпетентний на вчинення дій з підготовки та укладення мирової угоди та її підписання, як сторона у справі.

102. Як встановлено судами, боржник перебуває на стадії розпорядження майном, введеної ухвалою місцевого суду 05.11.2012, та до нього з 21.10.2019 застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.

103. Таким чином, на етапі розгляду наданої на затвердження мирової угоди щодо боржника застосовуються особливості провадження у процедурі розпорядження майном, визначені Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , та права й обов`язки учасників провадження (сторін у справі про банкрутство) визначаються цим Кодексом.

104. Судами встановлено, що мирова угода за своїм змістом передбачала відстрочку та розстрочку погашення вимог кредиторів боржника четвертої черги на суму 70 197 270,13 грн, а також списання (прощення) вимог шостої черги загальною сумою 3 061 482,41 грн, рішення про укладення мирової угоди на таких умовах прийнято комітетом кредиторів боржника та усіма кредиторами боржника не підтримано.

105. Мирова угода від імені кредиторів підписана лише головою комітету кредиторів боржника. Окремі кредитори ПрАТ "Крушинський птахівничий комплекс" та ТОВ "Ясенсвіт" подали суду першої інстанції письмові заперечення проти її затвердження.

106. Встановлення судами попередніх інстанцій цих обставин, проте ненадання ним належної правової оцінки згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , дозволяє зробити висновок про те, що така мирова угода укладена з порушенням законодавства про банкрутство (статті 48 КУзПБ), оскільки комітет кредиторів боржника на час укладення мирової угоди уже не був наділений повноваженнями на прийняття рішення від імені кредиторів про укладення мирової угоди на умовах прощення (списання) вимог кредитора без його згоди на таке прощення, та на підписання такої угоди від імені усіх кредиторів боржника.

107. Таким чином, незважаючи на те, що комітет кредиторів боржника продовжує виконувати функцію представника колективного інтересу конкурсних кредиторів боржника, таке представництво не є універсальним, а визначається обсягом повноважень, наданих Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) .

108. З огляду на зазначене, керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 192 ГПК України, судам належало відмовити у затвердженні мирової угоди як такої, що не відповідає вимогам чинного законодавства про банкрутство.

110. Приймаючи до уваги встановлені судами обставини справи та юридичні висновки про неправильне застосування норм процесуального права та Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) , колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 і ухвали Господарського суду Київської області від 20.11.2019, в частині затвердження мирової угоди, зобов`язання здійснювати виконання мирової угоди, закриття провадження у справі і припинення дії мораторію та прийняти нове рішення, та прийняття нового рішення про відмову у затвердженні мирової угоди між боржником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпенко Л. О. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України від 15.10.2019.

Щодо суті касаційної скарги

111. Ураховуючи наведене суд касаційної інстанцій дійшов висновку про повне задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

113. Частинами першою та другою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

114. З урахуванням викладеного постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення - про відмову у затвердженні мирової угоди між боржником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпенко Л. О. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України від 15.10.2019.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 скасувати в частині затвердження мирової угоди, зобов`язання здійснювати виконання мирової угоди, закриття провадження у справі і припинення дії мораторію та прийняти нове рішення.

3. У затвердженні мирової угоди між боржником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпенко Л. О. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України від 15.10.2019 відмовити.

Головуючий		О. О. Банасько
Судді		В. Г. Пєсков
		В. Я. Погребняк