904/3345/19 Про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 10.09.2020 Прийняття

1.1. У серпні 2019 року Компанія "Парсівал Бізнес Лімітед" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") та Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Ганни Леонідівни (далі - приватний нотаріус) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.07.2019, індексний номер 47966327, прийнятого приватним нотаріусом, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 52833612101, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхня, буд. 44, за ПАТ АБ "Укргазбанк".

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позову), позивач зазначав, що Компанією "Парсівал Бізнес Лімітед", як власником спірного нерухомого майна, 19.07.2019 до виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, яка була дійсною станом на дату проведення оскаржуваних реєстраційних дій - 26.07.2019. Компанія "Парсівал Бізнес Лімітед" наголошує, що зазначена заява була зареєстрована в базі даних заяв 19.07.2019 за № 35086672 о 16:44:45, а інформація про стан її розгляду знаходилась у загальному доступі на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України. Тому, на думку позивача, державним реєстратором з порушенням статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та внесено запис про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ АБ "Укргазбанк", чим порушено законні інтереси позивача.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 904/3345/19, позовні вимоги Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.07.2019, індексний номер 47966327, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Ганною Леонідівною, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 52833612101, яке знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхня, буд. 44, за ПАТ АБ "Укргазбанк".

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до положень статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наявності зареєстрованої заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Ганна Леонідівна мала зупинити проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна за адресою м. Дніпро, вул. Верхня, буд. 44, на період дії відповідної заборони.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2019 у справі № 904/3345/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ПАТ АБ "Укргазбанк" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2019 у справі № 904/3345/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Крім того, ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 19.07.2019 подана представником Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" - Беспаленком Ю. В., який діяв на підставі Генеральної довіреності від 21.03.2018. Скаржник наголошує, що строк зазначеної довіреності сплив 21.03.2019, що свідчить про відсутність правових підстав для реєстрації заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій та внесення до реєстру речових прав. При цьому, за доводами скаржника, представник позивача підтвердив факт відсутності у Беспаленкова Ю. В. повноважень на момент звернення із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій. На думку скаржника, висновки суду про те, що сторони не посилались при розгляді справи у своїх запереченнях на зазначені обставини, а тому втратили право на обґрунтування своєї позиції при апеляційному перегляді, не відповідають фактичним обставинам справи. ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову відповідач наголошував на відсутності повноважень у представника позивача - адвоката Зінченка Г. В. Ця позиція була обґрунтована тим, що представником позивача не долучено Договір на представництво Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед", оскільки 21.03.2019 закінчився строк дії довіреності Беспаленкова Ю. В. Скаржник зазначає, що колегія суддів апеляційного господарського суду у цьому ж складі, яка ухвалила оскаржувану постанову, при перегляді ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову встановила факт відсутності повноважень Беспаленкова Ю. В. на представництво Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" після 21.03.2019. Скаржник зазначає, що цей факт описано в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у цій справі. Тому, на думку ПАТ АБ "Укргазбанк", залишення без належної оцінки наведених доводів є грубим порушенням процесуального законодавства щодо повноти судового розгляду.

Скаржник також зазначає, що відомості ДП Національні інформаційні системи свідчать лише про подачу власником заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, проте відсутні докази задоволення такої заяви та внесення відповідних відомостей до реєстру речових прав.

Крім того, скаржник звертає увагу, що до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) 04.02.2019 було внесено зміни, а саме, додано пункт 7 частини 4 статті 24 цього Закону, де зазначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 36- 38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Компанія "Парсівал Бізнес Лімітед" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. Компанія "Парсівал Бізнес Лімітед" наголошує, що реєстрація 19.07.2019 о 16:44:45 Виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій № 35086672 була підставою для зупинення будь-яких реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості. Ця заява була чинною протягом 10 робочих днів та відновлення реєстраційних дій відбулося лише 02.08.2019 шляхом реєстрації задоволення заяви. Крім того, на думку Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед", ПАТ АБ "Укргазбанк" робить неправильний висновок про законність реєстраційних дій з посиланням на пункт 7 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка містить положення, що виключають підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33- 38 Закону України "Про іпотеку". Таким чином, на думку Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед", стаття 24 цього Закону визначає підстави для відмови у державній реєстрації прав, а не підстави для зупинення реєстраційних дій, які передбачені в статті 25 зазначеного закону.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2019 у справі № 904/3345/19.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.08.2020 № 29.3-02/1678 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/3345/19 у зв`язку із відпусткою суддів Могила С. К., Случа О. О.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.06.2018 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Банк) та ТОВ "Голдфрукт" (Позичальник) укладено Генеральний Кредитний договір № 436/2018/ДнОД-МСБ-ГКД (далі - Кредитний договір).

