Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 у справі № 904/46/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" до третя особаприватного підприємства "БОМА-СЕРВІС" фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про стягнення 248 231, 96 грн., за участю представників

позивача: Корольової І.О.,

відповідача: не з'явились,

третьої особи: не з'явились,

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "БОМА-СЕРВІС" про стягнення 248 231, 96 грн. збитків, з яких: 169 621, 20 грн. вартості товару, що не підлягає переробці; 67 163, 81 грн. - сума, на яку зменшилась вартість ушкодженого товару; 6 300, 00 грн. - вартість перевезення (повернення) пошкодженого вантажу на склад позивача; 1 911, 25 грн. - вартість проведених Бердичівською районною державною лабораторією ветеринарної медицини досліджень, за результатами яких складено експертні висновки №№ 774, 775, 776, 777 від 26.08.2014; 3 235, 79 грн. - вартість утилізації товару, що не підлягає переробці.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 300 грн. збитків. В частині позовних вимог про стягнення 241 931, 96 грн. збитків відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 241 931, 96 грн. збитків та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" (замовником) та приватним підприємством "БОМА-СЕРВІС" (перевізником) 28.07.2014 укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 252, за умовами якого замовник пред'являє для перевезення, а перевізник приймає та перевозить вантаж автомобільним транспортом в межах території України, а також надає інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Об'єм і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути визначаються за згодою сторін в додаткових угодах (заявках), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору в заявці замовник вказує, зокрема, повні відомості про вантаж (найменування, характер, кількість місць), адресу, дату та години навантаження, адресу, дату та, у разі можливості, години розвантаження, умови перевезення. Вантаж приймається перевізником від замовника та передається вантажоодержувачу відповідно до товарно-супровідних документів та за актом прийому-передачі продукції з обов'язковим зазначенням температури вантажу при навантаженні та розвантаженні. Акт прийому-передачі складається за формою додатку № 2 до договору.

Пунктом 3.1.4 договору сторони передбачили обов'язок замовника перед завантаженням перевірити придатність транспортного засобу, наданого перевізником для перевезення даного вантажу.

Умовами п. 3.2.17 передбачено право замовника змінювати маршрут доставки вантажу і вантажоодержувача, завчасно, тобто не менш як за 12 годин до моменту подання автомобіля під завантаження, повідомивши про це перевізника з відшкодуванням витрат на зміну маршруту. Вказані зміни мають бути погоджені сторонами в заявці.

Пунктом 6.3 договору передбачено право перевізника залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 6.6. договору, замовник та/або вантажоодержувач має право відмовитися від прийняття вантажу, або його частини, якщо температура морозива або заморожених напівфабрикатів в упаковці буде вища ніж мінус 12є Цельсія і такий вантаж вважається зіпсованим під час перевезення. У такому випадку перевізник відшкодовує замовнику завдані збитки в повному обсязі.

На виконання умов договору, на підставі заявки на перевезення від 11.08.2014 відповідачем прийнято до перевезення вантаж, а саме - морозиво та заморожені напівфабрикати автомобілем марки ДАФ, д.н. НОМЕР_1, д.н. напівпричепа ЛАМБЕРЕТ НОМЕР_2, водій ОСОБА_6 з визначенням місця навантаження у АДРЕСА_1, дата навантаження 12.08.2014, розвантаження - 13.08.2014 у м. Сімферополі.

Зазначений вантаж прийнято перевізником до перевезення, що підтверджується наявними у справі товарно-транспортними та видатковими накладними, підписаними представниками позивача та відповідача.

Автомобіль, що здійснював перевезення вантажу позивача, 14.08.2014 повернуто на митному кордоні з Автономною Республікою Крим внаслідок відсутності дозволу на ввіз на відповідну територію, у зв'язку з чим позивачем новим вантажоодержувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроморозпродукт" (м. Одеса).

У акті приймання-передачі продукції від 14.08.2014, підписаному представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроморозпродукт", позивача та відповідача (в особі водія ОСОБА_6.) вказано, що товар в кількості, зазначеній у накладних, не підлягає прийманню внаслідок пошкодження його в процесі перевезення без дотримання вимог температурного режиму перевезення товару. Температура готової продукції під час розвантаження становила від +2є до +3єС.

