ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/639/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 (суддя Соловйов К.В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (колегія суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), Богатир К.В., Будішевська Л.О.)

зі справи № 923/639/19

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)

до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі - Підприємство)

про стягнення 193 174,30 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Підприємства про стягнення 193 174,30 грн. (з них: 126 918,43 грн. пеня, 17 134,13 грн. - 3% річних, 49 121,74 грн. інфляційні втрати), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 31.10.2016 № 2622/1617-КП-33 постачання природного газу (далі - Договір) в частині оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі № 923/639/19 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 63 459,22 грн. пені, 17 134,13 гр. - 3% річних, 49 121,74 грн. інфляційних втрат та 2897,61грн. та витрат зі сплати судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 зі справи № 923/639/19 змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини рішення у такій редакції: "Позов задовольнити частково" та доповнено резолютивну частину рішення пунктом 3 наступного змісту: "У задоволенні позову в частині стягнення 63 459,22 грн. пені відмовити".

Ухвалені місцевим та апеляційним господарськими судами судові рішення зі справи в частині вимоги щодо стягнення пені мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у зазначеній частині, водночас суди, врахувавши те, що: відповідач за наслідками своєї господарської діяльності протягом останніх трьох з половиною років є збитковим; основним видом діяльності відповідача є надання послуг з постачання теплової енергії; найбільшу та переважну частину з споживачів послуг відповідача складає населення, заборгованість якого станом на 01.09.2019 становить близько 95 млн. грн.; відшкодування витрат відповідача від надання послуг у значній мірі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (з компенсації пільг та субсидій); заборгованість з оплати товару позивача, у зв`язку з наявністю якої нарахована заявлена до стягнення пеня, повністю погашена (сплачена) відповідачем станом на 01.01.2018; беручи до уваги відсутність доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за Договором, - дійшли висновку про можливість зменшення належної до стягнення суми пені до 63 459,22 грн. (на 50%).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Товариство мотивує касаційну скаргу тим, що судами попередніх інстанцій при зменшенні суми пені не враховано інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не надано належної правової оцінки доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій; не встановлено інших обставин, які дають право суду на зменшення пені; не з`ясовано, чи є даний випадок винятковим.

Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин приписи статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

Скаржник стверджує, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Скаржник вказує на те, що: під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за Договором; суди керуючись лише власним переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій; зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

Судами не враховано те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Суди не надали належної оцінки ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що несвоєчасність здійснення оплат контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на Товариство Державою обов`язків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Доводи інших учасників справи

Від Підприємства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд її відхилити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись, зокрема, на правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

31.10.2016 Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. м природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 грн., крім того, податок на додану вартість - (20 %) - 1 183,20 грн.. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7099,20 грн.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

За умовами пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 даного договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

В подальшому, позивач та відповідач укладали до даного договору додаткові угоди від 31.10.2016 № 1, від 22.11.2016 № 2, від 21.12.2016 № 3, від 23.01.2017 № 4, від 24.01.2017 № 5, від 24.02.2017 № 6, за якими, головним чином, узгоджували актуальну на дату укладання цих угод вартість природного газу, що підлягає поставці. При цьому, зміст положень пунктів 1.1, 3.4, 6.1., 6.3, 8.1, 8.2, 10.3, 11.8, 12.2 даного Договору не зазнав змін внаслідок укладання таких додаткових угод.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 6 252 450,53 грн. з урахуванням податку на додану вартість (з жовтня 2016 року по березень 2017 року), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору щодо здійснення розрахунків за одержаний товар у встановлений Договором строк, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 193 174,30 грн. (з них: 126 918,43 грн. пеня, 17 134,13 грн. - 3% річних, 49 121,74 грн. інфляційні втрати).

Позов у справі № 923/639/19 (з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції про зміну та доповнення резолютивної частини рішення) задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 63 459,22 грн. пені, 17 134,13 грн. річних, 49 121,74 грн. інфляційних втрат; у задоволенні решти позовних вимог, а саме у стягненні з відповідача 63 459,22 грн. пені відмовлено.

Разом з цим судами попередній інстанцій також встановлено, що відповідачем заявлено клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд на підставі приписів статті 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) на 90% від заявленої позивачем до стягнення суми.

Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені у заявленому позивачем до стягнення розмірі та зменшення належної до стягнення суми пені до 63 459,22 грн.

Судові рішення попередніх інстанції в частині вирішення спору за результатом розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 63 459,22 грн. пені, 17 134,13 грн. річних, 49 121,74 грн. інфляційних втрат та 2897,61 грн. та витрат зі сплати судового збору жодною із сторін спору не оскаржуються.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

частина друга статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

частини перша, третя статті 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення;

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

частина перша статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

стаття 655:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

ГК України:

частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

стаття 217:

- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;

стаття 233:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України ).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач на підставі статті 233 ГК України звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, а саме просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що Підприємство є збитковою організацією та стягнення пені у повному обсязі призведе до додаткових збитків та може мати наслідком зрив опалювального сезону і банкрутство Підприємства.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України (436-15) дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до статті 86 ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи місцевим господарським судом) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 86 ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу за Договором (станом на 01.01.2018 відсутня заборгованість Підприємства перед Товариством), встановивши: обставини щодо відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставини того, що Підприємство за наслідками своєї господарської діяльності у останні три з половиною роки є збитковим; основним видом діяльності Підприємства є надання послуг з постачання теплової енергії; найбільшу та переважну частину з споживачів послуг відповідача складає населення, заборгованість якого станом на 01.09.2019 становить близько 95 млн. грн.; відповідач є комунальним підприємством та існує спеціальний режим використання підприємством коштів, проведення розрахунків в тому числі і з постачальником природного газу; відшкодування витрат відповідача від надання послуг у значній мірі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (з компенсації пільг та субсидій); заборгованість з оплати товару позивача, у зв`язку з наявністю якої нарахована заявлена до стягнення пеня, повністю погашена (сплачена) відповідачем станом на 01.01.2018; відсутність доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за Договором; беручи до уваги те, що рішення у справі приймається напередодні початку опалюваного періоду, що обумовлює для відповідача додаткові витрати на проведення аварійно-відновлювальних робіт на мережах, - визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені до 63 459,22 грн. (на 50%).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судами у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого газу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, перевірили доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахували їх майнові інтереси, а також те, що при звернення позивача з позовом до суду (липень 2019 року) у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем за Договором. А тому суди попередніх інстанцій зазначили про винятковість обставин та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

Також Судом не приймаються посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, оскільки з постанови Верховного Суду у справі № 922/1010/16 вбачається, що питання про зменшення розміру стягуваної пені відповідачем (боржником) не порушувалося та судами не вирішувалося, а отже правовідносини у справах № 922/1010/16 і № 923/639/19 не є подібними, що виключає застосування висновків у справі № 922/1010/16 до спірних правовідносин.

Доводи скаржника про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги останнього.

З урахуванням викладеного, Касаційний господарський суд вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Доводи, які викладені у відзиві Підприємства на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування судом апеляційної інстанції (яким змінено рішення суду першої інстанції) норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення місцевого господарського суду в її резолютивній частині - залишити без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 зі справи № 923/639/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова