911/1189/19 Про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки товару - 29.04.2020 Прийняття

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2019 року (головуючий - Сулім В.В., судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) і рішення Господарського суду Київської області від 14 серпня 2019 року (суддя Колесник Р.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбросія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп"

про стягнення 1 243 097, 47 грн

(у судовому засіданні взяв участь представник Позивача - Яковлев Є.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбросія" (далі також - "Позивач") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом в якому просило (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі також - "Відповідач") заборгованість в розмірі 1 242 852, 41 грн, з яких: 1 024 345, 13 грн - основний борг за договором № 1I032881 АГ від 01.03.2016, 167 532, 81 грн - пеня, 36 257, 75 грн - інфляційні нарахування, 14 716, 72 грн - три відсотки річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором № 1І032881 АГ.

Короткий зміст та мотиви судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 024 345, 13 грн - основного боргу, 167 532, 79 грн - пені, 24 739, 55 грн - інфляційних втрат, 14 716, 72 грн - 3 % річних.

4. Судові рішення в цілому мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

4.1. Так, суди встановили, що Позивачем було поставлено, а Відповідачем не оплачено товар на суму 1 024 345, 13 грн. При цьому, зазначена сума заборгованості сформувалася за рахунок видаткових накладних від 26.10.2018 № РОРП-018282 на суму 253 470, 00 грн, від 24.01.2019 № РОРП-001318 на суму 269 640, 00 грн, від 31.01.2019 № РОРП-001734 на суму 355 320, 00 грн, від 06.02.2019 № РОРП-002191 на суму 269 640, 00 грн.

4.2. Суди вказали, що Відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, доказів пред`явлення Позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

4.3. Щодо твердження Відповідача про те, що подані Позивачем видаткові накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, як такі, що оформлені в порушення вимог узгоджених сторонами у договорі, оскільки не містять ціни за одиницю товару без ПДВ та вартість без ПДВ, а також про те, що Позивачем не надано супровідної документації у зв`язку з чим у Відповідача виникло право затримки розрахунків з постачальником в порядку обумовленому договором, суди зазначили, що видаткові накладні були оформлені відповідно до положень чинного законодавства, зокрема, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (996-14) .

4.4. Інші аргументи Відповідача суди також відхилили як необґрунтовані і визнали їх скоріше формальними, адже Відповідач в перебігу розгляду справи не продемонстрував свого прагнення надати суду об`єктивні докази відсутності у нього обов`язку з оплати поставленого товару чи існування такого обов`язку у меншому розмірі, а можливість співставити відомості, якими оперує Позивач щодо поставки товару та отримання грошових коштів із аналогічними відомостями, що має у своєму розпорядженні Відповідач, ним проігноровано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Відповідача (узагальнено)

6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають встановленим обставинам справи, а самі обставини є недоведеними.

Детальніше:

6.1. Суди не надали належної оцінки тому, що надані Позивачем видаткові накладні є неналежно оформленими, адже в них відсутні обов`язкові реквізити, які обумовлені в договорі і крім того, до матеріалів справи Позивачем не долучено документів, які підтверджували б якість товару, а тому суди не врахували, що у Відповідача виникло право затримати розрахунки.

6.2. Крім цього, скаржник зазначає, що суди залишили поза увагою той факт, що згідно узгодженого сторонами протоколу розбіжностей, яким договір доповнено пунктом 8.20, передбачено, що саме покупець сплачує покупцю пеню у випадку затримки оплати за отриманий товар, а не покупець продавцю, тобто Позивачем неправомірно здійснено нарахування пені.

6.3. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не було чітко встановлено, що суми по платіжних дорученнях, які були додані Відповідачем у процесі судових засідань були сплачені виключно по якимось іншим накладним, а по видаткових накладних, які Позивач вважає неоплаченими.

6.4. Крім того, на думку скаржника, суди невмотивовано не взяли до уваги акт звірки за січень 2015 - березень 2019 року складений Позивачем на підставі своїх первинних бухгалтерських документів та безпідставно надали перевагу акту, який було складено станом на 24.07.2019.

Доводи відзиву Позивача (узагальнено)

7. Статтями 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено вичерпні вимоги до видаткової накладної і саме цим вимогам і відповідають долучені Позивачем накладні. Крім цього, від Відповідача під час прийняття товару та підписання видаткових накладних не було надано зауважень до їх змісту; таких зауважень він не висловлював і після отримання товару. Підтвердженням того, що Відповідач погоджується з правильністю заповнення видаткових накладних є часткова сплата ним за поставлений товар.

7.1. Посилання Відповідача на доповнений в договір п. 8.20, яким, ніби то, обов`язок зі сплати пені покладено саме на продавця є необґрунтованим, адже це повністю суперечить приписам чинного законодавства, оскільки сплата штрафних санкцій лежить на стороні, яка порушила зобов`язання.

8. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх зміни чи скасування не має.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбросія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (покупець) було укладено договір № 1І032881 АГ (далі також - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

9.1. Згідно п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

9.2. Відповідно до п. 3.4 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

9.3. Згідно п. 3.6 договору постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця ("шт" - для штучного товару, "кг" для вагового товару). Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; - товарно-транспортні накладні; - належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; - погоджений з відповідачем примірник замовлення.

9.4. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору).

9.5. Оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 14 (чотирнадцять) дні (-ів) з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн (пункт 7.9 договору в редакції додаткової угоди до договору від 01.04.2017).

9.6. Відповідно до п. 7.10 договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником:

- при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем;

- у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації;

- у випадку невиконання/неналежного виконання п.п. 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору.

9.7. У випадку затримки оплати за поставлений товар постачальником понад строки передбачені даним договором, покупець зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.20 в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 01.03.2016 року).

9.8. Згідно п. 10.1 договору даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020.

10. На виконання договору Позивачем з серпня 2018 року по лютий 2019 року було поставлено, а Відповідачем прийнято товар, на загальну суму 2 050 540, 00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

- від 27.08.2018 № РОРП-014378 на суму 149 000, 00 грн;

- від 13.09.2018 № РОРП-015531 на суму 67 000, 00 грн;

- від 20.09.2018 № РОРП-015938 на суму 179 550, 00 грн;

- від 24.09.2018 № РОРП-016111 на суму 253 050, 00 грн;

- від 19.10.2018 № РОРП-017822 на суму 253 470, 00 грн;

- від 26.10.2018 № РОРП-018282 на суму 253 470, 00 грн;

- від 24.01.2019 № РОРП-001318 на суму 269 640, 00 грн;

- від 31.01.2019 № РОРП-001734 на суму 355 320, 00 грн;

- від 06.02.2019 № РОРП-002191 на суму 269 640, 00 грн.

11. За твердженням Позивача Відповідачем було частково повернуто поставлений товар на загальну суму 6 844, 00 грн, а саме:

- за видатковою накладною від 26.10.2018 № РОРП-018282 було повернуто товару всього на суму 1 066, 00 грн;

- за видатковою накладною від 24.01.2019 № РОРП-001318 було повернуто товару всього на суму 2 568, 00 грн;

- за видатковою накладною від 06.02.2019 № РОРП-002191 було повернуто товару всього на суму 3 210, 00 грн.

12. Отже, з урахуванням товару, що було повернуто, загальна вартість отриманого Відповідачем товару за вказаний період становить 2 043 696 грн.

13. При цьому, Відповідачем було сплачено в рахунок оплати 1 019 350, 87 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.10.2018 на суму 120 650, 44 грн, 11.10.2018 на суму 373 700, 43 грн, 30.11.2018 на суму 100 000 грн, 06.12.2018 на суму 100 000 грн, 07.12.2018 на суму 25 000 грн, 14.12.2018 на суму 50 000 грн, 20.12.2018 на суму 100 000 грн, 23.01.2019 на суму 100 000 грн, 15.05.2019 на суму 50 000 грн.

14. Позивачем також було долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення від 12.09.2018 року на суму 140 000 грн, яка була ним спершу врахована у якості часткової оплати товару, поставленого по договору від 01.03.2016 № 1І032881 АГ, але в подальшому на зазначену суму розрахунок Позивача було відкориговано та зазначена оплата була виключена із переліку проплат, оскільки її було вчинено на виконання зобов`язань за іншим договором, зокрема, договором від 01.04.2017 № 1І035822.

15. Таким чином, за твердженням Позивача, в порушення своїх договірних зобов`язань, Відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару на загальну суму 1 019 350, 87 грн, у зв`язку з чим заборгованість становить 1 024 345, 13 грн. При цьому зазначена сума заборгованості сформувалася за рахунок неоплачених Відповідачем видаткових накладних від 26.10.2018 № РОРП-018282 на суму 253 470, 00 грн, від 24.01.2019 № РОРП-001318 на суму 269 640, 00 грн, від 31.01.2019 № РОРП-001734 на суму 355 320, 00 грн, від 06.02.2019 № РОРП-002191 на суму 269 640, 00 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Відповідно до статей 11, 509, 627 ЦК України та статті 179 ГК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

17. Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

18. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

19. Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

20. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21. Строк оплати між сторонами цього спору за укладеним між ними договором визначено умовами п. 7.9 цього договору, відповідно до якого оплата має бути проведена через 14 (чотирнадцять) дні (-ів) з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем.

