917/693/19 Про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки природного газу - 29.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 (суддя Киричук О.А.) у справі № 917/693/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго"

про стягнення 1 090 165,65 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" (змінене найменування - Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - КП "Миргородтеплоенерго", відповідач) про стягнення боргу у розмірі 1 090 165,65 грн, у тому числі: пеня у сумі 625 176,78 грн, 3% річних у сумі 103 673,65 грн, інфляційні втрати у сумі 361 315,22 грн за несвоєчасну оплату за переданий газ та невиконання зобов`язання у визначений договором постачання природного газу № 3786/1617-БО-24 від 12.10.2016 строк.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, із посиланням на положення статей 526, 530, 655, 692, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України, зазначав, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОКПТГ "Миргородтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 103 297,95 грн, 3% річних у сумі 73 255,52 грн, інфляційні втрати у сумі 29 513,70 грн, 2 320,24 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано здійснення розрахунків за договором з порушенням строків, разом з тим, підписанням договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Здійснивши перевірку розрахунку позивача, з урахуванням контррозрахунку відповідача, стосовно пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми простроченого зобов`язання, що не були предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків, та були несвоєчасно оплачені відповідачем за рахунок власних коштів, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача 206 595,89 грн пені, 29 513,70 грн інфляційних втрат та 73 255,52 грн 3% річних. Крім того, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії, враховуючи також соціальну спрямованість його господарської діяльності, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені до 50% від заявленого позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 521 878,83 грн пені, 30 418,13 грн 3% річних та 331 801,52 грн інфляційних втрат, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено, задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

4. На думку позивача, судові рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 521 878,83 грн, 30 418,13 грн - 3% річних та 331 801,52 грн - інфляційних втрат, ухвалені з порушенням норм матеріального (ст. 233 ГК України) та процесуального (ст.ст. 11, 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України) права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

4.1. Позивач зазначає, що відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень в частині стягнення пені, а суд невмотивовано зменшив розмір нарахованих санкцій, що суперечить положенням ст. 233 Господарського кодексу України та правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.

4.2. Судами попередніх інстанцій не враховано, що ні факт підписання договору про організацію взаєморозрахунків, ні факт проведення розрахунків за цим договором не змінюють прав та обов`язків сторін, які встановлені договором купівлі - продажу природного газу.

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість її доводів, зауважуючи, що розрахунок за поставлений у 2017 році природний газ відбувався у порядку та в строки, передбачені Договором про організацію взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості різниці в тарифах, яким змінено порядок і строки проведення розрахунків за природний газ.

6. 23.03.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача про зміну найменування та розгляд справи у його відсутності, відповідно до якої відповідач зазначає, що рішенням 52 сесії 7 скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 17 від 21.02.2020 вирішено, зокрема, прийняти зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області у комунальну власність територіальної громади міста Миргорода цілісний майновий комплекс Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" з активами, пасивами та штатною чисельністю працюючих та вважати Миргородську міську раду засновником даного підприємства; перейменувати Обласне комунальне виробниче підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" на Комунальне підприємство "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 12.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - відповідач) укладено договір №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу, за змістом п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

8. Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

9. До договору сторони вносили зміни шляхом підписання додаткових угод, зокрема, додатковою угодою № 1 до Договору п.1.2. викладено в наступній редакції: "Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями"; п. 6.1 - в наступній редакції: "6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.", а п. 8.2 - в наступній редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".

10. Господарськими судами установлено, що у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 11 819 870,85 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу.

11. 09.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладеного договір №151/332-в про організацію взаєморозрахунків за договором № 3786/1617-БО-24 від 12.10.2016.

12. Згідно з пунктом 1 Договору про організацію взаєморозрахунків встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, що передбачена Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) та постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) (із змінами).

13. Відповідно до пункту 2 Договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

14. Згідно із пунктом 8 Договору сторона п`ята (відповідач) перераховує на рахунок сторони шостої (позивача) кошти у сумі 3 968 071,29 грн для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з Договором від 12.10.2016 № 3786/1617-БО-24.

