922/3208/19 Про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за неправомірне використання земельної ділянки - 07.07.2020 Прийняття

1. У жовтні 2019 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (далі - ТОВ "Перехрестя Плюс", Товариство) про стягнення з відповідача 7357430,52 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,8663 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на статті 12, 80, 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та статті 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство у період з 01.09.2016 по 31.08.2019 без достатніх правових підстав фактично використовувало спірну земельну ділянку, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міськради, та на якій розташовано три належні відповідачу нежитлові будівлі: літ. "Р-1", літ. "М-1" та літ. "Н-1", внаслідок чого ТОВ "Перехрестя Плюс" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а Міськрада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок Харківської міськради.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 1212, 1214 ЦК України, статей 12, 79, - 79-1, 80, 93, 120, 125, 152, 189, 206 ЗК України, статей 14, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), статей 1, 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" та статей 74, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), з посиланням на які суди дійшли висновку про доведеність позовних вимог з огляду на те, що: 1) у період з 01.09.2016 по 31.08.2019 (далі - спірний період) ТОВ "Перехрестя Плюс" правомірно володіло і використовувало нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, яка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2019 № НВ-10003583082019 сформована 02.06.2016 як об`єкт цивільних прав і зазначена в проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.05.2015, розробленому на замовлення відповідача; 2) розрахунок безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати обґрунтовано здійснено Міськрадою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2019 № 1087/0/45-19, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), та з урахуванням Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міськради від 25.09.2013 № 1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міськради від 27.02.2008 № 41/08 (далі - Положення № 41/08), та рішення Харківської міськради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Перехрестя Плюс" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 286, 289 ПК України, статей 3, 1212, 1214 ЦК України та статей 77, 236, 237 ГПК України, наголошуючи, що: 1) суди не врахували викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правового висновку про те, що кондикційними за своїм змістом відносинами є відносини з фактичного користування земельною ділянкою, а не відносини фактичного користування відповідачем нерухомим майном, яке знаходиться на сформованій земельній ділянці; 2) формування спірної земельної ділянки здійснювалося не з метою експлуатації та обслуговування належних Товариству нежитлових будівель літ. "Р-1", "М-1", "Н-1", а з метою будівництва об`єкта з більшою площею забудови - торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, тоді як матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження проведення відповідачем будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, що дозволяло би стверджувати про фактичне користування ТОВ "Перехрестя Плюс" всією площею спірної земельної ділянки; 3) оскільки 28.11.2018 спірну земельну ділянку було надано відповідачу в оренду для будівництва, то застосування позивачем при розрахунку розміру орендної плати базової орендної ставки у 8% суперечить пунктам 3.7, 4.3 Положення № 41/08, якими передбачено застосування ставки у 3% від нормативної грошової оцінки землі; 4) суди встановили обставини щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2016 по 30.06.2019 на підставі недопустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2019 № 1087/0/45-19, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області, позаяк зазначена у цьому витягу нормативна грошова оцінка є чинною на дату формування витягу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Перехрестя Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 922/3208/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.05.2020.

9. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2020 і від 02.06.2020 розгляд касаційної скарги ТОВ "Перехрестя Плюс" відкладався на 02.06.2020 та на 23.06.2020 відповідно.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 і від 30.06.2020 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Перехрестя Плюс" до 30.06.2020 та до 07.07.2020 відповідно.

06.07.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання Харківської міськради про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі на іншу дату з урахуванням двотижневого строку, необхідного для самоізоляції представника позивача з метою недопущення розповсюдження хвороби COVID-19.

Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання з огляду на те, що: 1) за змістом положень статті 129 Конституції України і статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; 2) з метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату; 3) позивач подав відзив на касаційну скаргу і письмові пояснення, а уповноважений представник Харківської міськради Ворожбянов А. М. неодноразово брав участь у судових засіданнях касаційної інстанції у цій справі та висловлював свої доводи і заперечення, що наразі свідчить про відсутність підстав, які б унеможливлювали розгляд справи у призначеному судовому засіданні 07.07.2020.

