910/8858/19 Про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах - 26.08.2020 Прийняття

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена" до Київської міської ради, третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання поновленим договору, визнання додаткової угоди укладеною та вчинення дій

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Катена" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач), третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа) про: 1) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006, укладений між Позивачем та Відповідачем на той самий строк і на тих самих умовах; 2) визнання укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 (в редакції, наведеній у додатковій угоді); 3) внесення відповідної інформації щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:137:0106 по вулиці Березняківській, 30-В до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; 4) внесення відповідної інформації щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:137:0106 по вулиці Березняківській, 30-В до бази даних Державного земельного кадастру; 5) внесення відповідної інформації щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:137:0106 по вулиці Березняківській, 30-В до міського земельного кадастру.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач в межах строку, визначеного договором, звернувся до Відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого було додано пакет документів, в тому числі проект додаткової угоди про поновлення договору, проте, протягом одного місяця після закінчення строку дії договору Відповідачем не було надано заперечення у поновленні договору і відповідна додаткова угода не укладена, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 позов задоволено.

3.1. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 04.04.2006, укладений між Позивачем та Відповідачем на той самий строк і на тих самих умовах.

3.2. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 в редакції, викладеній в тексті позовної заяви.

3.3. Вирішено внести інформацію щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:137:0106 по вулиці Березняківській, 30-В до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, до Бази даних Державного земельного кадастру та до міського земельного кадастру.

4. Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів висловлення Відповідачем (оскільки саме Відповідач - Київська міська рада є орендодавцем за договором оренди, а не Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської радим (Київської міської державної адміністрації) протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 будь-яких заперечень щодо продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

6. Відповідач подав касаційну скаргу та доповнення до неї на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій не застосовано у спірних правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" стосовно того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно, щоб орендар належно виконував свої обов`язки за договором оренди і до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору. Натомість, розглянувши клопотання Позивача, листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 16.05.2019 повідомлено про небажання продовжувати договір, а також заперечення Відповідача у поновленні договору висловлено в рішенні Відповідача від 13.02.2020.

8. Наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, не порушено і аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18.04.2019 у справі №625/166/18.

9. Судами не враховано, що отримані дозвільні документи на будівництво, серед яких є і дозвіл на виконання будівельних робіт, є безумовною підставою для початку будівельних робіт, що узгоджується зі статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій", і така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/8011/17, від 21.03.2018 у справі №910/5963/17, від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 03.04.2019 у справі №908/21/18, від 18.12.2019 у справі №910/3111/19.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що орендодавцем за договором є Відповідач, тому заперечення щодо поновлення договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення дії договору має бути надано саме орендодавцем і, оскільки Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, а Відповідачем не було висловлено заперечень протягом місяця від дати закінчення строку дії договору щодо його поновлення на тих самих умовах та на той самий строку, тому суди попередніх дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

11. Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 04.04.2006 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №578/3039 від 08.12.2005 за актом приймання-передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору об`єктом оренди є земельна ділянка по вул.Березняківська, 30-В у Дніпровському районі м. Києва, площею 4570 м-2, кадастровий номер - 8000000000:90:137:0106, цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом.

Договір укладено на 5 років (пункт 3.1 договору).

Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 11.7 договору після закінчення стоку, на який було укладено договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію; у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у іншій справі №5011-62/3230-2012 задоволено позов ТОВ "Катена" до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 04.04.2006. Визнано укладеною між сторонами договору додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2006 на умовах, вказаних у резолютивній частині постанови. Враховуючи, що постанова Вищого господарського суду України набрала законної сили 19.05.2014, строк дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 було поновлено до 19.05.2019.

14. Позивач 18.02.2019 звернувся до Відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки та відповідною додатковою угодою до договору, в якому підтвердив повне виконання умов договору та відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку. Однак, листом від 16.05.2019 Третя особа повідомила Позивача про відмову у поновленні договору оренди.

15. Звертаючись з позовом, Позивач зазначив, що він продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує всі орендні платежі і оскільки Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору заперечення в поновленні договору не надав, тому договір від 04.04.2006 є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

16. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять доказів висловлення Відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 будь-яких заперечень щодо продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк; умовами договору не встановлено строку закінчення забудови спірної земельної ділянки; будь-яких доказів (в тому числі проектної документації) на підтвердження обставин порушення Позивачем умов договору Відповідачем не надано.

17. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою та доповненнями до неї, Відповідач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

18. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

20. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

21. Здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій врахували, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заперечення орендодавця проти поновлення договору.

21.1. При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

21.2. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, наявність правових підстав для укладення додаткової угоди, в тому числі обставин, за яких договір вважається поновленим в силу вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", має довести позивач. За наявності таких обставин у сторін договору оренди виникає не лише право на укладення додаткової угоди, але і обов`язок згідно з частиною 8 статті 33 цього Закону. Тобто, право на укладення додаткової угоди, яке підлягає судовому захисту, виникає за доведеності (наявності) обставин, за яких договір оренди вважається поновленим на новий (той самий) строк.

22. Таким чином, в разі наявності обставин, за яких договір оренди вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оформленням такого факту, як поновлення договору оренди землі, є, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", укладення в обов`язковому порядку у місячний строк додаткової угоди до цього договору.

З вимогою про визнання такої додаткової угоди укладеною може звернутися як орендар, так і орендодавець.

23. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач (Орендар) в межах строку, визначеного пунктом 11.7 договору звернувся до Відповідача (Орендодавець) з листом про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк та проектом відповідної додаткової угоди до договору і Відповідач в термін, визначений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з дня закінчення строку договору заперечення проти поновлення договору не надав, а Позивач користується земельною ділянкою після закінчення строку оренди, тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

23.1. При цьому, суди відхилили посилання Відповідача на лист Третьої особи від 16.05.2019, як на доказ заперечення Відповідачем щодо поновлення договору, оскільки саме відповідач є Орендодавцем за договором від 04.04.2006 і судами не встановлено, що матеріали справи містять докази, які б підтверджували делегування Відповідачем Третій особі прав та обов`язків орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 04.04.2006.

24. У поданій касаційній скарзі Відповідач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судами попередніх інстанцій не застосовано у спірних правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" стосовно того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно, щоб орендар належно виконував свої обов`язки за договором оренди і до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору.

25. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

26. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, на яку скаржник послався як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій зазначила, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

27. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач послався на те, що Позивач 18.02.2019 звертався до Відповідача з відповідним листом про поновлення договору в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі". Натомість, розглянувши клопотання Позивача, листом від 16.05.2019 Третьою особою повідомлено про небажання продовжувати договір, а також заперечення Відповідача у поновленні договору висловлено в рішенні Відповідача від 13.02.2020.

28. Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку зазначеним листам дійшли вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів висловлення саме Відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору будь-яких заперечень щодо продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк, а заперечення Третьої особи не є запереченнями Відповідача, оскільки саме Відповідач є орендодавцем за договором.

28.1. Щодо заперечення у поновленні договору, яке висловлено в рішенні Відповідача від 13.02.2020, то слід зазначити, що таке рішення прийнято Відповідачем поза межами місячного строку, визначеного частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" для висловлення заперечень проти поновлення договору.

28.2. З огляду на встановлене, відхиляються посилання Відповідача, викладені в пункті 8 постанови про врахування правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 18.04.2019 у іншій справі №625/166/18 (наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, не порушено).

28.3. Зважаючи на наведене вище, відсутні підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові застосували частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, які вказані в пункті 7 постанови, Судом відхиляються.

29. В постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/8011/17, від 21.03.2018 у справі №910/5963/17, від 03.04.2019 у справі №908/21/18, від 18.12.2019 у справі №910/3111/19, висновками у яких Відповідачем також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 9 постанови), Верховний Суд, здійснював касаційний перегляд справ, предметом спору в яких є визнання незаконними та скасування рішень міських рад про розірвання договорів оренди земельних ділянок (справи №910/5963/17, №910/8011/17, №910/3111/19) та визнання незаконним і скасування рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (справа №908/21/18). Натомість, у даній справі №910/8858/19, в якій Відповідачем подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції та місцевий господарський суд встановили, що предметом позовних вимог є визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання додаткової угоди укладеною. В свою чергу, визнання незаконними та скасування рішень міської ради не було предметом позовних вимог. Крім того, Відповідач зазначає, що у вказаних справах викладена правова позиція щодо застосування статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", зокрема, що дозвіл на виконання будівельних робіт є безумовною підставою для початку будівельних робіт, проте, судами попередніх інстанцій у даній справі не враховано, що Позивач, отримавши дозвільні документи на будівництво, серед яких є і дозвіл, не здійснив будівництво на спірній земельній ділянці.

