923/988/18 Про внесення змін до договору про надання послуг - 03.09.2020 Прийняття

У листопаді 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про внесення змін до укладеного між ними договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, а саме до:

- підпункту 3.1.1.2. пункту 3.1. договору шляхом викладення його в редакції, наведеній у позовній заяві;

- пункту 3.1. договору шляхом доповнення його підпунктом 3.1.1.30. в редакції, наведеній у позовній заяві;

- розділу 10 договору шляхом викладення його в редакції, наведеній у позовній заяві;

- пунктів 11.1., 11.2. розділу 11 договору шляхом викладення їх у редакції, наведеній у позовній заяві;

- пункту 11.3. шляхом його виключення з тексту договору;

- кошторису, що є додатком № 1 до договору, шляхом викладення його в іншій редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ці зміни до зазначеного договору підлягають внесенню у зв`язку із введенням у дію наказом позивача нових вільних цін (тарифів) на послуги позивача, змінами організаційного характеру, що відбулися у позивача, та необхідністю приведення договору у відповідність до внутрішніх актів Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а саме:

- наказу Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 377 від 28.09.2018 "Щодо введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги Херсонської Філії ДП "Адміністрації Херсонського МП";

- Положення про порядок ведення договірної роботи в державному підприємстві "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 169 від 23.07.2018, та Положення про порядок ведення договірної роботи в Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 309 від 31.08.2018.

Також позивач зазначив про те, що відповідач не надав позивачу відповіді на пропозицію внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору, ухиляється від внесення зазначених змін до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018.

02.01.2019 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив доповнити пункт 1 позовних вимог абзацом, за змістом якого просив відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України застосувати заявлені у позовній заяві зміни до договору до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 01.10.2018.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

14.05.2018 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація, позивач) та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (Підприємство відповідач) був укладений договір про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору Адміністрація надає Підприємству наступні види послуг:

- послуги із взаєморозрахунків з ПАТ "Укрзалізниця" (надалі - Залізниця) за послуги з організації перевезень та послуги, пов`язані з перевезеннями вантажів Підприємства;

- послуги з інформаційно-технічного обслуговування, пов`язані із взаємодією із Залізницею;

- послуги з організації подавання і прибирання залізничного рухомого складу, а Підприємство своєчасно приймає та оплачує якісно та своєчасно надані Адміністрацією послуги і відшкодовує вартість послуг Залізниці.

Відповідно до пункту 1.2. договору під послугами Залізниці з організації перевезень та надання послуг, пов`язаних з перевезеннями вантажів розуміється:

- послуги, які передбачені Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 (зі змінами), (наприклад, користування вагонами, зберігання вантажів, зважування вагонів, маневрова робота локомотива та інші за виключенням послуги - подавання/забирання вагонів);

- послуги, які надаються Залізницею за вільними тарифами (наприклад, промивання вагонів, подавання вагонів у визначений час, перевірка та затвердження місцевих технічних умов навантаження та кріплення вантажів, та інші);

- послуги, розрахунок вартості яких затверджується міжнародними нормативними актами (наприклад, плата за користування вагонами належності країн СНД і Балтії).

Згідно з пунктом 1.3. договору під послугами з інформаційно-технічного обслуговування, пов`язаних із взаємодією із Залізницею, розуміється:

- оформлення залізничних перевізних документів: внесення даних про одержувача вантажу у залізничні накладні при надходженні вантажу на адресу Адміністрації для Підприємства (розкредитування), накладання електронного цифрового підпису; оформлення перевізних документів в електронному та паперовому вигляді на завантажені та порожні вагони (контейнери); оформлення пересильних накладних на спеціалізовані вагони; оформлення залізничних накладних на переадресування вантажів (вагонів).

- послуги з інформаційно-технічного обслуговування розрахунків із Залізницею: підписання фінансових документів Залізниці; перевірка правильності та законності нарахування плат та зборів Залізницею; участь в оскаржені неправомірно нарахованих плат та зборів з боку Залізниці; виділення нарахованих Залізницею платежів за підкодом підприємства;

- організація електронного документообігу із Залізницею: реєстрація Підприємства у Єдиній електронній карточці клієнтів Залізниці з присвоєнням підкоду одержувача; супроводження узгодження планів перевезень і графік відвантаження в Автоматизованій системі "Месплан"; надання залізничних накладних, супровідних документів (при наявності) в електронному вигляді (файл у форматі pdf) засобами електронної пошти безпосередньо Підприємству.