22. Так, матеріали даної справи не містять, а скаржник не надав судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, як не надав він і доказів пред`явлення Позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

23. Більше того, Відповідач не заперечував факту отримання товару згідно видаткових накладних, що залишилися неоплаченими і не заперечував також факту отримання товару по іншим накладним, на які посилався Позивач, зокрема, в заяві про збільшення позовних вимог від 04.07.2019, заборгованість по яких ним погашена повністю.

24. В цій частині варто відповісти на доводи скарги, які стосуються належності видаткових накладних.

25. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

26. Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

27. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

28. У вказаному висновку Верховний Суд звертається до власної правової позиції, що викладена у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.

29. Оцінивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суди встановили, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому сприйняті судами належними та допустимими доказами отримання Відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

30. Верховний Суд не вбачає жодних порушень правових норм у діях судів попередніх інстанцій при наданні таких висновків. У цій частині також варто врахувати, що згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Як зазначено у пункті 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

32. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (z0168-95) , згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

33. Заперечення Відповідача про те, що Позивачем не було надано документи, визначені у п. 3.6 договору, суди мотивовано відхили, як відхиляє їх (аналогічного змісту доводи містяться у касаційній скарзі) і Верховний Суд з огляду на таке.

34. Умовами п. 3.6 договору сторони передбачили, що при поставці відповідної партії товару постачальник передає покупцю супровідну документацію, зокрема, накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. За змістом п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

35. Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

36. Як встановлено судами, Відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення товару в повному обсязі, за видатковими накладними, а також не подано доказів звернення із вимогою до Позивача надати належним чином оформлені документи визначені п. 3.6 договору, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (996-14) .

37. Щодо твердження скаржника, що судами не було встановлено, що суми по платіжних дорученнях, які були додані Відповідачем у процесі судових засідань були сплачені виключно по якимось іншим накладним, а по видаткових накладних, які Позивач вважає неоплаченими (№№ РОРП-018282 від 26.10.2018, РОРП-001318 від 24.01.2019, РОРП-001734 від 31.01.2019, РОРП-002191 від 06.02.2019), слід зазначити таке.

38. Судами встановлено, що дійсно 01.04.2017 сторонами укладено договір № 1І035822, який є схожий за змістом та умовами із договором від 01.03.2016 № 1І032881 АГ, по якому Позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості.

39. Сторонами не заперечувалося, що поставки товарів здійснювалися за обома цими договорами.

40. Суди абсолютно правильно врахували, що віднесення тієї чи іншої поставки товару до такої, що здійснена на виконання того чи іншого договору має відбуватися за змістом первинних документів, що таку поставку фіксують, зокрема за змістом видаткової накладної, як документу, що підтверджує здійснення постачальником поставки товару на користь його одержувача на виконання умов конкретного договору поставки.

41. Суди дослідили видаткову накладну від 31.01.2019 № РОРП-001734 і вказали, що з неї вбачається, що поставка товару відбулася саме на виконання договору від 01.03.2016 № 1І032881 АГ, будь-яких належних доказів протилежного скаржником не надано.

42. Тут варто знову повернутися до положень частини 2 статті 300 ГПК України та вдруге зазначити, що переоцінка доказів знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду.

43. Також касаційний суд відхиляє і доводи скаржника, які стосуються актів звірки.

44. Так, акт звірки розрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

45. Крім того, суди встановили, що 24.07.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача два примірники акту звірки взаєморозрахунків за договором від 01.03.2016 № 1І032881 АГ та Відповідач не скористався можливістю прокоментувати відомості, відображені у зазначеному акті. При цьому зазначений акт містить відомості щодо руху між сторонами товару та коштів, починаючи від моменту укладання договору, що, за умови належного ставлення до своїх процесуальних обов`язків, дозволило б Відповідачу викласти свою контраргументацію із наданням на її підтвердження відповідних доказів.

46. Водночас, Відповідач посилається на певні відомості, що містяться в інших актах звіряння, складених раніше, в яких, на думку Відповідача, наявні відомості, що свідчать про неврахування Позивачем певних грошових надходжень від Відповідача в рахунок оплаченого товару.

47. Судами прийнято до уваги вказані доводи Відповідача, проте такі доводи правомірно відхилені, оскільки, як зазначили суди, акти звіряння взаєморозрахунків складалися до початку судового провадження по даній справі, одночасно по двом договорам, зокрема договору від 01.03.2016 № 1І032881 АГ та від 01.04.2017 № 1І035822, отже зазначені акти та інформація, що в них міститься не дає жодних можливостей підтвердити чи спростувати обставини, що підлягають доказуванню в межах цієї справи, зокрема, ті з них, на які посилається Відповідач.