07.07.2020 до Верховного Суду втретє надійшло клопотання ТОВ "Перехрестя Плюс" про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі на іншу дату з причин недопущення розповсюдження хвороби COVID-19 серед учасників справи і працівників суду та з урахуванням подовження дії карантину до 31.07.2020 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання з огляду на те, що: 1) за змістом положень статті 129 Конституції України і статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; 2) з метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату; 3) відповідач подав письмові пояснення, а його уповноважені представники Атісков О. В. і Єлісеєв М. І. неодноразово брали участь у судових засіданнях касаційної інстанції у цій справі та висловлювали свої доводи, що наразі свідчить про відсутність підстав, які б унеможливлювали розгляд справи у призначеному судовому засіданні 07.07.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Листом від 11.02.2015 №11/02-1 Товариство звернулося до Харківської міськради з проханням дозволити розробку проекту відведення для формування земельної ділянки площею орієнтовно 0,8663 га по пр. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 30 для будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом.

11. Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 Додатку 1 до рішення Харківської міськради від 25.02.2015 № 1848/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" Товариству надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова: ділянка № 2 площею орієнтовно 0,8700 га; ділянка № 3 площею орієнтовно 0,0570 га; ділянка № 4 площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037); ділянка № 6 площею 0,0422 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

12. Згідно з підпунктами 13.1, 13.2 пункту 13 Додатку 1 до рішення Харківської міськради від 28.11.2018 № 1298/18 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26. Надано відповідачу в оренду до 28.11.2020 земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) площею 0,8663 га із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

13. Підпунктом 13.3 пункту 13 Додатку 1 до зазначеного рішення передбачено: "будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "М-1", літ. "Н-1", літ. "Р-1" по просп. Ювілейному, 30, які належать ТОВ "Перехрестя Плюс".

14. З інформації Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.01.2019 № 144/116-19 вбачається, що на інші земельні ділянки по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові обліковуються договори оренди землі з Приватним підприємством "Стратус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-2К". Вказані земельні ділянки є іншими, ніж земельна ділянка, яку використовує ТОВ "Перехрестя Плюс".

15. Згідно з листом Департаменту земельних відносин Харківської міськради від 21.01.2019 № 308/0/225-19 на земельну ділянку по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові рішення про надання у користування (продаж) Міськрадою не приймалися, договори оренди землі не укладалися.

16. У листі ГУ ДФС у Харківській області від 21.01.2019 № 1672/9/20-40-12-03-17 зазначено, що ТОВ "Перехрестя Плюс" є платником земельного податку за земельні ділянки, розташовані у Московському районі м. Харкова.

17. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2019 № НВ-0003583082019 земельну ділянку площею 0,8663 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0065, по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові зареєстровано у Державному земельному кадастрі 02.06.2016. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид використання - для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом.

18. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2019 № 178268428 право власності на: приміщення № 1 загальною площею 93,0 м-2 в літ. "Р-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові зареєстровано з 23.04.2013 за ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2011 № 1403; приміщення № 2 загальною площею 78,9 м-2 в літ. "Р-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові зареєстровано з 23.04.2013 за ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2011 № 2007; приміщення № 1 загальною площею 25,2 м-2 в літ. "М-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові зареєстровано з 22.04.2013 за ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2011 № 2007; приміщення № 2 загальною площею 33,5 м-2 в літ. "М-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові зареєстровано з 22.04.2013 за ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2011 № 1403; приміщення № 1, 2 загальною площею 177,9 м-2 в літ. "Н-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові зареєстровано з 22.04.2013 за ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2011 № 1403; приміщення № 3 загальною площею 33,9 м-2 в літ. "Н-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові зареєстровано з 22.04.2013 за ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2011 №2007.

19. 21.08.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міськради здійснено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого складено акт. Зазначеним актом зафіксовано таке:

"Рішенням Харківської міськради від 28.11.2018 № 1298/18 ТОВ "Перехрестя Плюс" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) площею 0,8663 га по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом строком до 01.01.2053. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2019 № 17868428 відповідачу належать на праві приватної власності приміщення "Р-1", "М-1", "Н-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові.

