916/1813/18 Про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати - 26.08.2020 Прийняття

1.1. У серпні 2018 року перший заступник керівника Комінтернівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології майбутнього" (далі - ТОВ "Будівельні технології майбутнього") про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 (далі - договір оренди від 13.06.2017) та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за цим договором у сумі 1 094 273,64 грн у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 13.06.2017 щодо внесення орендної плати.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2018 позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи цю ухвалу, місцевий господарський суд виходив із недоведеності прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Фонтанської сільської ради у суді. Суд зазначив, що Фонтанська сільська рада самостійно здійснює захист своїх прав, порушених відповідачем, що підтверджується, зокрема, рішеннями Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі № 916/1024/17, від 03.10.2015 у справі № 916/2928/14.

2.2. Згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2018 із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і відзиву на неї

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2018 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у цій справі, заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Підставами для скасування ухвали і постанови у справі прокурор вважає неправильне застосування судами статті - 1311 Конституції України,- статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, а також порушення статті 236 Господарського процесуального кодексу України; акцентує на обґрунтованості та доведеності підстав представництва інтересів держави в суді у зв`язку з бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

3.2. Відзиву на касаційну скаргу від Фонтанської сільської ради і ТОВ "Будівельні технології майбутнього" до суду не надійшло.

3.3. Згідно з ухвалами Верховного Суду від 27.05.2019, від 11.11.2019 провадження у справі № 916/1813/18 зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 587/430/16-ц і № 912/2385/18, відповідно.

3.4. Від прокуратури Одеської області та Офісу Генерального прокурора надійшли клопотання від 02.06.2020, від 15.06.2020, від 22.06.2020 про поновлення касаційного провадження у цій справі, які мотивовано тим, що справу № 912/2385/18 було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020 та прийнято рішення. Ці клопотання залишені Верховним Судом без задоволення, оскільки згідно з положенням Закону України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, а відповідно до частини 3 статті 6 цього Закону суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Станом на час подання зазначених клопотань повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим, не було опубліковано. Зазначена постанова оприлюднена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 20.07.2020.

3.5. 17.08.2020 Верховний Суд отримав від Офісу Генерального прокурора клопотання про поновлення касаційного провадження у справі.

3.6. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі, провадження у справі було поновлено.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу та постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Звертаючись із цим позовом до суду, прокурор зазначив, що неналежне виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі в частині внесення орендної плати завдає шкоди економічним інтересам держави, сприяє виникненню заборгованості перед бюджетом; зазначив, що цей позов подано в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради, яка виступає орендодавцем за спірним договором оренди земельної ділянки.

4.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

4.4. Повертаючи позовну заяву прокурору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав недоведеним те, що Фонтанська сільська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до ТОВ "Будівельні технології майбутнього". Навпаки, як свідчать матеріали справи та установили суди, Фонтанська сільська рада неодноразово направляла відповідачеві листи та претензії щодо необхідності погашення заборгованості за укладеним між сторонами у справі договором оренди землі, тобто вживала відповідних заходів реагування стосовно порушення відповідачем умов такого договору і досудового врегулювання спору; повідомляла як відповідача, так і прокуратуру про наміри самостійно звернутися з позовом у разі непогашення заборгованості з орендної плати за спірним договором. Крім того, як установили попередні судові інстанції, Фонтанська сільська рада також неодноразово зверталася до господарського суду з позовами до ТОВ "Будівельні технології майбутнього" за захистом прав та інтересів територіальної громади, що виникли з правовідносин між сільською радою і товариством за договором оренди від 13.06.2007, про що свідчать, зокрема, судові рішення у справах № 916/1024/17, № 916/2928/14, отже, самостійно здійснювала захист порушених прав та законних інтересів територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі обставина незвернення сільської ради з позовом упродовж певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які би давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання органом місцевого самоврядування, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади і прокурор у наведеному випадку не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачем.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність повернення позовної заяви прокурора у зв`язку з непідтвердженням ним підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, як наслідок, прийняли обґрунтовані і законні судові рішення.

Колегія суддів зазначає, що наведене не суперечить правовій позиції стосовно представництва прокурором інтересів держави у суді, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 до закінчення перегляду судових рішень у яких зупинялося провадження у цій справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Стосовно викладених у касаційній скарзі посилань прокурора на постанову Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, колегія суддів зазначає, що у цій справі інші правовідносини та інші способи захисту інтересів держави. Зокрема, у справі № 926/1111/15 суд виходив із правомірності звернення прокурора як позивача до суду за захистом інтересів держави за відсутності повноважень у органу, який здійснює контроль за використанням і охороною земель.

Водночас колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, тому відхиляє твердження скаржника стосовно посилань суду апеляційної інстанції на окремі положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки це не вплинуло на прийняття правильного по суті судового рішення.

5.3. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій з урахуванням мотивів, наведених в цій постанові, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.