910/679/20 Про забезпечення позову до подання позовної заяви - 17.08.2020 Прийняття

1. Акціонерне товариство "Київгаз" (далі - АТ "Київгаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") вчиняти дії щодо припинення або обмеження доступу АТ "Київгаз" до Інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", яка розміщена в мережі "Інтернет" за посиланням: https://iplatforma.tsoua.com.

2. Заявник в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначав, що 27.12.2019 на адресу АТ "Київгаз" надійшов лист ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 24.12.2019 № ТОВВИХ-19-3231 з пропозицією укладення Договору транспортування природного газу № 1910000151.

3. АТ "Київгаз" розглянув та підписав Договір транспортування природного газу з протоколом розбіжностей. Два автентичні примірники протоколу розбіжностей, підписані та скріплені печаткою заявника, один примірник підписаного Договору, а також оригінал довіреності уповноваженої особи надіслано відповідачу листом від 27.12.2019 № 3071/04.

4. 01.01.2020 АТ "Київгаз" отримало доступ до платформи газотранспортної системи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".

5. АТ "Київгаз" як оператор газорозподільної системи та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як оператор газотранспортної системи України повинні взаємодіяти відповідно до принципів, встановлених Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) .

6. Для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між операторами газорозподільної системи та газотранспортної системи України створена та діє інформаційна платформа оператора газотранспортної системи.

7. Відповідно до п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема:

- визначену підпунктами 1, 2, 5-8 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи;

- дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів;

- дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

8. АТ "Київгаз" зазначало, що за відсутності доступу до платформи заявник, як оператор газорозподільної системи, не зможе виконувати обов`язки з надання наведеного переліку інформації.

9. Заявник вказував, що у зв`язку з тим, що станом на день подачі заяви про забезпечення позову від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" не надійшло письмового підтвердження укладення Договору транспортування природного газу, то існує загроза незаконного, самочинного та одностороннього припинення (обмеження) Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" доступу заявника до платформи, що порушить права заявника, як учасника ринку природного газу та оператора газорозподільної системи, і відповідно призведе до неможливості виконання обов`язків щодо подання на платформу інформації, передбаченої пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та інших непередбачуваних наслідків та збитків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, заяву АТ "Київгаз" про забезпечення позову задоволено. Заборонено ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вчиняти дії щодо припинення або обмеження доступу АТ "Київгаз" до Інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", яка розміщена в мережі "Інтернет" за посиланням: https://iplatforma.tsoua.com.

11. Судові рішення мотивовані тим, що предметом пред`явлення майбутнього позову заявником визначено вимоги про визнання права АТ "Київгаз" на доступ до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи України. При цьому належне виконання заявником, як оператором газорозподільної системи, покладених на нього Кодексом газотранспортної системи обов`язків, неможливе за відсутності доступу до інформаційної платформи. За умови існування загрози незаконного, одностороннього припинення (обмеження) відповідачем доступу заявника до платформи, що порушує права заявника, як учасника ринку природного газу та оператора газорозподільної системи, подібна ситуація призведе до неможливості виконання обов`язків щодо подання на платформу інформації, передбаченої пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та інших непередбачуваних наслідків та збитків. Тому судами було ухвалено рішення про застосування заходу забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

12. 10.07.2020 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" засобами поштового зв`язку надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/679/20; прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви АТ "Київгаз" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вчиняти дії щодо припинення або обмеження доступу АТ "Київгаз" до Інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", яка розміщена в мережі "Інтернет" за посиланням: https://iplatforma.tsoua.com.

При цьому скаржник посилається на порушення і неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статей 136, 137, 236 ГПК України. Крім того, зазначено у скарзі, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано всі обставини справи та не з`ясовано усі доводи відповідача.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

13. За приписами статті 295 ГПК України, подання письмового відзиву на касаційну скаргу є правом учасників справи. При цьому, відповідно до частини третьої наведеної статті процесуального закону відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

14. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2020, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відкрито касаційне провадження у справі № 910/679/20 за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - протягом 10 днів від дати отримання ухвали про відкриття касаційного провадження.

15. Як вбачається з матеріалів справи (поштові повідомлення про вручення), учасники справи про відкриття касаційного провадження та про дату для подання відзиву були повідомлені належним чином та своєчасно. Проте, правом, передбаченим статтею 295 ГПК України, учасники справи не скористались, відзивів на касаційну скаргу не надали.

16. Відповідно до статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, оскільки такі дії суперечать завданню господарського судочинства.

17. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

18. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

19. У рішенні ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

20. Такими нормами, у даному разі, є норми чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якими, зокрема, врегульовано права та обов`язків учасників справи та порядок реалізації ними таких прав.

21. Згідно із частиною першою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

22. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про забезпечення позову; справа відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини п`ятої статті 301 ГПК України має розглядатися судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

23. З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у цій справі у межах строків та порядку, встановленому статтею 306 ГПК України.

