917/953/19 Про стягнення пені та заборгованості за договором постачання природного газу - 29.04.2020 Прийняття

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року (головуючий - Шевель О. В., судді - Бородіна Л. І., Крестьянінов О. О.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2019 року (суддя Пушко І. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

про стягнення 1 101 697,51 грн.

(за участю представників: позивача - Єфременко О.О.; відповідача - Данілова Н.Н.)

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. 14 вересня 2016 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", Відповідач) укладено договір № 3790/1617-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до кого Позивач зобов'язався поставити Відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

1.1. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

2. На виконання умов договору Позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 57 200 843,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору з березня 2017 року оплачувався Відповідачем несвоєчасно.

3. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно з п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Короткий зміст позовних вимог

4. У червні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про стягнення 1 010 697,51 грн. за неналежне виконання зобов`язань за Договором, у тому числі: 635 546,35 грн. пені за період з 26.04.2017 по 26.10.2017, 100 127 грн. 3% річних за період з 26.04.2017 по 08.02.2018, 366 024,16 грн. інфляційних втрат за період травень 2017 року - січень 2018 року.

5. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором у частині своєчасної оплати за переданий у березні 2017 року природний газ, повний розрахунок за який Відповідач провів лише в лютому 2018 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 190 663,91 грн. пені, 100 127 грн. 3% річних, 345 400,05 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

7. Суд першої інстанції встановив факт несвоєчасної оплати Відповідачем отриманого у березні 2017 року природного газу, проте при зменшенні належної до стягнення суми інфляційних втрат виходив з того, що Позивачем помилково нараховано інфляційні втрати на розмір боргу, збільшений на розмір інфляції за попередній період, тоді як інфляційні нарахування мають здійснювались тільки на суму основного боргу за увесь період прострочення.

8. Крім того, зважаючи на ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань (своєчасну сплату переважної частини боргу), неподання Позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок порушення Відповідачем зобов'язань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, враховуючи також соціальну спрямованість його господарської діяльності, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 70% від заявленого Позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року вказане судове рішення змінено (в частині сум інфляційних втрат) шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини в редакції постанови, а саме стягнуто з Відповідача на користь Позивача 190 663,91 грн. пені, 100 127 грн. 3% річних, 366 024,16 грн. інфляційних втрат.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та наведеним обгрунтуванням місцевого суду в частині зменшення розміру пені на 70%, проте визнав помилковим застосований цим судом алгоритм нарахування сум інфляційних втрат. Так, врахувавши правові висновки Верховного Суду в постановах від 07.08.2019 у справі №905/1302/18, від 11.11.2019 у справі №910/5098/18, апеляційний суд погодився зі здійсненим Позивачем розрахунком суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, визначеним виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції. Тобто при визначенні розміру інфляційного збільшення заборгованості за кожний період Позивач правомірно враховував відповідне збільшення боргу на індекс інфляції за всі попередні періоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Суди неправильно застосували норми матеріального права (статті 551, 617 ЦК України та статтю 233 ГК України), не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, інтереси Позивача, не дослідили, чи є цей випадок винятковим, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо зменшення розміру пені, який суперечить принципу розумності, справедливості, добросовісності та призводить до зловживання з боку боржника.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

13. Висновки судів про наявність правових підстав для зменшення сум пені є законними та обґрунтованими, оскільки судами реалізовано передбачене законодавством право, а при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обов'язкові умови їх застосування, що передбачені положеннями чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

14.1. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

15. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

16. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

17. З огляду на наведене вище Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 12 Постанови, та зазначає, що суд апеляційної інстанції, погодившись у цій частині з висновками місцевого господарського суду, відповідно до конкретних обставин даної справи зробив правильний висновок про можливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, зважаючи на (1) ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором (вся сума основного боргу погашена Відповідачем на момент звернення з даним позовом, при цьому прострочення оплати мало місце тільки щодо одного місяця поставки); (2) відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем грошових зобов'язань; (3) правовий статус Відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності Відповідача та її соціальну спрямованість.

18. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Верховний Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

19. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.

20. Посилання Позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №№ 908/1453/14 та № 922/1010/16, відхиляються, оскільки: (1) висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у даній справі не суперечать висновку Верховного Суду у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів; у справі № 922/1010/16 питання про зменшення розміру пені боржником не порушувалося та судами не вирішувалося, а отже у цій постанові взагалі відсутній висновок суду щодо застосування норм частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

21. Верховний Суд також звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

21.1. Не можна розглядати перегляд як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.