904/2597/19 Про стягнення заборгованості у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ - 15.04.2020 Прийняття

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г., Дармін М.О.),

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

про стягнення 974 867,88 грн,

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 455 816,52 грн - пені, 136 351,57 грн - 3 % річних та 382 699,79 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 3254/1718-БО-5/3 постачання природного газу від 26.09.2016 у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 454 205,98 грн - пені, 135 862,24 грн - 3 % річних та 339 643,51 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу у частині своєчасної оплати поставленого газу. Поряд з цим, суд погодився з доводами відповідача щодо необґрунтованого збільшення заявлених до стягнення позивачем розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 змінено вищезазначене судове рішення в частині стягнення пені. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 227 102,99 грн пені. В іншій частині стягнення пені відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

2.4. Апеляційна інстанція переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку дійшла висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки на 50 % на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 227 102,99 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

3.2. Скаржник доводить, що господарським судом апеляційної інстанції порушені вимоги статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 та статі 629 Цивільного кодексу України (435-15) .

3.3. Також скаржник зазначає, що несвоєчасність оплати боргу контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

3.4. Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" у відзиві на касаційну скаргу посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2019 у справі №904/4685/18 зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також відповідач посилається на те, що вирішуючи питання зменшення пені судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що збиткова господарська діяльність боржника значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов`язань категорією населення за отриманні послуги з централізованого опалення.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 26.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (споживач) укладений договір № 3254/1718-БО-5/3 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

4.2. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

4.3. У разі прострочення споживачем оплати пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 договору).

4.4. На виконання умов договору № 3254/1718-БО-5/3 позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 13 879 147,59 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, проте відповідачем несвоєчасно здійснювалась оплата вартості отриманого газу, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Ураховуючи приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також доводи та вимоги касаційної скарги, предметом даного касаційного провадження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 904/2597/19 щодо наявності підстав для зменшення на 50 % заявленого позивачем до стягнення розміру пені.

5.3. У вирішенні вимог скаржника колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталених правових позицій Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19 та від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19.

5.4. Так, відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.5. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.6. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.7. З аналізу наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо.

5.8. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.9. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Як убачається з матеріалів справи, вирішуючи питання зменшення пені судом апеляційної інстанції надана оцінка відповідним аргументам і доказам сторін, враховано їх майновий стан, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань та причини прострочення сплати боргу, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

5.11. За встановлених у цій справі обставин, при оцінці пропорційності застосованих до відповідача заходів відповідальності також підлягають врахуванню обсяги застосування до нього таких заходів відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, несвоєчасно сплаченими боржником та інфляційних нарахувань, що є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів.

5.12. Зважаючи на викладене судова колегія касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є достатніми для зменшення заявленої до стягнення позивачем пені.

5.13. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення сум пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає оскаржувану постанову апеляційної інстанції у справі ухваленою із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), Верховний Суд

Головуючий		В. А. Зуєв
Судді		Н. О. Багай
		Т. Б. Дроботова