ТОВ "Перехрестя Плюс" з 23.01.2013 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,8663 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без реєстрації цих прав у відповідності зі статтями 125, 126 ЗК України.

За результатами обстеження на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,8663 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові розташовані три нежитлові будівлі літ. "Р-1", "М-1", "Н-1", право власності на які (по приміщенням) зареєстроване за ТОВ "Перехрестя Плюс", одна металева споруда та один навіс.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2019 № НВ-0003583082019 площа земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:02:043:0065, становить 0,8663 га. Вказана земельна ділянка використовується Товариством для експлуатації та обслуговування трьох нежитлових будівель літ. "Р-1", "М-1", "Н-1", однієї металевої споруди та одного навісу.

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки".

20. Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Перехрестя Плюс" коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міськрадою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) від 01.07.2019 № 1087/0/45-19, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до розрахунку Харківської міськради за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 194025,21 грн (складається з: нормативної грошової оцінки - 29103782 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 ТОВ "Перехрестя Плюс" мало сплатити до бюджету 776100,84 грн.

Відповідно до розрахунку Харківської міськради за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 205666,55 грн (складається з: нормативної грошової оцінки - 30849983 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "Перехрестя Плюс" мало сплатити до бюджету 2467998,64 грн.

Відповідно до розрахунку Харківської міськради за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 205666,55 грн (складається з: нормативної грошової оцінки - 30849983 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ТОВ "Перехрестя Плюс" мало сплатити до бюджету 2467998,64 грн.

Відповідно до розрахунку Харківської міськради за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 205666,55 грн (складається з: нормативної грошової оцінки - 30849983 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 ТОВ "Перехрестя Плюс" мало сплатити до бюджету 1645332,40 грн.

Таким чином, всього за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 відповідач мав сплатити до бюджету плату в розмірі 7357430,52 грн.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

22. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

23. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

24. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

25. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

26. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

27. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

28. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України (2768-14) відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

29. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

30. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

31. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

32. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (435-15) .

33. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України (435-15) для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

34. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

35. Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

36. З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

37. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правового висновку про те, що кондикційними за своїм змістом відносинами є відносини з фактичного користування земельною ділянкою, а не відносини правомірного фактичного користування відповідачем нерухомим майном, яке знаходиться на сформованій земельній ділянці.

38. При цьому колегія суддів зауважує, що суди достовірно встановили обставини правомірного володіння і використання відповідачем належних йому нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 30, що само по собі не може свідчити про фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки, відведеної згідно з рішенням Харківської міськради від 28.11.2018 № 1298/18 і розташованої за іншою адресою - м. Харків, просп. Ювілейний, 26.

39. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала своє підтвердження під час касаційного провадження.

40. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ТОВ "Перехрестя Плюс", набувши у квітні 2013 року право власності на нежитлові будівлі літ. "Р-1", літ. "М-1" та літ. "Н-1" літера "3-1" по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові, належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені будівлі, та не уклало з Харківською міськрадою відповідного договору оренди, з огляду на таке.

41. Згідно з частинами 1-4, 9 статті - 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

42. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

43. Про необхідність застосування статті - 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

44. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили і сторони не заперечують того факту, що земельна ділянка площею 0,8663 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0065, розташована по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові, сформована як об`єкт цивільних прав з 02.06.2016. При цьому у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2019 № НВ-10003583082019 вказується, що спірна земельна ділянка зазначена у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.05.2015, розробленому на замовлення відповідача.

45. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

47. Перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять докази фіксації трьох різних розмірів площ земельних ділянок: 1) 0,8663 га - площа земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:02:043:0065, розташованої по просп. Ювілейному, 26 у м. Харкові); 2) 500,6 м-2 - розрахована відповідачем площа земельних ділянок під належними йому об`єктами нерухомого майна, розташованими по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові); 3) 0,9270 га (0,8700 + 0,0570) - орієнтовна площа земельних ділянок № 2 та № 3, що планувалися для відведення відповідачу для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом за адресою: просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26 (нині просп. Ювілейний, 26) згідно з пунктом 3.6 Додатку № 1 до рішення Харківської міськради від 25.02.2015 № 1848/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів".

