908/1238/19 Про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) - 02.09.2020 Прийняття

за позовом Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Степанівська Перша сільська рада Приазовського району Запорізької області, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоникс" про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю),

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області (далі - Приазовська РДА) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (далі - ТОВ "Агротіс") про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008, укладеного Приазовською РДА та ТОВ "Агротіс" щодо оренди невитребуваної земельної частки (паю) розміром 28,0 га, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новокостянтинівскьої сільської ради 24.09.2008 за № 1.

1.2. Позов про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) подано з підстав недодержання в момент його укладення вимог законодавства з огляду на скасування через незаконність розпорядження Приазовської РДА від 02.09.2008 № 566, на підставі якого Приазовською РДА і ТОВ "Агротіс" укладено договір оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 щодо оренди невитребуваної земельної частки паю розміром 28,0 га,

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Розпорядженням голови Приазовської РДА "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс" від 02.09.2008 № 566 визнано земельні частки (паї) загальною площею 188,40 га, у т.ч. 28,00 га (багаторічні), 160,40 га (пасовища) згідно планів-схем, які є невід`ємною частиною цього розпорядження, невитребуваними, з можливістю надання їх в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку; надано в оренду ТОВ "Агротіс" земельну ділянку площею 28,00 га (багаторічні), розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради, згідно додатку 1, для товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 2.1); земельну ділянку площею 160,40 га (пасовища), розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради, згідно додатку 2, для товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 2.2); встановлено оренду плату на земельні ділянки; затверджено умови договору оренди; зобов`язано ТОВ "Агротіс" вчинити дії, зокрема, в місячний термін після прийняття даного розпорядження укласти договір оренди.

2.2. 24.09.2008 між Приазовською РДА і ТОВ "Агротіс" укладено договір оренди земельної частки (паю), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки паї розміром 28,00 га (багаторічні), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, згідно плану-схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1 договору).

2.3. В подальшому, 03.07.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок, наданих у користування (оренду) ТОВ "Агротіс", які розташовані на території Новокостянтинівської та Степанівської Першої сільських рад Приазовського району Запорізької області, державної форми власності із земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), за результатами якої встановлено в діях Приазовської РДА при прийнятті розпоряджень щодо надання у користування (оренду) ТОВ "Агротіс" порушення вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки в оренду можуть передаватися саме земельні ділянки, а не земельні частки (паї) та встановлено, що в цих договорах оренди в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (2073-98-п) відсутній запис про здійснення державної реєстрації у відповідному управлінні (відділі) земельних ресурсів, у зв`язку з чим ці договори є нечинними.

2.4. У зв`язку із встановленими порушеннями приписом № 311/0/92-18-ДК/0052Пр/03/01-18 від 03.07.2018 голову Приазовської РДА зобов`язано у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення земельного законодавства шляхом припинення дії розпорядження Приазовської РДА при передачі в оренду ТОВ "Агротіс" земельних часток (паїв).

2.5. На виконання припису Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру від 03.07.2018 № 311/0/92-18-ДК/0052Пр/03/01-18, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень вимог земельного законодавства Приазовською РДА прийнято розпорядження від 10.07.2018 № 260 "Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , яким, зокрема, договір оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008, укладений між Приазовською РДА (орендодавець) і ТОВ "Агротіс" (орендар) про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) розміром 28,00 га (багаторічні насадження), які розташовані в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, згідно планів-схем, визнано нечинним; розпорядження голови Приазовської РДА від 02.09.2008 № 566 "Про надання в оренди земельних ділянок ТОВ" Агротіс" визнано таким, що втратило чинність.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду від 15.10.2019 (суддя Зінченко Н. Г.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Приазовської РДА на користь ТОВ "Агротіс" 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. Рішення господарського суду мотивоване тим, що проект відведення земельної ділянки не повинен був розроблятися, оскільки зміна цільового призначення земель при передачі їх в оренду ТОВ "Агротіс" не проводилася; місце розташування земельної ділянки було визначено згідно з технічною документацією по складанню схеми поділу КСП; договір був зареєстрований належним чином; в договорі оренди наявні всі істотні умови. Приазовською РДА не визначено, яка саме умова оспорюваного договору оренди (зміст такої умови, або її відсутність) порушує її права, і чим саме.