48. Як доречно відмітив місцевий господарський суд, посилання Відповідача на такі відомості носять скоріше формальний характер, адже Відповідач в перебігу розгляду справи не продемонстрував свого прагнення надати суду об`єктивні докази відсутності у нього обов`язку з оплати поставленого товару чи існування такого обов`язку у меншому розмірі, а можливість співставити відомості, якими оперує Позивач щодо поставки товару та отримання грошових коштів із аналогічними відомостями, що має у своєму розпорядженні Відповідач, ним проігноровано.

49. З акта звіряння взаємних розрахунків, який долучено Відповідачем до відзиву, та який підписано зі сторони Відповідача, суди встановили, що його складено щодо двох договорів від 01.03.2016 № 1І032881 АГ та від 01.04.2017 № 1І035822.

50. У зазначеному акті знайшли своє відображення всі поставки товару, якими Позивач обґрунтовує стягувану суму заборгованості та проведені Відповідачем повернення частини товару, на які посилався Позивач та проведені Відповідачем оплати.

51. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли абсолютно правомірного висновку про підтвердження факту вірного визначання та обліку існування заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 1 024 345, 13 грн.

52. При цьому, суди врахували і те, що заборгованість за видатковими накладними від 27.08.2018 № РОРП-014378 на суму 149 000, 00 грн, від 13.09.2018 № РОРП-015531 на суму 67 000, 00 грн, від 20.09.2018 № РОРП-015938 на суму 179 550, 00 грн, від 24.09.2018 № РОРП-016111 на суму 253 050, 00 грн та від 19.10.2018 № РОРП-017822 на суму 253 470, 00 грн повністю погашена Відповідачем оплатами, що було враховано Позивачем.

53. Таким чином, матеріалами справи підтверджується виникнення стягуваної суми заборгованості по видатковим накладним, що були додані до позовної заяви, а саме від 26.10.2018 № РОРП-018282 на суму 253 470, 00 грн, від 24.01.2019 № РОРП-001318 на суму 269 640, 00 грн, від 31.01.2019 № РОРП-001734 на суму 355 320, 00 грн, від 06.02.2019 № РОРП-002191 на суму 269 640, 00 грн, які було оплачено лише частково, а загальна сума по накладних від 26.10.2018, 24.01.2018 та від 06.02.2019 справедливо відкориговано Позивачем на суми поверненого та/чи зіпсованого товару, про що сторонами складено відповідні акти, а саме на 1 065, 50 грн, 2 568, 00 грн та 3 210, 00 грн відповідно по перелічених накладних.

54. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заборгованість Відповідача перед Позивачем підтверджена належними та допустимими доказами і становить 1 024 345, 13 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

55. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені.

56. Як вже зазначалося, згідно п. 8.20 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), у випадку затримки оплати за поставлений товар постачальником понад строки передбачені даним договором, покупець зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

57. Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

58. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

59. Згідно частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

60. Отже, питання про те, хто саме у господарських правовідносинах має сплачувати пеню врегульовано зазначеними вище положеннями законодавства.

60.1. Такою особою є боржник, особа, що порушила правила здійснення господарської діяльності, порушила, невиконала або неналежно виконала зобов`язання.

61. Таким чином, встановлення в договорі того, на чию користь має сплачуватися пеня, законом не вимагається та, як вже зазначалося, законом встановлено, що пеня сплачується особою винною у порушенні зобов`язання на користь постраждалої особи.

62. Оскільки сторонами дотримано письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання та встановлено обов`язок сплачувати пеню, а також узгоджено, що розмір пені встановлюється на рівні подвійної облікової ставки НБУ, допис в договорі, про те, що пеня сплачується покупцем на користь покупця, обґрунтовано не прийнятий судами, як такий, що звільняє Відповідача, як особи, що, вочевидь, є порушником у розглядуваних правовідносинах від обов`язку сплатити пеню на користь Позивача.

63. Інше розуміння свідчило б про безпідставне ігнорування положень закону, що визначив механізм нарахування та сплати пені, залишивши на врегулювання сторін лише питання про встановлення такого обов`язку та розміру пені в договорі, що сторонами було дотримано.

64. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

65. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

66. Інше сторонами у договорі не встановлено, відтак, як правильно встановлено судами, пеню належить рахувати окремо за кожною накладною з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано але в межах періоду, визначеного Позивачем.

67. Суди попередніх інстанцій неухильно дотримались зазначених положень матеріального права та розрахували, що стягненню підлягає 167 532, 79 грн.

68. Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

69. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

70. Таким чином, встановивши факт порушення Відповідачем грошового зобов`язання, суди абсолютно правомірно здійснили нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які склали 14 716, 72 грн та 24 739, 55 грн відповідно.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

71. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

72. Верховний Суд зазначає, що подана касаційна скарга в цілому зводиться виключно до незгоди з прийнятими у даній справі рішеннями, а її мотиви є майже аналогічними тим, що були наведені Відповідачем у апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву.

73. За таких обставин, касаційний суд зазначає також про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010).

74. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.