4.3. Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору, цей договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь Позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного пунктом 1.3 Кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Кредитною договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Кредитного договору та додаткових договорів, укладених в рамках Кредитного договору, які зазначені в додатку 1 до Кредитного договору.

4.4. Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору загальний ліміт договором встановлений у розмірі 10 000 000,00 грн. Строк кредитування та проведення кредитних операцій за Кредитним договором встановлюється з 18.06.2018 по 17.06.2021 включно (пункт 1.4 договору)

4.5. Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що для забезпечення зобов`язань за Кредитним договором прийнято в іпотеку об`єкт нерухомості нежитлову будівлю (фруктосховище) літ. А-1, А1-1, А2-2, А3-1, А4-1 загальною площею 3 879,4 кв. м, ганок з навісом літ. а, бокс для ремонту автомобілів літ. И-1, загальною площею 85,8 кв. м, склад літ. К-1, загальною площею 1 834,1 кв. м, рампа з навісом літ. к1, бокс для ремонту автомобілів літ. Л-1, загальною площею 175,7 кв. м, нежитлову будівля літ. М-1, загальною площею 22,7 кв. м, навіс літ. О, споруди № 1-12, ІІ, (після реконструкції нежитлових будівель та споруд (фруктосховища), які належать іпотекодавцю - Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" та знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхня, буд. 44.

4.6. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.06.2018 між Компанією "Парсівал Бізнес Лімітед" (Іпотекодавець) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (Іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки № 436/2018/ДнОД-МСБ-ГКД-I, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. за реєстровим № 2211 (далі -Іпотечний договір).

4.7. Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору цей договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з Кредитного договору. Згідно з пунктом 2.1 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлова будівля (фруктосховище) літ. А-1, А1-1, А2-2, АЗ-1, А4-1 загальною площею 3 879,4 кв. м, ґанок з навісом літ. а, бокс для ремонту автомобілів літ. И-1, загальною площею 85,8 кв. м, склад літ. К-1, загальною площею 85,8 кв. м, склад літ. К-1, загальною площею 1 834,1 кв. м, рампа з навісом літ. к1, бокс для ремонту автомобілів літ. Л-1, загальною площею 175,7 кв. м, нежитлова будівля літ. М-1, загальною площею 22,7 кв. м, навіс літ. О, споруди №1-12, ІІ, (після реконструкції нежитлових будівель та споруд (фруктосховища), які знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхня, буд. 44, та належать іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 27.07.2011 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г. В. за реєстровим № 2790.

4.8. Пунктом 3.1.5 Іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником обов`язків, передбачених Кредитним договором.

4.9. У разі невиконання позичальником умов Кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за Кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки (пункт 3.1.7 Іпотечного договору).

4.10. Згідно з пунктом 6.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, зокрема, у випадках:

- якщо в момент настання строку виконання зобов`язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або часткової несплаті сум процентів, та/або несплаті або частковій несплаті комісій, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені Кредитним договором строки;

- у разі порушення позичальником обов`язків за Кредитним договором та невиконання вимоги Банку про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором.

4.11. Відповідно до пункту 6.2 Іпотечного договору у разі порушення позичальником умов Кредитного договору та/або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У зазначеній вимозі іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягнення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодежатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.12. Пунктом 6.3 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. В підпункті 6.4.1 Іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у зв`язку з порушенням ТОВ "Голдфрукт" умов Кредитного договору, ПАТ АБ "Укргазбанк" вирішило реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. 28.02.2019 за заявою ПАТ АБ "Укргазбанк" було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, визначене в пункті 2.1 Договору іпотеки. Зазначений виконавчий документ було передано на примусове виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А. Г., яка 15.03.2019 відкрила виконавче провадження № 58643697.

