914/1001/19 Про стягнення заборгованості за договором про сервісне обслуговування холодильного обладнання - 30.04.2020 Прийняття

1.1. У травні 2019 року Товариств з обмеженою відповідальністю "Глобал Тех Сервіс" (далі - ТОВ "Глобал Тех Сервіс") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (далі - ТОВ "ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!") про (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) стягнення інфляційних втрат у сумі 173 507,95 грн за період прострочення з 09.09.2017 по 30.04.2019 включно, 3% річних у розмірі 58 225,26 грн за період прострочення з 09.09.2017 по 24.05.2019 включно та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення в розмірі 269 238,50 грн за період прострочення з 22.05.2018 по 24.05.2019 включно.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем склалися господарські правовідносини щодо сервісного обслуговування позивачем холодильного обладнання відповідача на підставі договору №02/01/17 від 30.12.2016. Відповідач здійснював оплату наданих йому послуг невчасно, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в сумі 500 971,71 грн (інфляційні втрати, 3% річних та пеня). Дана сума в добровільному порядку не сплачена, що було підставою для звернення позивача в суд за захистом своїх інтересів в порядку ст. 16 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 30.12.2016 ТОВ "Глобал Тех Сервіс" (виконавець) та ТОВ "ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (замовник) укладено договір на сервісне обслуговування №02/01/17, предметом якого визначено сервісне обслуговування виконавцем холодильного обладнання замовника (холодильні шафи), відповідно до переліку, вказаного в додатках до цього договору.

2.2. Згідно з п. 3.3 договору передбачено, що після одержання від виконавця оригіналу рахунку на підставі підписаного двома сторонами та погодженого акта приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений замовником, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно вимог чинного законодавства, замовник сплачує вказану в рахунку та погодженому акті суму банківським переказом, протягом 60 банківських днів. У випадку несвоєчасної сплати рахунку виконавця, замовник сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

2.3. На виконання умов вищезазначеного договору в період з 01.01.2017 по 23.11.2018 включно позивач виконав (надав), а відповідач прийняв роботи (послуги) на загальну суму 4 694 777,42 грн відповідно до актів здачі-приймання робіт.

2.4. Відповідач перерахував 3 987 222,75 грн на поточний рахунок позивача для оплати за виконані роботи (надані послуги) згідно з актами 1-28. Відповідно до цього станом на 15.05.2019 за даними бухгалтерського обліку позивача відповідач перерахував грошові кошти в сумі 3 987 222,75 грн на користь позивача відповідно до договору та актів №1-28.

2.5. Згодом відповідач перерахував 707 554,67 грн на поточний рахунок позивача в рахунок погашення основного боргу, згідно платіжних доручень, а саме: 300 000,00 грн., який зарахований на поточний рахунок позивача 15.05.2019 та 407 554,67 грн. який зарахований на поточний рахунок позивача 24.05.2019.

2.6. Позивач, врахувавши те, що відповідач повністю погасив основну суму боргу перед позивачем за договором №02/01/17 від 30.12.2016 станом на 24.05.2019 включно, просить стягнути з відповідача на його користь - відповідні суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 26 вересня 2019 року рішенням Господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено.

3.2. 12 грудня 2019 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності позивачем факту несвоєчасної сплати відповідачем за надані послуги згідно договору №02/01/17 від 30.12.2016, а тому нарахування останнім інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені визнано обґрунтованими.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ТОВ "ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

4.2. На думку скаржника, згідно з п. 3.3 договору на сервісне обслуговування замовник сплачує вказану в рахунку суму протягом 60 днів з моменту отримання оригіналу такого. При цьому вказує, що протягом всього часу дії даного договору, відповідач, який є замовником жодного разу не одержував від позивача, який є виконавцем, оригіналу рахунку на підставі якого мала би здійснюватися оплата за спірним договором. Відповідно до цього скаржник вказує на те, що він на свій власний розсуд здійснював оплату відповідно до підписаних актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).

4.3. Скаржник вважає, що позивач надав копії відповідних платіжних доручень, в яких не міститься посилань на будь-який рахунок, а є посилання на договір №02/01/17 від 30.12.2016. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки відповідним доказам.

4.4. Щодо стягнення судом інфляційних втрат, то скаржник вказує на те, що вони взагалі не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що передбачено відповідними пунктами договору №02/01/17.

4.5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 - без змін.

4.6. Позивач зазначає, що ним до кожного акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) при їх підписанні надано було скаржнику оригінал відповідного рахунку, що підтверджується посиланням скаржника у його власних платіжних дорученнях на правильні реквізити відповідних рахунків позивача, виставлених позивачем та наданих ним для сплати скаржнику за виконанні роботи (надані послуги) у рамках діючого між позивачем та скаржником договору. Також позивач посилається на те, що скаржник завжди визнавав існування прострочення заборгованості перед позивачем (як у ході переговорів так і в ході листування), що підтверджується зокрема наявним в матеріалах справи гарантійним листом. Що стосується твердження скаржника про безпідставність нарахування та стягнення інфляційних втрат, то вказує позивач вважає, що розмір грошових зобов`язань скаржника перед позивачем визначався в гривнях та підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням умов договору.

5.2.2. Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

5.2.3. Господарські суди встановили, що відповідачем неналежно виконувались умови договору на сервісне обслуговування №02/01/17 в частині оплати наданих послуг в розмірі 707 554,67 грн.

Так, суди встановили, що відповідно до положень п. 3.3 договору на сервісне обслуговування №02/01/17 від 30.12.2016 встановлено, що після одержання від виконавця оригіналу рахунку на підставі підписаного двома сторонами та погодженого акта приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений замовником, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно з вимогами чинного законодавства, замовник сплачує вказану в рахунку та погодженому акті суму банківським переказом, протягом 60 банківських днів.

При цьому суди надали оцінку твердженням відповідача про те, що він не отримував рахунки, оскільки такі посилання спростовуються тим фактом, що в платіжних дорученнях як підстава платежу міститься посилання саме на рахунки. Крім того, відповідно до гарантійного листа відповідача, ним визнано наявність простроченої заборгованості перед позивачем.

Отже, судами на підставі фактичних обставин справи зроблено висновок про доведення факту несвоєчасної оплати відповідачем за надані послуги.

У зв`язку з викладеним твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що позивач надав копії платіжних доручень, в яких не міститься посилань на будь-який рахунок, а є посилання на договір №02/01/17 від 30.12.2016, спростовується встановленими господарськими судами обставинами справи.

При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

5.2.4. Позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому Верховний Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні втрати, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням умов договору та положень ст. 549, ст. 610, ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, правильність розрахунків яких перевірено судами попередніх інстанцій.

5.2.5. Щодо посилань скаржника про безпідставність нарахування та стягнення з нього інфляційних втрат, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що передбачено відповідними пунктами договору №02/01/17.

Зазначені аргументи скаржника спростовуються тим, що розмір грошових зобов`язань скаржника перед позивачем визначався в гривнях, тобто в національній валюті України, і це підтверджується зокрема актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) та іншими документами, про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції.

При цьому умовами укладеного між сторонами договору не передбачено коригування вартості наданих послуг та виконаних робіт на дату їх фактичної оплати, тобто на користь позивача не було двічі стягнуто матеріальні втрати від знецінення коштів, як помилково вважає відповідач.

У зв`язку з викладеним є безпідставними посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №6-284цс17 та постанову Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.

5.2.8. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.