27/193 Про розірвання договору про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями - 03.09.2020 Прийняття

1. 14.06.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (далі - ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів"), як інвестором, та Службою безпеки України, як замовником, було укладено договір № 19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі (надалі - договір інвестування).

За умовами даного договору його сторони зобов`язалися об`єднати свої зусилля та вклади, спільно діяти з метою будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) на земельній ділянці, що знаходиться на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької.

Відповідно до п. 1.6 договору інвестування передбачено, що фінансування будівництва об`єкту здійснюється інвестором у формі капітальних вкладень, які інвестор визначає на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством (п.1.8. договору інвестування)

Пунктом 2.1 договору інвестування сторони передбачили, що замовник отримує у власність 15% від загальної площі житла завершеного будівництвом об`єкту, а інвестор отримує 85% від загальної площі житла завершеного будівництвом об`єкту та 100% площі автопаркінгу.

Згідно із п. 4.2.2 договору інвестування інвестор має право прийняти на себе виконання функцій генерального підрядника будівництва об`єкту, що оформлюється відповідним додатковим договором до цього договору і є його невід`ємною частиною.

2. На виконання пункту 4.2.2. договору інвестування 09.07.2004 між позивачем та Службою безпеки України було укладено договір № 19/3-99 генерального підряду на капітальне будівництво житлового будинку (корпус 2) з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі м. Києва (надалі -договір генерального підряду).

Відповідно до п. 1.1 договору генерального підряду предметом договору є будівництво генпідрядником (позивачем) власними та залученими силами і засобами житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгу (корпус № 2) на земельній ділянці, що знаходиться в м. Києві на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької, відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації.

Пунктом 1.2.1 договору генерального підряду замовник (третя особа 2) здійснює будівництво об`єкту шляхом виконання функцій "замовника будівництва" до підписання цього договору. Після підписання цього договору і до введення об`єкту в експлуатацію замовник передає генпідряднику частково функції "замовника будівництва".

Згідно із п. 10.1 договору генерального підряду, за виконання обов`язків, визначених цим договором, сторони у відповідності до договору № 19/3-79 від 14.06.2004 року отримують у власність такі частки завершеного будівництвом об`єкту:

- замовник отримує у власність 15% від загальної площі житла завершеного будівництвом об`єкту;

- генпідрядник отримує у власність 85% від загальної площі житла, завершеного будівництвом об`єкту, та 100% площі автопаркінгу. Передача КМДА нормативної житлової площі, а саме: 5% - для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартирному обліку в РДА м. Києва, 2% - для службової житлової площі, здійснюється з частки, що її отримує генпідрядник.

Відповідно до п. 10.1.3. договору генерального підряду сторони отримують право власності на частини об`єкту, зазначені в договорі, з дня підписання акту розподілу площі об`єкту та реєстрації в БТІ м. Києва.

3. На підставі дозволу від 07.07.2003 року № 0649-Др/Т, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва позивачем було збудовано корпус 2 житлового будинку на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької.

4. Будівництво зазначеного будинку було завершено та 28 грудня 2006 року та на підставі Акту державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію, як закінчений будівництвом об`єкт. Серед іншого прийнято в експлуатацію автопаркінг на 243 машино-місця. Зазначені акти Державної приймальної комісії було затверджено розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації від 29 грудня 2006 року № 1571 та № 1572 відповідно.

5. 13.07.2007 між ТОВ "Чернігівський завод будівельних завод будівельних матеріалів" та Службою безпеки України було підписано акт розподілу площ приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва та акт приймання-передачі автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (під час будівництва - перетин Харківського шосе та вул. Тростянецька) від замовника до інвестора. Автопаркінг у кількості 243 машино-місця передано інвестору, сторони не мають претензій стосовно переліку переданого автопаркінгу.