Згідно з пунктом 1.4. договору під послугами з організації подавання і прибирання залізничного рухомого складу розуміється: надання Залізниці (за заявками Підприємства) письмових повідомлень на подавання залізничного рухомого складу на під`їзну колію та прибирання залізничного рухомого складу з під`їзної колії; утримання під`їзної колії в справному стані; оплата Залізниці збору за подачу й забирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці.

Згідно з пунктом 4.1. договору вартість послуг, які надаються Адміністрацією в рамках даного договору, визначена в Кошторисі (додаток № 1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною).

Згідно з пунктом 4.2. договору вартість основних послуг, які надаються Залізницею в рамках даного договору, визначена в Розрахунку вартості основних послуг Залізниці (додаток № 2 до даного договору, який є його невід`ємною частиною).

У додатку № 1 до договору сторони узгодили кошторис на послуги, які надаються Адміністрацією в рамках даного договору, згідно з яким вартість послуг з:

1) оформлення 1-ого комплекту залізничних перевізних документів на завантажені вагони (контейнери) складає по Україні: за вагон - 62,57 грн без ПДВ, за маршрут - 74,42 грн без ПДВ; по СНД: за вагон 75,38 грн без ПДВ, за маршрут 82,86 грн без ПДВ;

2) оформлення 1-ого комплекту залізничних перевізних документів на повернення порожніх вагонів (контейнерів) складає по Україні: за вагон - 45,54 грн без ПДВ, за маршрут - 55,5 грн без ПДВ; по СНД: за вагон - 56,46 грн без ПДВ, за маршрут 66,91 грн без ПДВ;

3) оформлення пересильної накладної на один залізничний вагон по Україні: 14,15 грн без ПДВ;

4) розкредитування накладної: 14,15 грн без ПДВ;

5) інформаційно-технічне обслуговування розрахунків з Одеською залізницею на один залізничний вагон: 307,14 грн без ПДВ;

6) організація подавання та прибирання одного залізничного вагону (з урахуванням витрат на обслуговування залізничних колій): 339,18 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 4.10. договору зміна вартості послуг Залізниці або передбаченої в міжнародних актах, поява нових послуг за вільними тарифами письмово, шляхом передачі відповідного листа через канцелярію доводиться Підприємству на протязі 3 (трьох) робочих днів після надходження повідомлення про таку зміну з боку Залізниці на адресу Адміністрації. При цьому надання послуг за зміненою вартістю починається з наступної залізничної доби після надходження повідомлення від Залізниці.

Відповідно до пункту 12.3. договору всі зміни та доповнення до даного Договору, крім зазначених у пункті 4.10. договору, оформлюються шляхом складання додаткових угод, які є невід`ємними частинами даного договору.

23.07.2018 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" наказом № 169 від 23.07.2018 затвердило Положення про порядок ведення договірної роботи в державному підприємстві "Адміністрація морських портів України".

Для приведення у відповідність із вказаним Положенням договірної роботи у філії Херсонська філія Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" наказом № 309 від 31.08.2018 затвердила Положення про порядок ведення договірної роботи в Херсонській філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (далі по тексту - Положення), яке встановлює єдиний порядок підготовки, розгляду та погодження, підписання, реєстрації, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, угод та додаткових угод до них.

За змістом пунктом 2.5.2. цього Положення у договорах мають бути зазначені, зокрема антикорупційне застереження за змістом, наведеним у додатку № 9 до Положення; вимоги щодо конфіденційності інформації за договором. Крім того відповідно пункту 2.8. Положення з метою захисту інтересів Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" у проекті договору/додаткової угоди повинні бути передбачені умови стосовно обов`язків контрагентів своєчасно надавати на письмовий запит Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" та/або Херсонської філії Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" документи, необхідні для перевірки легітимності, надійності, фінансового стану та виду діяльності контрагента.

Крім того у зв`язку зі зміною базових показників та для запобігання збитковості надання окремих послуг наказом виконуючого обов`язки начальника Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 377 від 28.09.2018 "Щодо введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги ХФ ДП (Адміністрації Херсонського МП)" були уведені в дію нові вільні ціни (тарифи) на послуги головної диспетчерської та залізничної групи, у тому числі й на послуги, що надаються за договором № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018.