4.14. В подальшому ПАТ АБ "Укргазбанк" було реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на іпотечне майно. 26.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Ганною Леонідівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47966327, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на іпотечне майна за ПАТ АБ "Укргазбанк"

4.15. Позивач вважає, що рішення приватного нотаріуса Кохан Г. Л. прийнято із грубими порушеннями та всупереч положенням Закону України "Про нотаріат" (3425-12) і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) . Викладені обставини і стали підставою для звернення Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" та Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Ганни Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.07.2019, індексний номер 47966327, прийнятого приватним нотаріусом, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 52833612101, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхня, буд. 44, за ПАТ АБ "Укргазбанк".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Крім того, скаржник наголошує про порушення судами процесуального законодавства щодо повноти судового розгляду, оскільки поза увагою судів залишилося те, що на момент звернення із заявою власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 19.07.2019, у представника Беспаленкова Ю. В. були відсутні повноваження на звернення із цією заявою.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.6. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.7. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

5.8. При цьому, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.9. На думку скаржника, при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

5.10. Зокрема, у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень.

Проте, згідно з установленими обставинами у цій справі, вимоги позивача обґрунтовані поданням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій на підставі статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому наведений висновок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

5.11. Водночас, у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

З урахуванням наведеного, при вирішенні цієї справи важливе значення має установлення судами факту та дати внесення відомостей про заяву на заборону вчинення реєстраційних дій до реєстру речових прав.

5.12. Крім того, подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій має відповідати легітимній меті, а саме захисту права власності за наявності відповідних підстав (як, наприклад, судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій). Суб'єкт владних повноважень (державний реєстратор) повинен приймати рішення та діяти пропорційно і обґрунтувати таку пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, що набула майно за правочином та звернулась за його державною реєстрацією понесе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №815/5539/17.

5.13. Водночас заслуговують доводи скаржника щодо повноти судового розгляду господарськими судами попередніх інстанцій цієї справи, а саме щодо встановлення обставини про відсутність повноважень у представника Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" - Беспаленкова Ю. В. на звернення із заявою власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 19.07.2019, з огляду на таке.

5.14. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.15. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

5.16. Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

5.17. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Ухвалені у справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.18. Проте, обмежившись посиланням на частину 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції поверхнево підійшов до встановлення обставини щодо наявності повноважень у представника Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" - Беспаленкова Ю. В. на звернення із заявою власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 19.07.2019.

5.19. При цьому з матеріалів цієї справи вбачається, що, здійснюючи апеляційний перегляд та залишаючи без змін постановою від 23.10.2019 ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову у цій справі, апеляційний господарський суд у постанові установив та зазначив, що досліджена судом при відкритті провадження у справі № 904/1419/19 копія генеральної довіреності директора Компанії Парсівал Бізнес Лімітед від 21.03.2018, видана на ім`я Владислава Товстоніс та/або Юрія Беспаленкова, свідчить про те, що повноваження вказаних осіб на представництво інтересів Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед" сплинули 21.03.2019. Тобто, на момент ухвалення рішення місцевого господарського суду від 17.12.2019 про задоволення позовних вимог у цій справі, зазначена обставина існувала та була установлена. Оригінал постанови апеляційного господарського суду від 23.10.2019 наявний у матеріалах справи. Проте господарський суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

5.20. Суд вважає також обґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності достеменного встановлення судами факту внесення відомостей про заяву на заборону вчинення реєстраційних дій до реєстру речових прав. Так, господарським судом першої інстанції встановлено, що заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій було зареєстровано в період з 19.07.2019 по 02.08.2019. Водночас господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що вказана заява була зареєстрована 19.07.2019, а відновлення реєстраційних дій відбулося 02.08.2019 шляхом "реєстрації задоволення заяви".

Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

5.21. З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог процесуального законодавства щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі № 904/3345/19 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм права.

5.22. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.23. Тому під час нового розгляду справи № 904/3345/19, місцевому господарському суду слід врахувати викладене в цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, чи встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог процесуального законодавства щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі № 904/3345/19 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм права, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.