913/409/19 Про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за договором постачання природного газу - 30.04.2020 Прийняття

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (далі - КП "Лисичанськтепломережа") про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 100 480 550,49 грн.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що за договором постачання природного газу від 06.09.2017 № 5038/1718-ТЕ-20 передав КП "Лисичанськтепломережа" природний газ на загальну суму 89 805 102,82 грн, однак відповідач в порушення пункту 6.1 договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині внесення оплати за природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн, а також нарахованих на підставі пункту 8.2 договору та положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 7 232 379,25 грн, 3% річних з простроченої суми у розмірі 3 268 466,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 391 502,37 грн за відповідні періоди прострочення, що разом складає 100 480 550,49 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн, 3% річних у розмірі 3 268 466,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 391 502 37 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 232 379,25 грн відмовлено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі № 913/409/19 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, та Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа", як споживачем, 06.09.2017 укладено договір № 5038/1718-ТЕ-20 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. договору);

- згідно умов пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;

- необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (пункт 1.3 договору);

- за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" на митну територію України (пункт 1.4 договору);

- пунктом 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 25 413,7 тис. куб. метрів;

- згідно із пунктом 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі;

- відповідно до пункту 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі;

- пунктом 3.8 договору встановлено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема, підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість;

- постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріпленим печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (пункт 3.9 договору);

- згідно із пунктом 3.10 договору, споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці;

- відповідно до пункту 5.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ, відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін;

- пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. метрів газу на дату укладання договору становить 4 942,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн;

- згідно з пунктом 5.4 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу;

- відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- підпунктом 6 пункту 7.2 договору визначено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором;

- розділом 8 договору сторони передбачили особливості відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним;

- пунктом 8.1 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

- за умовами пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати, згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

- в розділі 12 договору сторони зазначили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- на виконання умов договору протягом грудня 2017 року - березня 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 89 805 102,82 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 18 201 079,60 грн, від 31.01.2018 на суму 26 056 392,55 грн, від 28.02.2018 на суму 22 573 877,83 грн та від 31.03.2018 на суму 22 973 752,84 грн, підписаними представниками сторін, які скріплені їх печатками;

- згідно довідки "Сальдо підприємства "Лисичанськтепломережа КП", за період з 01.10.2017 по 31.05.2019 дебет підприємства склав 87 588 202,11 грн;

- відповідач свої обов`язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу не виконав, внаслідок чого позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 87 588 202,11 грн, а також нарахованих на підставі пункту 8.2 договору та положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 7 232 379,25 грн, 3% річних з простроченої суми у розмірі 3 268 466,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 391 502,37 грн, що підтверджено відповідними розрахунками позивача.

2.4. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 5038/1718-ТЕ-20 від 06.09.2017 в частині своєчасних розрахунків за спожитий природний газ, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми основного боргу, нарахованих на суму простроченого зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Місцевий господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 2 вказаного закону виходив з таких обставин: 1) позивач є енергопостачальною організацією; 2) відповідач є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг; 3) місто, де відповідач здійснює свою діяльність, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N1275-р.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі № 913/409/19, АТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 7 232 379,25 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України":

- суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушили норми матеріального права, зокрема статтю 625 Цивільного кодексу України, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) та процесуального права, а саме статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України;

- суди неправильно застосували норми статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 1 Закону України "Про електроенергетику", оскільки позивач є постачальником природного газу, а не енергопостачальною організацією;

- суди попередніх інстанцій не врахували протилежну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, в якій зазначено, що суди дійшли передчасного висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, а природний газ - енергетичним ресурсом.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу КП "Лисичанськтепломережа" просило відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі № 913/409/19 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.2. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31.12.2020 цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

4.3. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

4.4. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (705-2012-п) визначено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримало ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

4.5. У пункті 5 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

4.6. Пунктом 6 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

4.7. Законом України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) визначено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

4.8. Відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

4.9. У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, висновки якої суд враховує, зазначено, що відповідно до Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) , пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Комунальне підприємство, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг.

Таким чином встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

4.10. У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Лисичанськтепломережа" має ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, здійснює ліцензовану діяльність на території міст Лисичанськ, Новодружеськ, Привілля та є виробником житлово-комунальних послуг.

Відповідно до інформації, наявної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності КП "Лисичанськтепломережа" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Тобто, судами встановлено, що КП "Лисичанськтепломережа" є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та відповідно до умов договору підприємство споживало природний газ виключно для виробництва теплової енергії.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Лисичанськтепломережа" здійснювало свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) , тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

4.11. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність підстав для стягнення пені, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) .

4.12. Твердження АТ "НАК "Нафтогаз України", що в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 викладено правові висновки з приводу застосування статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", судом касаційної інстанції не приймаються з огляду на те, що правові висновки щодо застосування зазначених норм викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019.

4.13. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України", колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.14. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 913/12/19, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18, від 22.01.2020 у справі № 905/1879/18, від 25.02.2020 у справі № 913/411/19.

4.15. Касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не містить доводів стосовно оскарження рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині не переглядаються Верховним Судом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 в частині відмови у стягненні пені у сумі 7 232 379,25 грн у справі № 913/409/19 залишити без змін.