28.09.2018 Херсонська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулася до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" з листом № 26-02-04-15/173 від 28.09.2018, в якому повідомила про збільшення вартості послуг, пов`язаних із обробкою залізничних вагонів, що надаються Філією, зазначила нову вартість послуг та повідомила про необхідність укладення додаткових угод до укладених договорів про надання послуг для внесення відповідних змін у зв`язку із введенням в Адміністрації нових тарифів. Зазначений лист був отриманий Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" 28.09.2018.

З метою приведення укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 у відповідність до вимог Положення та для внесення змін до кошторису, де визначена вартість послуг Адміністрації, Херсонська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" направила на адресу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" лист № 2138/26-02-04/вих від 22.10.2018, до якого додала для підписання два підписані оригінальні примірники додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018. Зазначений лист був отриманий Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" 24.10.2018.

Проте після спливу двадцятиденного строку Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" відповіді Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на її лист щодо результатів розгляду додаткових угод не надало, додаткові угоди не підписало, що і стало підставою для звернення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до суду з позовом до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про внесення змін до укладеного між ними договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Херсонської області рішенням від 06.03.2019 позовні вимоги задовольнив частково. Вніс зміни до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, а саме: змінив підпункт 3.1.1.2 пункту 3.1. договору шляхом викладення його в іншій редакції, наведеній у рішенні, доповнив пункт 3.1. договору підпунктом 3.1.1.30. в редакції, наведеній у рішенні, змінив розділ 10 договору шляхом викладення його в редакції, наведеній у рішенні; змінив пункти 11.1., 11.2. розділу 11 договору шляхом викладення їх у редакції, наведеній у рішенні, виключив пункт 11.3. з тексту договору, виклав кошторис, визначений додатком № 1 до договору, в іншій редакції, наведеній у рішенні (пункт 2 резолютивної частини рішення). Відмовив у задоволенні позовної вимоги про застосовування вказаних змін до договору № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 01.10.2018 (пункт 3 резолютивної частини рішення).

Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства після спливу двадцятиденного строку та на момент подачі позовної заяви не повідомив позивача про результати розгляду надісланої йому позивачем додаткової угоди з відповідними змінами до договору. Суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте дійшов висновку, що внесені зміни не можуть бути застосовані з 01.10.2018, оскільки з пропозицією внести зміни до договору (з проектом додаткової угоди) позивач звернувся до відповідача лише 22.10.2018, тобто після 01.10.2018.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2019 скасував пункт 3 резолютивної частині рішення Господарського суду Херсонської області від 06.03.2019 та ухвалив у цій частині нове рішення про застосування внесених змін до договору № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 з 25.10.2018.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29.03.2017 у справі № 3-1233гс16 та керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, виходив з того, що поняття "договір" та "зобов`язання" не є тотожними. Врахувавши умову пункту 4.10. договору про надання послуг від 14.05.2018, суд дійшов висновку про те, що зміни до цього договору застосовуються до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 25.10.2018, тобто з наступної залізничної доби, після отримання відповідачем повідомлення про зміну тарифу та оригіналу примірника додаткової угоди № 1 до договору, у зв`язку з чим скасував пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Херсонської області від 06.03.2019.

Верховний Суд постановою від 19.09.2019 скасував постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, а справу направив на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду з підстав того, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки пункту 12.3. договору, який не передбачає укладення додаткової угоди у випадках, передбачених пунктом у 4.10. договору, не встановив обставин наявності підстав для зміни ціни договору, визначених пунктом 4.10. договору та законодавством, не надав оцінки правомірності вимог позивача щодо зміни вартості послуг за договором на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.03.2020, ухваленою за результатом нового розгляду справи, скасував рішення Господарського суду Херсонської області від 06.03.2019 в частині задоволення позову про внесення змін до кошторису, визначеного додатком № 1 до договору про надання послуг № 54-П-ХЕВ-18 від 14.05.2018. У задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив. В інших частинах позовних вимог рішення Господарського суду Херсонської області від 06.03.2019 залишив без змін, виклавши резолютивну частину рішення в іншій редакції.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині внесення змін до підпункту 3.1.1.2. пункту 3.1., пункту 3.1. шляхом його доповнення пунктом 3.1.1.30., до розділу 10, пунктів 11.1., 11.2., 11.3. договору є обґрунтованими, внесення цих змін до договору обумовлене змінами організаційного характеру, що відбулися у позивача, та узгоджується з порядком внесення змін до договору, погодженим сторонами у пункті 12.3. договору.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині внесення змін до кошторису, визначеного додатком № 1 до договору про надання послуг № 54-П-ХЕВ-18 від 14.05.2018, а також щодо дати, з якої ці зміни діють, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України та пунктів 4.10., 12.3 договору ці зміни не потребують укладення додаткових угод, оскільки за умовами договору порядок доведення нових тарифів до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" передбачає тільки надіслання листа на його адресу із відповідним повідомленням, а позивач, вимагаючи внесення змін до кошторису в судовому порядку в порядку, передбаченому пунктом 12.3. договору, не врахував, що спірні зміни до кошторису, визначеного додатком № 1 до договору, не охоплюються пунктом 4.10. договору.