15. На виконання умов Договору про організацію взаєморозрахунків відповідач 16.11.2017 сплатив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за природний газ в сумі 3 968 071,29 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2017 № 86, тобто, умови вказаного Договору були виконані належним чином.

16. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за Договором постачання природного газу, у зв`язку з чим просив стягнути 1 090 165,65 грн заборгованості, з яких: 625 176,78 грн - пеня; 103 673,65 грн - 3% річних, 361 315,22 грн - інфляційні втрати.

17. Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

18. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

19. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

20. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідачем порушено строки виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому, часткову оплату за придбаний природний газ, поставлений в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 11 819 870,85 грн, відповідач здійснив на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, підписавши який сторони погодилися із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, які визначені договором (зобов`язання лютого - березня 2017 та частково січня 2017), решту оплат відповідач здійснив власними коштами, але частково - з порушенням строків.

21. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

22. Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

23. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

24. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

25. Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

26. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України).

27. Водночас, в силу положень статті 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

28. У відповідності до положень статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності; основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій; умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

29. Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) (далі - Постанова № 332).

30. У відповідності до п. 1 Порядку цей Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція); пунктом 3 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

31. Зі змісту Постанови № 332 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання з відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

32. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території).

33. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

34. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регуляторного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо: виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова № 322.

35. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таку правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі 924/296/18 та в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 906/790/16, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18 та від 02.07.2019 у справі № 915/252/18, від 14.08.2019 у справі № 914/38/16.

36. Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підписавши Договір про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (відмінний від того, що був передбачений у Договорі постачання природного газу) порядок розрахунків і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором постачання природного газу, зокрема, п. 12 Договору про організацію взаєморозрахунків сторонами погоджено зобов`язання не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги, викладені у п. 4.2 даної постанови.

37. Для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених пунктом 8.2 Договору постачання природного газу та частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Договором про організацію взаєморозрахунків.

38. Водночас така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання Договору про організацію взаєморозрахунків.

39. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивачем при складанні розрахунку позовних вимог здійснено нарахування на суму заборгованості, яка була погашена в межах Договору про організацію взаєморозрахунків №151/332-в від 09.11.2017, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суми простроченого зобов`язання, що не були предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків, та були несвоєчасно оплачені відповідачем, з огляду на що дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 206 595,89 грн пені, 29 513,70 грн - інфляційних втрат та 73 255,52 грн - 3% річних.

40. Водночас, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, у якому висловлено прохання зменшити їх розмір до 10%.

41. Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

42. Аналогічні положення містяться у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

43. За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

44. Дійшовши висновків про зменшення пені на 50%, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив та виходив з того, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання у м. Миргород та селищі Велика Багачка Полтавської області, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Також судом установлено, що відповідач не є кінцевим споживачем, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів. Прострочення оплати спричинено несвоєчасними розрахунками бюджетних організацій та неотримання своєчасної компенсації від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла у зв`язку зі зростанням ціни на газ, оскільки природний газ по договору постачається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Несвоєчасна проведення розрахунків з позивачем пов`язана з тим, що бюджетні організації та населення несвоєчасно проводять розрахунки, а надходження коштів за результатами судового врегулювання спорів відбувається із затримками і не в повному обсязі. Суд першої інстанції взяв до уваги ті обставини, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

З огляду на наведене, враховуючи статус відповідача, його діяльність по безперебійному забезпеченню тепловою енергією бюджетних підприємств, установ та організацій, що він не є фактичним (кінцевим) споживачем, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, значний розмір стягнутої суми боргу і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

45. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Верховний Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

46. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.

47. Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №№ 908/1453/14 та № 922/1010/16, відхиляються, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у даній справі не суперечать висновку Верховного Суду у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів; у справі № 922/1010/16 питання про зменшення розміру пені боржником не порушувалося та судами не вирішувалося, а отже у цій постанові взагалі відсутній висновок суду щодо застосування норм частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

48. Враховуючи викладене, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства, з огляду на що доводи касаційної скарги, викладені в п. 4 даної постанови, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення в оскаржуваній відповідачем частині з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.