48. Всупереч вимог процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи належним чином не спростували доводи скаржника щодо наявності підстав для застосування площі земельних ділянок 500,6 м-2 при розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, не зазначивши зокрема, чому за наявності у матеріалах справи різних показників площ земельних ділянок за різними адресами в основу рішень покладена саме площа, визначена позивачем (0,8663 га) (схожий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

49. Суди також не з`ясували, чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах його об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а відтак, чи не ґрунтується на припущеннях встановлення позивачем площі спірної земельної ділянки для обрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Адже матеріали справи не містять жодних доказів формування земельної ділянки площею 500,6 м-2 як об`єкта цивільних прав по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові, на фактичному користуванні якою наполягає відповідач.

50. У порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили і не надали належної оцінки доводам скаржника про те, що формування спірної земельної ділянки здійснювалося не з метою експлуатації та обслуговування належних Товариству нежитлових будівель літ. "Р-1", "М-1", "Н-1", розташованих по просп. Ювілейному, 30 у м. Харкові, а з метою будівництва за іншою адресою об`єкта з більшою площею забудови - торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, тоді як матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження проведення відповідачем будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, що дозволяло би стверджувати про фактичне користування ТОВ "Перехрестя Плюс" всією площею спірної земельної ділянки.

51. Разом з тим суди не дослідили, що у спірний період (з 01.09.2016 по 31.08.2019), за який Міськрада вимагає стягнути з Товариства спірну суму безпідставно збережених коштів, включено і часовий період після прийняття Харківською міськрадою рішення від 28.11.2018 № 1298/18 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", згідно з підпунктом 13.2 пункту 13 Додатку 1 до якого відповідачу надано в оренду до 28.11.2020 земельну ділянку площею 0,8663 га із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26, що з огляду на невизначеність у зазначеному рішенні конкретного терміну укладення з ТОВ "Перехрестя Плюс" договору оренди цієї земельної ділянки та відсутність такого договору не виключає вірогідність фактичного користування Товариством всією площею спірної земельної ділянки лише у період з 28.11.2018 по 31.08.2019.

52. Верховний Суд також зауважує на невідповідності вміщених у акті обстеження земельної ділянки від 21.08.2019 даних щодо строку надання ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду спірної земельної ділянки (до 01.01.2053) відомостям, зазначеним у підпункті 13.2 пункту 13 Додатку 1 до рішенням Харківської міськради від 28.11.2018 № 1298/18, згідно з яким строк надання цієї земельної ділянки в оренду становить лише 2 роки.

53. У свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами Товариства про те, що з огляду на надання йому в оренду спірної земельної ділянки саме з метою будівництва згідно з рішенням Харківської міськради від 28.11.2018 № 1298/18, наявне застосування позивачем при розрахунку розміру орендної плати за період з 28.11.2018 по 31.08.2019 базової орендної ставки у розмірі 8% суперечить пунктам 3.7, 4.3 Положення № 41/08, якими передбачено застосування у таких випадках ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

54. Натомість Верховний Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди встановили обставини щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2016 по 30.06.2019 на підставі недопустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2019 № 1087/0/45-19, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області, позаяк зазначена у цьому витягу нормативна грошова оцінка є чинною на дату формування витягу, оскільки: 1) відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення відомостей про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів); 2) чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (наведену правову позицію викладено у пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Крім того, в силу меж касаційного перегляду справи касаційна інстанція не має права здійснювати перевірку доводів скаржника щодо суперечливого розрахунку позивачем розміру позовних вимог, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції та має бути проведено в ході нового розгляду справи.

55. Отже, інша наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), наразі не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з мотивів встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу).

56. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

57. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

58. З наведених раніше мотивів касаційна інстанція відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи позивача як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. За наведених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України.

61. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

62. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

63. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.