Також суд дійшов висновку про те, що внесені за рішенням суду першої інстанції зміни до договору від 14.05.2018 набирають чинності відповідно до положень частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України з моменту набрання рішення суду про зміну договору законної сили, а підстави вважати, що внесені за рішенням суду зміни набрали чинності з 01.10.2018 відсутні, оскільки проект додаткової угоди був отриманий відповідачем лише 24.10.2018, іншої дати набрання чинності запропонованими змінами (крім змін кошторису) позивач не зазначив.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить повністю скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 06.03.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржник зазначив пункт 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на те, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 188 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17. Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- дійшов помилкових висновків про тотожність порядку зміни тарифів на послуги, що надаються ПАТ "Укрзалізниця", та на послуги, що надаються Херсонською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", не надав належну оцінку додатковим поясненням позивача від 05.03.2020 щодо застосування пункту 4.10. договору та підстав внесення змін до договору, не дослідив умови договору № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 та додатки до нього щодо послуг, які надає позивач та порядку їх надання, залишив поза увагою те, що зміни до кошторису, визначеного у додатку 1 до договору, стосуються послуг, що надаються Херсонською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а не залізницею, і зміна їх вартості не пов`язана з тарифами ПАТ "Укрзалізниця", з огляду на що внесення змін до додатку № 1 до договору має здійснюватися саме шляхом укладення додаткової угоди в порядку, визначеному пунктом 12.3. договору, а не у порядку, визначеному пунктом 4.10., який стосується вартості послуг залізниці;

- позбавив позивача передбаченого частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України права передати спір на вирішення суду та не надав оцінки тій обставині, що позивач при невнесенні змін до кошторису, визначеного у додатку № 1 до договору, втрачає можливість відшкодувати збитки, понесені наданням відповідачу послуг за тарифами, що з 01.10.2018 не відповідали фінансовим та економічним показникам Адміністрації;

- неправильно застосував статтю 21 Закону України "Про морські порти" та не врахував, що тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, що надаються позивачем, є вільними та визначаються між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником;

- при ухваленні оскаржуваної постанови вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми процесуального права.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

7. Розгляд клопотань.

02.09.2020 до на електронну пошту Касаційного господарського суду від позивача - Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів до 31.10.2020.

03.09.2020 до початку судового засідання на електронну пошту Касаційного господарського суду від відповідача - Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача посилається на неможливість його представників взяти участь в судовому засіданні касаційного господарського суду по цій справі з огляду на їх зайнятість в інших судових засіданнях.

Касаційний господарський суд відхиляє зазначені клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а позивач та відповідач у клопотаннях про відкладення розгляду справи не зазначили причин, які можна було б визнати поважними.

Представник позивача у клопотанні про відкладення розгляду справи послався лише на запровадження в Україні карантинних заходів до 31.10.2020, проте не зазначив яким чином ця обставина унеможливлює для нього участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції, не навів жодних обставин неможливості взяти участь у судовому засіданні касаційного господарського суду та не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування цих обставин. Крім того позивач мав можливість взяти участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався цим правом.

Суд касаційної інстанції відхиляє наведені представником відповідача в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість участі його представників в судовому засіданні касаційного господарського суду через зайнятість у судових засіданнях в інших справах в інших судах, оскільки відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Позиція Верховного Суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже про зміну договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (статті 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Однак суди попередніх інстанцій не з`ясували, які правові підстави для внесення змін до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 були визначені позивачем у позовній заяві, та не надали належну правову оцінку наведеним позивачем підставам позову.