3.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 (колегія суддів у складі: Чус О. В., Вечірко І. О., Кузнецов В. О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, стягнуто з Приазовської РДА на користь ТОВ "Агротіс" 9 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.4. В частині стягнення 9500 грн судових витрат постанова мотивована критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведеними у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, складністю та обставинами справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг).

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "Агротіс" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з позивача судові витрати у сумі 12 500,00 грн.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України). Скаржник наголошує, що суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу; рівень складності цієї справи не є низьким та не може бути підставою для зменшення розміру судових витрат з 12 500,00 грн до 9 500,00 грн; заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із витраченим адвокатом часом.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзивів від інших сторін у справі не надходило.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Переглянувши постанову у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі цього перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ТОВ "Агротіс" не погоджується із постановою у справі лише щодо часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині постанову апеляційної інстанції скаржник не оскаржує.

6.4. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

6.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

6.6. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

6.7. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

6.8. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

6.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.10. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

6.11. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

6.12. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.13. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18.

6.14. Водночас слід зауважити, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.15. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6.16. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.17. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

6.18. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

6.19. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

6.20. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

6.21. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

6.22. Судом апеляційної інстанції під час вирішення справи встановлено, що представником відповідача до суду апеляційної інстанції подано заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 9 500,00 грн.

14.02.2018 ТОВ "Агротіс" та Адвокатським об`єднанням "Гладкий, Яценко та Партнери" укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги. 01.07.2019 підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.02.2018.

Відповідно до пункту 1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (далі - правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань (пункт 1.1.1); складення позовних заяв. заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру (пункт 1.1.2); представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (пункт1.1.4) тощо.

Згідно з пунктом 1.2 договору, сторони підтверджують, що представляти інтереси Клієнта без додаткових повноважень мають право усі учасники Адвокатського об`єднання.

Відповідно до пункту 4.1 договору, розмір гонорару становить 1000 грн за 1 годину наданої правової допомоги.

Гонорар сплачується Клієнтом у готівковій або безготівковій формі на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг, в яких сторони визначають перелік наданих послуг, суму витрачених Адвокатським об`єднанням годин (станом на день підписання акта) і загальний розмір гонорару (пункт 4.2. договору).

Правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, яка зазначається в рахунку та акті здачі-прийняття наданих послуг в гривні без ПДВ (пункт 4.3. договору).

Як встановлено апеляційним судом представництво відповідача у даній справі здійснювалось адвокатом Шумейком Іваном Павловичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 09.04.2019 серії ЗП № 002116, ордер на надання правової допомоги від 20.05.2019 серії ЗП № 127886).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем надано засвідчену копію акту здачі прийняття наданих послуг від 05.12.2019 № 382, згідно з якими розмір гонорару за представництво інтересів відповідача у справі № 908/1238/19 склав 9500 грн, платіжне дорученнями від 09.12.2019 № 1233 про перерахування коштів Адвокатському об`єднанню "Гладкий, Яценко та Партнери".

Крім того, відповідачем було подано уточнену заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у якій містилося прохання стягнути з позивача відповідні витрати у розмірі 12 500 грн. До вказаної заяви останнім було додано додаткову угоду від 05.12.19 № 2 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.02.2018; акт здачі-приймання наданих послуг від 08.01.2020 №401, а саме: проїзд представника з м. Запоріжжя до м. Дніпро (з урахуванням часу проїзду) та у зворотному напрямку, що склало 3 000, 00 грн.

6.23. Суд апеляційної інстанції, стягуючи з позивача 9 500 грн, керувався критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведеними у частині 4 статті 126 ГПК України, складністю та обставинами справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг).

6.24. Проте судом жодним чином не обґрунтовано зменшення судових витрат із зазначенням які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не наведено мотивацію такого рішення.

6.25. Судом також не враховано, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (частина 5 статті 126 ГПК України). Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

6.26. Так, суд при застосуванні частини 4 статті 126 ГПК України не встановив та не зазначив у постанові наявності чи відсутності клопотання іншої сторони у справі щодо зменшення або необґрунтованості зазначених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд також не оцінив докази, надані стороною на підтвердження понесених нею витрат, обмежившись їх перерахуванням.

6.27. Оскільки передбачені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, тим більше розглядати вимоги, які не були розглянуті судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити недоліки судового рішення апеляційної інстанції, тому постанова у цій справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.28. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до положень статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. З огляду на викладене оскаржувана постанова апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 908/1238/19 в частині стягнення 9 500 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.