Акт про пошкодження товару з описом стану товару та його зовнішнього вигляду від 14.08.2014, складений представниками позивача та відповідача (в особі водія ОСОБА_6.), за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроморозпродукт", водієм ОСОБА_6 не підписано.

В подальшому пошкоджений товар повернуто на склад позивача іншим перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 436 від 27.12.2013, заявки на перевезення від 18.08.2014, товарно-транспортних накладних № ТМн00064870, № ТМн00064871, № ТМн00064876, № ТМн00064877 від 19.08.2014.

Вартість перевезення пошкодженого вантажу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроморозпродукт" на склад позивача становила 6 300 грн., оплачені позивачем, що підтверджується рахунком № 4353 від 20.08.2014 та банківською випискою від 05.09.2014.

Комісією у складі посадових осіб підприємства позивача здійснено приймання бракованого товару, про що 20.08.2014 складений акт № 272/1 про характер виявлених дефектів, причини їх виникнення та можливість подальшої його переробки.

Експертним висновком Бердичівської районної державної лабораторії ветеринарної медицини № 774, 775, 776 від 26.08.2014 встановлено, що продукти з найменуванням "Пломбір у п/плівці 1000 г", "Морозиво ВО 454 г", "Морозиво "Літо Плодово-ягідне 80г" не відповідають показнику КМАФАнМ КОУ в 1 г, а за експертним висновком № 777 від 26.08.2014, складеним Бердичівською районною державною лабораторію ветеринарної медицини, продукт з найменуванням "Вареники з картоплею 900 г" також не відповідає цьому показнику.

За результатами експертного висновку № В-2883 від 27.08.2014, складеного Житомирською торгово-промисловою палатою фактичний стан морозива та заморожених напівфабрикатів, які надійшли на адресу позивача є наслідком недотримання температурного режиму при перевезенні товару (розмороження та повторне замороження).

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором щодо якісного надання послуг з перевезення вантажу з дотриманням при транспортуванні температурного режиму для збереження цілісності товару, що призвело до ушкодження і псування вантажу та понесення внаслідок цього позивачем збитків, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 241 931, 96 грн. місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України розмір заподіяних йому збитків. Крім цього, судами попередніх інстанцій зазначено, що між правопорушенням відповідача щодо неналежного транспортування вантажу та виявленими позивачем збитками у вигляді втрати та зменшення вартості вантажу відбулися обставини, які вплинули і мають значення для встановлення розміру збитків позивача.

Разом з тим, частково задовольняючи вимоги в частині стягнення 6 300 грн. збитків, суди зазначили про наявність підстав для відшкодування позивачеві фактичної шкоди у вигляді транспортних витрат на суму 6 300 грн., які пов'язані з поверненням на його склад пошкодженого вантажу, оскільки факт його пошкодження з вини відповідача і відмова вантажоодержувача прийняти такий товар, а також розмір цих витрат підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За положеннями ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з посиланням на ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не врахували, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас суд не позбавлений права запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів.

Формально посилаючись на ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та дійшовши висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру збитків у вигляді загальної вартості продукції, що підлягає переробці в сумі 161 751, 66 грн., націнки на дану продукцію в сумі 7 869, 54 грн., зменшення вартості пошкодженого товару в сумі 67 163, 81 грн., вартості проведених лабораторією ветеринарної медицини досліджень в сумі 1 911, 25 грн. та вартості утилізації товару в сумі 3 235, 79 грн., суди не врахували, що ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та фактично ухилились від дослідження наявних в матеріалах справи доказів та належним чином не з'ясували розмір завданих збитків позивачу.

Крім цього, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, посилаючись на те, що між правопорушенням відповідача щодо неналежного транспортування вантажу та виявленими позивачем збитками у вигляді втрати та зменшення вартості вантажу відбулися обставини, які вплинули і мають значення для встановлення розміру збитків позивача, суди обох інстанцій не зазначили жодного доказу, на підставі якого зробили зазначений висновок.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 у справі № 904/46/15 скасувати.

Справу № 904/46/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.