6. 12.08.2008 між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (третя особа 1, іпотекодержатель, далі - ПАТ "Укрсоцбанк") було укладено договір іпотеки № 02-10/3399 (надалі - договір), за умовами якого позивач, як майновий поручитель за зобов`язаннями ВАТ "Промтехмонтаж-2", передав в іпотеку третій особі 1 нерухоме майно, право власності на яке виникне в майбутньому - машино-місця в підземному паркінгу в кількості 128 машино-місць, загальною площею 2 995,3 м-2, що розташовані за адресою: м. Київ, Дарницький район, на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької а саме машино-місця №№ 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 20, 21, 24, 31, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 57, 58, 65, 66, 67, 68, 69, 71, 73, 74, 75, 77, 80, 81, 82, 83, 85, 86, 87, 88, 89, 94, 98, 100, 105, 108, 109, 110, 120, 121, 122, 123, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 140, 141, 150, 151, 152, 153, 154, 156, 159, 166, 167, 168, 169, 171, 172, 173, 176, 178, 179, 181, 182, 189, 191, 192, 193, 195, 196, 197, 198, 200, 201, 202, 203, 204, 208, 209, 213, 215, 216, 217, 218, 223, 225, 229, 230, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 241, 242.

7. На підставі заяви банку до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна було внесено дані про обтяження майнових прав на спірні машино-місця, що підтверджується витягом з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 03.08.2011, наявним в матеріалах справи.

8. 27.04.2011 у газеті "Голос України" № 76 (5076) позивачем було опубліковано оголошення про втрату документів, пов`язаних з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі, зокрема: дозволу на виконання будівельних робіт, акту державної приймальної комісії, договору про інвестування та договору генерального підряду.

9. 03.05.2011 між позивачем та ТОВ "Київ Анімейшн" було укладено договір управління майном № 1/05 (надалі - договір № 1/05).

Відповідно до п. 1 договору № 1/05 позивач передає відповідачеві на 6 (шість) місяців в управління нерухоме майно, зазначене у п. 2 цього договору, а відповідач зобов`язується здійснювати від свого імені управління (зберігання) цим майном в інтересах позивача з метою забезпечення його збереження до реалізації в процедурі ліквідації позивача у справі № 16/137б/83б.

Згідно із п. 2 договору № 1/05 предметом договору є машино-місця №№ 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 20, 21, 24, 31, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 57, 58, 65, 66, 67, 68, 69, 71, 73, 74, 75, 77, 80, 81, 82, 83, 85, 86, 87, 88, 89, 94, 98, 100, 105, 108, 109, 110, 120, 121, 122, 123, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 140, 141, 150, 151, 152, 153, 154, 156, 159, 166, 167, 168, 169, 171, 172, 173, 176, 178, 179, 181, 182, 189, 191, 192, 193, 195, 196, 197, 198, 200, 201, 202, 203, 204, 208, 209, 213, 215, 216, 217, 218, 223, 225, 229, 230, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 241, 242 загальною площею 2384,3 кв.м в автопаркінгу по АДРЕСА_1.

Пунктом 2.2 договору № 1/05 встановлено, що предмет договору належить позивачеві на праві приватної власності на підставі договору № 19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі м. Києва, акту розподілу площ від 13.07.2007 та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 28.12.2006.

10. 05.06.2011 позивач отримав від відповідача лист з повідомленням про відмову від подальшого виконання договору № 1/05 та вимогу щодо сплати компенсації у розмірі 100 000 тис. грн, пов`язаної з введенням відповідача в оману, оскільки на його думку позивач не є власником майна, переданого ним на відповідальне зберігання, окрім того ним не отримана на укладення договору згода іпотекодержателя.

Подання позовної заяви до суду.

11. Враховуючи наведене та у зв`язку із втратою документів, пов`язаних з будівництвом житлового будинку, та невизнанням, на думку позивача, права власності відповідачем на машино-місця, позивач звернувся до суду про визнання за ним права власності на машино-місця в автопаркінгу по АДРЕСА_1 у кількості 132 одиниць.

12. Свідоцтво на право власності на зазначені машино-місця на позивача не оформлювались, що підтверджено листом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" від 26.04.2011 № 110/916-415.

Розгляд справи судами.

