908/955/18 Про стягнення з Акціонерного товариства заборгованості за договором поставки природного газу - 02.07.2020 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз"

про стягнення 570 633 616,08 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням уточнення - збільшення позовних вимог) про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - АТ "Запоріжгаз") 451 272 365,53 грн заборгованості, 79 968 094,11 грн пені, 3% річних у сумі 11 840 277, 65 грн та 27 552 878,79 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 (суддя Проскуряков К.В.) провадження у справі в частині стягнення з АТ "Запоріжгаз" 30 417 355, 26 грн закрито; в задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (колегія суддів: Орєшкіна Е.В. (доповідач), Широбокова Л.П., Кощеєв І.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Укртрансгаз" 31.03.2020 звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" зазначено:

АТ "Укртрансгаз" вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Наявні підстави для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбачені частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), оскільки суд не дослідив зібраних у справі доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів;

в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 922/1688/16, від 24.12.2017 у справі № 922/1689/16, від 16.11.2016 № 904/4505/16.

У письмових пояснення ПАТ "Укртрансгаз" додатково зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 (за позовом ПАТ НАК "Нафтогаз" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення), постанови Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16, від 10.04. 2020 у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, ухвалених в адміністративних справах за позовом інших осіб про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на касаційну скаргу, надісланого в установлений судом касаційної інстанції строк - до 17.06.2020, відповідач просить залишити зазначену скаргу без задоволення, зазначаючи про необґрунтованість її доводів.

Касаційний господарський суд України не бере до уваги аргументів касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" про те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 922/1688/16, від 24.12.2017 у справі №922/1689/16, від 16.11.2016 № 904/4505/16, оскільки ці аргументи касаційної скарги відповідно до ГПК (1798-12) не можуть бути підставами для касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК визначає, що оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції у відповідних випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні статті 236 ГПК.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" зазначає, що попередні судові інстанції здійснили порушення норм процесуального права, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК - не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів.

Касаційний господарський суд, оцінюючи наявність підстав для перегляду в касаційному порядку касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз", зауважує, що пункт 1 частини третьою статті 310 ГПК аргументи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів можуть розглядатися як підстава для скасування судового рішення лише за умови наявності висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Однак ПАТ "Укртрансгаз" не посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд може розглянути касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" лише в частині доводів про те, що попередні судові інстанції встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК), але зі змісту касаційної скарги не вбачається, які саме докази, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, позивач вважає недопустимими.

Оцінюючи зміст письмових пояснення ПАТ "Укртрансгаз", слід зазначити, що посилання позивача на частину четверту статті 236 ГПК та на низку рішень, ухвалених у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у цій справі (№ 908/965/18), не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень. Висновки Верховного Суду, зроблені в постановах у адміністративних справах № 826/16697/17, № 826/15568/16, №808/954/17 та № 803/13/16, не можуть вважатися висновками у подібних правовідносинах, оскільки предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у цих справах різні.

Інші аргументи касаційної скарги знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 ГПК.

За таких обставин касаційна скарга ПАТ "Укртрансгаз" не підлягає задоволенню.

НАК "Нафтогаз України" 25.03.2020 (згідно з відмітками на конверті) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 зі справи № 908/955/18 у частині позовних вимог, щодо яких було відмовлено, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 скасувати повністю.

У касаційній скарзі НАК "Нафтогаз України" зазначено:

підставою для касаційного оскарження НАК "Нафтогаз України" є:

застосування норми права (пункту 5 глави І розділу І Кодексу газотранспортної системи) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 917/492/17;

застосування норми права (статті 237 ГПК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 911/653/17;

значний суспільний інтерес, який становить справа № 908/955/18, а також наявність виняткового значення справи для НАК "Нафтогаз України", яка подає касаційну скарги (питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу оскільки значним чином вплине на правовідносини у даній сфері господарювання);

наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, на який посилається НАК "Нафтогаз" у касаційній скарзі, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

НАК "Нафтогаз" у касаційній скарзі посилається на правові висновки, які містять такі постанови Верховного Суду:

- від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення вартості обсягу спожитого природного газу по категорії інші споживачі за відсутності підтвердженого обсягу за лютий 2017 року;

- від 20.02.2018 у справі № 911/653/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача частини вартості компенсації обсягів небалансу в грудні 2016 року.

Касаційний господарськи суд, дослідивши зміст касаційної скарги та постанови Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 та від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, встановив, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у цих справах різні, що виключає подібність спірних правовідносин.

Отже, НАК "Нафтогаз" у касаційній скарзі необґрунтовано зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі № 908/955/18 ухвалювалися без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах.

Касаційний господарський суд також бере до уваги принцип юридичної визначеності судового рішення, а також гарантії стабільності правовідносин, що виникли між сторонами, з огляду на сталу практику Верховного Суду у справах, в яких правовідносини, подібні до справи № 908/955/18, на які, зокрема, містить посилання оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" визначає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене в демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 зі справи №910/4647/18).

За таких обставин згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз".

Відповідно до положень ГПК (1798-12) провадження за касаційною скаргою позивача закриттю не підлягає. Як зазначено у цій постанові суд касаційної інстанції з огляду на вказані позивачем підстави касаційного оскарження дійшов висновку, що його касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Отже, судові витрати за подання касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" покладаються на це товариство.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №908/955/18 залишити без змін.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №908/955/18.