Слід зазначити, що стаття 188 Господарського кодексу України, на яку послався позивач у позовній заяві, не визначає підстав для внесення змін до договору. Ця норма врегульовує порядок зміни чи розірвання господарських договорів.

Як встановили суди попередніх інстанцій в обґрунтування вимог про внесення змін до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 позивач послався на обставини того, що з моменту укладення цього договору у господарській діяльності Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" як сторони договору, яка надає визначені договором послуги, відбулися певні зміни, а саме:

- змінилися електронні поштові адреси осіб відповідальних за отримання заявок за договором,

- змінився порядок ведення договірної роботи у Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" та у його Херсонській філії, оскільки наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 169 від 23.07.2018 було затверджене Положення про порядок ведення договірної роботи в державному підприємстві "Адміністрація морських портів України", а наказом Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 309 від 31.08.2018 було затверджене Положення про порядок ведення договірної роботи в Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у відповідність до яких мали бути приведені умови договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018.

- змінилися базові показники для розрахунку послуг, що надаються Херсонською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у тому числі за договором про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, у зв`язку з чим виконуючим обов`язки начальника Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" був виданий наказ № 377 від 28.09.2018 "Щодо введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги Херсонської Філії ДП "Адміністрації Херсонського МП", у відповідність до якого мали бути приведені умови договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 в частині вартості (ціни) послуг, які надаються Адміністрацією в рамках даного договору.

Позивач зазначав, що внесення змін до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, у тому числі в частині ціни договору, обумовлене необхідністю його приведення у відповідність до зазначених внутрішніх актів Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Отже фактично позовні вимоги обґрунтовані зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Можливість зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України, про що зазначалося вище.

За змістом частин першої та другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, не дослідили належним чином наведені позивачем правові підстави внесення змін до договору про надання послуг № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, не встановили якими нормами закону позивач обґрунтував позов, не з`ясували, чи досягли сторони згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, та якщо досягли, то в якій частині, а також чи навів позивач виняткові випадки, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах, та якщо навів, то чи є ці випадки винятковими, чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами.

За відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові у слід відмовити.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, на яку послався скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначені вище обставини мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, що також підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, зокрема у пункті 8.34. постанови.

Однак суди попередніх інстанцій в порушення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували ці висновки Верховного Суду.

Крім того суд апеляційної інстанції, відмовляючи у внесенні змін до кошторису, визначеного додатком № 1 до договору, дійшов передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин умов пункту 4.10. договору, про що обґрунтовано зазначив позивач у касаційній скарзі. Зазначений висновок суд апеляційної інстанції зробив без належного дослідження умов договору № 54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 та додатків до нього, зокрема в частині видів послуг, які надає позивач. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи позивача про те, що умови договору передбачають два види послуг: ті, що надаються залізницею та ті, що надаються Адміністрацією (позивачем), вартість яких визначена у різних додатках до договору, а пункт 4.10. договору стосується змін вартості послуг залізниці, натомість зміни до кошторису, визначеного у додатку 1 до договору, які просить внести позивач, стосуються послуг, що надаються саме позивачем, а не залізницею. Суд не надав належну оцінку цим доводам, не з`ясував до вартості яких саме послуг просив внести зміни позивач, з огляду на що висновки суду апеляційної інстанції у цій частині позовних вимог не можна визнати правильними та обґрунтованими.

Крім того ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про застосування внесених змін до договору з 01.10.2018, не врахували положення частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, за змістом якої якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Тобто не врахували, що ця норма чинного законодавства передбачає диспозитивність зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у строки, відмінні від строку набрання рішенням суду законної сили. Аналогічний висновок щодо застосування частини 5 статті 188 Господарського кодексу України викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 17.05.2018 у справі № 916/2344/17. Однак суди попередніх інстанцій у цій справі № 923/988/18 не врахували зазначений висновок Верховного Суду, не дослідили належним чином доводи позивача щодо необхідності застосування спірних змін до договору з іншої дати, відмінної від дати набрання рішенням суду законної сили, не перевірили докази, на яких ці доводи ґрунтуються, з огляду на що дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для застосування спірних змін до договору з 01.10.2018.

У порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови. Господарські суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків у справі, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу).

З огляду на те, що заявлена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, є обґрунтованою, суди попередніх інстанцій не урахували зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 06.03.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 923/988/18 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.