13. 12.08.2011 рішення Господарського суду міста Києва від у справі № 27/193,

залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір від 03.05.2011 № 1/05, укладений між ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та ТОВ з іноземним капіталом "Київ Анімейшн"; у задоволенні вимоги про розірвання договору від 03.05.2011 № 1/05 управління майном, укладеного між ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та ТОВ з іноземним капіталом "Київ анімейшн", відмовлено; визнано за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" право власності на машино-місця в автопаркінгу по АДРЕСА_1 (постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 дане рішення залишено без змін).

14. Постановою Верховного Суду від 27.03.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 (в частині визнання за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" права власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1 : в підвалі першого рівня: № 3 заг. пл. 16,2 кв.м) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 27/193; справу № 27/193 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Ухвалою Господарського суду від 01.08.2019 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову.

16. 01.08.2019 рішенням Господарського суду міста Києва задоволено позов в частині визнання за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" права власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1, в підвалі першого рівня: № 3 заг. пл. 16,2 кв. м; визнано за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" право власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1, в підвалі першого рівня: № 3 заг. пл. 16,2 кв. м.

17. Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних доказів державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, у тому числі на підставі свідоцтва про право власності від 04.08.2010 на машиномісце № 3 на момент винесення рішення у цій справі в 2011 році та на день нового розгляду цієї справи.

За висновком суду першої інстанції, саме по собі оспорюване та невизнане право ОСОБА_1 щодо права власності на спірне нерухоме майно, засноване на свідоцтві про право власності без засвідчення державною реєстрацією, як третьої особи без самостійних вимог, не може бути встановлене судом у межах розгляду спору між ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та ТОВ "Київ анімейшн". Такий висновок суду ґрунтується на тому, що процесуальна конструкція суб`єктного складу даного господарського спору унеможливлює встановлення обставин та фактів щодо третіх осіб без самостійних вимог. Водночас, ОСОБА_1 як особою, яка заперечує право власності на машино-місце № 3 саме за позивачем, не було подано позову третьої особи з самостійними вимогами.

Крім того, зазначено, що замовником будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі була Служба безпеки України, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами № 19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом від 14.06.2004 року та № 19/3-99 генерального підряду на капітальне будівництво від 09.07.2004 року, а також актами державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 28.12.2006 року. При цьому, умовами вищезазначених договорів встановлено, що позивач отримує 100% площі автопаркінгу. Згідно акту розподілу площ приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 13.07.2010 року між позивачем та Службою безпеки України було розподілені площі приміщень у будинку, а у відповідності до акту приймання-передачі автопаркінгу від 13.07.207 року Службою безпеки України були передані ТОВ "Чернігівський завод будівельних завод будівельних матеріалів" машиномісця у кількості 243 одиниці, у тому числі паркомісце № 3.

Беручи до уваги викладене, а також той факт, що сторонами належними та допустимим доказами не спростовано встановленого вище, суд дійшов висновку про визнання права власності на машиномісце № 3 за позивачем, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

18. 23.06.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 27/193 скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" права власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1 : в підвалі першого рівня - № 3 загальною площею 16,2 кв. м; скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у справі № 27/193 в частині залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 про визнання за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" права власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1 : в підвалі першого рівня - № 3 загальною площею 16,2 кв. м. Стягнуто з ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" на користь ОСОБА_1 2 977,28 грн витрат по сплаті судового збору (1 275,98 грн за подання апеляційної скарги та 1 701,30 грн за подання касаційної скарги). Видачу відповідного наказу на примусове виконання пункту 5 даної постанови доручено Господарському суду міста Києва.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не оспорює заявлене до визнання позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомості, обставини про втрату правовстановлюючих документів не підтверджені, оскільки не були оформлені позивачем, інші документи, пов`язані з будівництвом не є втрачені позивачем, з огляду на те, що він посилається на такі документи як на підставу для виникнення у нього права власності у зв`язку з завершенням будівництва, а відтак слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

20. 14.07.2020 Акціонерним товариством "Альфа-банк" (далі - АТ "Альфа-банк") поштовим відправленням направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 27/193 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2020.

21. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ "Альфа-банк" зазначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Зокрема, на думку скаржника, оскаржувана постанова протирічить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 916/4433/14, стосовно підстав набуття права власності; а також висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, щодо неможливості ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

22. АТ "Альфа-банк" зазначає також про нез`ясування апеляційним судом обставин укладання між позивачем та ОСОБА_1 договору інвестування будівництва автопаркінгу від 25.12.2006 № 25-П-3 та його виконання стосовно оплати, а також обставин скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірне машиномісце.

Б. Надходження відзиву на касаційну скаргу.

23. Від учасників справи до Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу АТ "Альфа-банк".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

24. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Тому відхиляються доводи касаційної скарги, викладені у пункті 22 цієї постанови, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Відповідно до положень частини першої статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження, тобто з підстав того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

28. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, виходив з того, що відповідач не оспорює заявлене до визнання позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомості, обставини про втрату правовстановлюючих документів не підтверджені, оскільки не були оформлені позивачем, інші документи, пов`язані з будівництвом не є втрачені позивачем, з огляду на те, що він посилається на такі документи як на підставу для виникнення у нього права власності у зв`язку з завершенням будівництва, а відтак слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог згідно зі статтею 392 ЦК України.

Крім того, апеляційним судом в силу вимог частини четвертої статті 75 ГПК України було взято до уваги, що у справі №16/137б/83б/22б були встановлені обставини правомірного володіння ОСОБА_1 спірним об`єктом нерухомості за наявності свідоцтва про право власності, яке недійсним в судовому порядку не визнавалось.

29. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

30. Судова колегія акцентує увагу, що згідно з положеннями статті 392 ЦК України підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

31. Тобто, позивач повинен довести суду наявність у нього права власності на спірне майно, а також оспорюваність чи невизнання цього права іншою особою у разі заявлення позову саме з такої підстави.

32. Відповідно до положень частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

33. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що свідоцтво про право власності на машино-місця за позивачем не оформлювалося.

34. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не оспорює заявлене до визнання позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомості, а обставини про втрату правовстановлюючих документів не підтверджені, оскільки не були оформлені позивачем. Тому за умов відсутності невизнання чи оспорювання відповідачем права власності позивача, як і відсутності у позивача факту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на спірне машино-місце.

35. Питання, визначені скаржником у касаційній скарзі як підстави для касаційного оскарження (стосовно підстав набуття права власності ОСОБА_1 та щодо неможливості ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації ОСОБА_1,), як і питання, висвітлені скаржником у судовому засіданні в суді касаційної інстанції, щодо неповної оплати ОСОБА_1 вартості спірного об`єкта інвестування, жодним чином не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не входять до кола доказування у цій справі за умов поданого ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" саме такого позову.

36. Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено факти укладання між ОСОБА_1 та ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" договору інвестування будівництва автопаркінгу від 25.12.2006 № 25-П-3, який не визнано судом недійсним, а також оплати за цим договором, а не лише наявність у ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірне машино-місце.

37. Судова колегія констатує, що Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі № 917/927/17 дійшов висновку, що свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

38. З умови викладених у пункті 34 цієї постанови встановлених обставин у справі та наявності нескасованого свідоцтва про право власності на спірне машино-місце у ОСОБА_1 колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на спірне машино-місце.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова суду апеляційної інстанції у справі ухвалена з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права. А тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга АТ "Альфа-банк" - без задоволення.

В. Висновки про правильне застосування норм права.

40. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не оспорює заявлене до визнання позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомості, а обставини про втрату правовстановлюючих документів не підтверджені, оскільки не були оформлені позивачем. Тому за умов відсутності невизнання чи оспорювання відповідачем права власності позивача, як і відсутності у позивача факту державної реєстрації права власності не нерухоме майно, а також відповідно наявності нескасованого свідоцтва про право власності на спірне машино-місце у ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на спірне машино-місце.