29.1. Водночас, слід звернути увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

29.2. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

29.3. Предметом правового регулювання у вказаних скаржником справах №910/5963/17, №910/8011/17, №908/21/18, №910/3111/19 є визнання незаконними та скасування рішень міських рад про розірвання договорів оренди земельних ділянок та визнання незаконним і скасування рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки, а в даній справі, як вже зазначалося, предметом позову є визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання додаткової угоди укладеною. Тобто, відсутня подібність змісту та предмета позовних вимог, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

30. Водночас, стосовно посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не дали оцінку доводам Відповідача про те, що Позивач не здійснив забудову земельної ділянки, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що під час розгляду справи суди дали оцінку тим обставинам, що за результатами розгляду іншої справи №5011-62/3230-2011 встановлено недійсність рішення Київської міської ради №980/7216 від 15.12.2011 "Про відміну рішення Київської міської ради №578/3039 від 08.12.2005 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Катена" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Березняківській, 30-В у Дніпровському районі міста Києва", а за результатами розгляду справи №910/15297/17 визнано недійсним рішення Київради №712/2874 від 06.07.2017 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006", підставою для прийняття якого було те, що Позивачем протягом 10 років з моменту державної реєстрації договору оренди не розпочато будівництво.

31. Також, в обґрунтування своєї позиції щодо нездійснення Позивачем забудови земельної ділянки, що є підставою для висновків про неналежне виконання умов договору, скаржник посилається і на правову позицію Верховного Суду в постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17 та зазначає, що суди застосували частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові.

31.1. Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд справи №920/739/17, предметом позовних вимог в якій є поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", погодився з висновками суду першої інстанції про те, що за встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором (сплата орендної плати за землю), своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а, отже, і на укладення додаткової угоди до договору.

31.2. З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що, хоча правовідносини у іншій справі №920/739/17 та в цій справі №910/8858/19 є подібними за предметом позовних вимог та матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"), проте, вирішення питання виконання орендарем умов договору, що виражається в здійсненні дій із забудови земельної ділянки в розрізі належного виконання договору, не було предметом розгляду та відповідного матеріально-правового регулювання у справі №920/739/17, що виключає можливість дійти висновку, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №920/739/17.

32. Крім того, Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №385/1446/16-ц. При цьому, посилаючись на зазначену постанову Верховного Суду, скаржником не сформульовано сам висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений Верховним Судом в постанові у справі №385/1446/16-ц, який, на думку скаржника, не був врахований судами попередніх інстанцій при застосуванні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

33. Верховний Суд в постанові від 04.06.2019 у справі №910/9044/18, на яку скаржник також послався, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, зазначив, що належним способом захисту порушеного права у цьому випадку (предмет позову - визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах), є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

33.1. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

33.2. Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 04.06.2019 у справі №910/9044/18 щодо належного способу захисту, дійшли висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у вказаній постанові.

34. За змістом статей 76- 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

34.1. Отже, наведені вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів.

35. Верховний Суд зазначає, що в разі якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

36. Зважаючи на те, що, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, Позивач (Орендар) продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 (після 19.05.2019), а Відповідачем (Орендодавцем) не було висловлено будь-яких заперечень (в тому числі й у зв`язку з неналежним виконанням Орендарем зобов`язань зі сплати орендних платежів, цільового використання земельної ділянки, тощо) протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди щодо його поновлення на тих самих умовах та на той самий строк, тому колегія суддів, враховуючи наведені вище норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, вважає, що суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність Відповідачем порушень норм законодавства України, зокрема, частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

37. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

38. Оскільки предметом розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги Відповідача про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги та доповнень до неї, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.