24. Суд констатує, що від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, що унеможливило або суттєво ускладнило б розгляд справи у встановлені процесуальним законом.

25. Колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, від 20.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 22.06.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

26. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з урахуванням змін і доповнень, установлено карантин на усій території України до 31.07.2020.

27. Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news/2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

28. Згідно листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 та рішення Ради суддів України від 17.03.2020, яким затверджено "Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб" з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, який передбачає, з поміж іншого:

- роз`яснення громадянам можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливості розгляду справ в режимі відеоконференції;

- обмеження допуску в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;

- обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань;

- зменшення кількості судових засідань, що призначаються до розгляду протягом робочого дня;

- здійснення, по можливості, розгляду справ без участі сторін в порядку письмового провадження;

- приймання всіх необхідних документів в електронному вигляді на електронну адресу суду через дистанційні засоби зв`язку тощо.

29. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

30. У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 - перевезення пасажирів метрополітенами.

31. Наведене свідчить про часткове усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

32. Крім того, слід зауважити, що поштові оператори під час дії встановленого карантину не припинили роботу, а лише змінили її графік та порядок отримання/вручення поштових відправлень.

33. У той же час судом також враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Цей Закон набрав чинності 17.07.2020, відповідно встановлений Законом 20-денний термін для продовження процесуальних строків закінчився 06.08.2020.

Тому колегією суддів розглядається ця справа за відсутності відзивів на касаційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

34. Вирішуючи питання обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.

35. Згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Тому відхиляються доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Щодо застосування заходів забезпечення позову у цій справі судова колегія зазначає таке.

38. Згідно з положеннями статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

39. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

40. Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137 ГПК України).

41. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

42. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

43. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

44. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

45. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

46. Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є визнання права АТ "Київгаз" на доступ до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи України.

47. З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, то згідно з правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу частини четвертої статті 236 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

48. Як встановлено судами попередніх інстанцій, АТ "Київгаз", як оператор ГРМ, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 № 854 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.05.2019 № 833.

49. Згідно з положеннями пункту 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

50. В абзаці першому пункту 3 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ передбачено, що відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.

51. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оператор ГРМ зобов`язаний здійснювати на платформі постійний та своєчасний обмін інформації, а також належним чином виконувати інші обов`язки, пов`язані з отриманою через платформу інформацією.

52. Тому, як викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, судами досліджено та зазначено, що можливе припинення (обмеження) Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" доступу заявника до платформи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

53. Належне виконання заявником, як оператором газорозподільної системи, покладених на нього Кодексом газотранспортної системи обов`язків, неможливе за відсутності доступу до інформаційної платформи.

54. Судова колегія критично ставиться до доводів скаржника, що право операторів газорозподільних систем в Україні на авторизацію та вхід до Інформаційної платформи залежить від наявності укладеного договору транспортування природного газу між оператором ГРМ та відповідачем.

55. Так, відповідачем не надано жодного доказу про укладення такого договору ні на момент звернення заявника до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, ні на дату розгляду касаційної скарги.

56. Поряд з цим оцінка судом питання укладання між сторонами договору, на якому наголошує скаржник, є предметом розгляду у справі № 910/658/20. Судом апеляційної інстанції правильно вказано, що вирішення цього питання у межах заяви про забезпечення позову може призвести до порушень засад об`єктивності та неупередженості судового процесу.

57. Більше того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які є вільними у доступі через мережу Інтернет, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/658/20 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до АТ "Київгаз" про визнання Договору про транспортування природного газу від 27.12.2019 № 1910000151 та додатку № 3 до нього укладеним в редакції ТОВ "Оператор ГТС України".

58. Крім того, Верховний Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" позивача віднесено до суб`єктів ринку природного газу, призначених для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

Зокрема, цим Положенням на позивача покладено такі спеціальні обов`язки: до 1 серпня 2020 р. надавати інформацію, необхідну для забезпечення безперервного постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек", на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.

59. З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги принцип публічності спірних правовідносин, які стосуються великого кола споживачів, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; дослідили питання забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та дійшли обґрунтованого висновку, що існування загрози незаконного, одностороннього припинення (обмеження) відповідачем доступу заявника до платформи порушує права заявника, як учасника ринку природного газу та оператора газорозподільної системи, і призведе до неможливості виконання обов`язків щодо подання на платформу інформації, передбаченої пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та інших непередбачуваних наслідків та збитків.

60. Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки застосований захід забезпечення позову (заборона ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вчиняти дії щодо припинення або обмеження доступу АТ "Київгаз" до Інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", яка розміщена в мережі "Інтернет" за посиланням: https://iplatforma.tsoua.com) не є тотожним задоволенню позовних вимог, які полягають у визнанні права АТ "Київгаз" на доступ до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи України, та відповідно мають різні правові наслідки їх задоволення.

Крім того, спір про визнання права АТ "Київгаз" на доступ до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи України розглядається судом першої інстанції по суті - справа № 910/1452/20.

61. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

62. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень колегія суддів не вбачає.