909/256/18 Про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу - 15.04.2020 Прийняття

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також "Позивач") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз ЗБУТ" (далі також "Відповідач") про стягнення заборгованості в сумі 21 951 309 грн 63 коп, з яких: 16 848 747 грн 34 коп пені, 1 290 597 грн 01 коп 3 % річних, 3 811 965 грн 28 коп інфляційних втрат.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 16-121-Н від 30.12.2015 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 30.12.2015 Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз ЗБУТ" (покупець) було укладено договір № 16-121-Н купівлі-продажу природного газу (далі також Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

3.1. Даний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками. Набуває чинності, згідно п. 11.1., з дати підписання і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

3.2. Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

4. Сторонами до даного Договору були укладені додаткові угоди, а саме: № 1 від 31.01.2016, № 2 від 29.02.2016, № 3 від 31.03.2016, № 4 від 30.04.2016.

4.1. Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016) оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

4.2. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п. 6.2. Договору).

4.3. Згідно п. 6.4. Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

4.4. Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

5. Додатковими угодами № 3 від 31.03.2016 та № 4 від 30.04.2016 сторони продовжили строк дії договору до 30.09.2016.

6. На виконання умов Договору № 16-121-Н Позивач передав у власність Відповідачу природний газ на загальну суму 1 481 881 295, 57 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за січень 2016 на суму 352 020 057, 35 грн, за лютий 2016 на суму 287 024 001, 97 грн, за березень 2016 на суму 321 133 791, 20 грн, за квітень 2016 на суму 183 084 651, 40 грн, за травень 2016 на суму 102 251 860, 18 грн, за червень 2016 на суму 62 775 955, 18 грн, за липень 2016 на суму 60 616 367, 70 грн, за серпень 2016 на суму 62 728 538, 74 грн, за вересень 2016 на суму 50 246 071, 85 грн.

7. Відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, перерахувавши з поточного рахунка із спеціальним режимом використання грошові кошти на суму 422 296 861, 48 грн, що підтверджується реєстрами оплат за період січень-вересень 2016 року. Відтак, сума неоплаченого газу склала 1 059 584 434, 09 грн.

8. В подальшому, упродовж 2016 року між Позивачем, Відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (№ 594 від 18.02.2016, № 1972 від 22.07.2016, № 1973 від 22.07.2016, № 1974 від 22.07.2016, № 2000 від 22.07.2016, № 2003 від 22.07.2016, № 2031 від 22.07.2016, № 2176 від 18.08.2016, № 2177 від 18.08.2016, № 2380 від 20.09.2016, № 2427 від 21.09.2016, № 2428 від 21.09.2016, № 2429 від 21.09.2016, № 2585 від 20.10.2016 (Т-1, а.с.71-100)) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) на загальну суму 1 059 584 434, 13 грн.

8.1. В розділі 1 зазначених спільних протокольних рішень, предметом таких визначено - організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМ України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субвенцій та компенсацій" (20-2005-п) . При цьому вказано, що отримані з державного бюджету кошти призначені для перерахування Відповідачем Позивачу за природний газ за 2016 рік згідно Договору № 16-121-Н від 30.12.2015.

9. З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що Відповідач перерахував Позивачу кошти в рахунок оплати вартості придбаного для пільгових категорій споживачів природного газу на виконання зазначених вище спільних протокольних рішень.

10. Відтак, встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий природний газ в межах укладеного між сторонами Договору за спірний період відсутня.

11. Позивач стверджує, що між сторонами виник спір з приводу нарахування 16 848 747, 34 грн пені, 1 29 0597, 01 грн 3% річних 3 811 965, 28 грн інфляційних втрат на заборгованість, яка була сплачена Відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків.

Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

12. Дана справа розглядалася судами неодноразово.

13. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

14. Вказані судові рішення мотивовані таким чином:

- Відповідачем сплачено Позивачу частину суми боргу шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на рахунок Позивача, відповідно до укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, тим самим змінивши порядок та строки проведення розрахунків за спірним Договором за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а отже сторони фактично погодились, що залишок оплати послуг, наданих по Договору, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення;

- державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами;

- розрахунки між сторонами за поставлений природний газ здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались Відповідачем на користь Позивача виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до пункту 6.2 Договору;

- оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792 (792-2015-п) , з дотриманням умов пункту 6.1 та абзацу 1 пункту 6.2 Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень;

- поданий Позивачем розрахунок заборгованості не є належним, достовірним, допустимим та достатнім доказом в розумінні статей 76 - 79 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)

16. Рішення судів попередніх інстанцій прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права, та з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 7, 86, 236, 238 ГПК України.

16.1. Висновки судів про те, що з укладенням спільних протокольних рішень змінилися строки та порядок розрахунків, не відповідають умовам пункту 6.1 Договору.

16.2. Судами попередніх інстанцій не враховано, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснені Позивачем на заборгованість, яка була сплачена Відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків.

16.3. Судами не враховано, що у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин та не є суб`єктом владних повноважень.

16.4. Суди помилково ототожнюють Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (256-2002-п) з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

16.5. Судами не враховано правові позиції, що викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.

Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)

17. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому і підстав для їх зміни чи скасування не має.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

18. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

19. Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

20. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

21. Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

22. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

23. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

24. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

25. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

26. За змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (758-2015-п) , на Відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

26.1. Згідно із пунктом 14 зазначеного Положення постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

27. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

28. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

29. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

30. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (792-2015-п) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

31. Відповідно до зазначеного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

31.1. Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

31.2. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

31.3. Уповноважений банк подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

31.4. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

31.5. Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

31.6. Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

31.7. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

31.8. У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов`язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

32. Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

33. Наведене регулювання було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (чинною під час дії спірних правовідносин). Цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

34. Відповідно до пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, Державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

35. Спір, що виник між сторонами стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язання з оплати поставленого Позивачем природного газу відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу № 16-121-Н від 30.12.2015.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що упродовж 2016 року між Позивачем, Відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. В розділі 1 зазначених спільних протокольних рішень, предметом таких визначено - організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМ України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субвенцій та компенсацій" (20-2005-п) . При цьому вказано, що отримані з державного бюджету кошти призначені для перерахування Відповідачем Позивачу за природний газ за 2016 рік згідно Договору № 16-121-Н від 30.12.2015.

37. Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

38. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

39. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

40. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

41. Таким чином, абсолютно правильним є висновок судів про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

42. Отже, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу Відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18)

43. При цьому, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. (Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16)

44. Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена Відповідачем за рахунок власних коштів. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16)

45. Правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із непідтвердженням Позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, наведено у постановах, ухвалених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах № 918/181/18, № 918/910/15, № 902/514/18 і № 907/864/17, № 909/1065/18 правовідносини в яких є подібними з правовідносинами сторін у цій справі.

46. Суди попередніх інстанцій, врахувавши наведене та встановивши, що:

- підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, сторони по справі фактично погодилися, що залишок оплати наданих за Договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків;

- матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз ЗБУТ" за отриманий від Позивача природний газ, на підставі Договору купівлі-продажу природного газу № 16-121-Н від 30.12.2015, розрахувалося повністю. При цьому, частина наданих послуг за Договором на суму 422 296 861, 45 грн Відповідачем оплачена через розподільчі рахунки (з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно із нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг); частина наданих послуг за Договором на суму 1 059 584 434, 13 грн - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету;

- Відповідач здійснював оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із дотриманням умов пунктів 6.1, 6.2 Договору та на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) ;

- матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно оплачена Відповідачем за рахунок власних коштів,

дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

47. Доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", наведені у касаційній скарзі, про те, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних витрат відбувалося у періоди прострочення оплат і на суми заборгованості, які не були відшкодовані згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки дані доводи стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Аргументи Позивача, викладені в касаційній скарзі, щодо не врахування судами того, що у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин, Верховний Суд відхиляє, оскільки правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій.

49. Доводи касаційної скарги про те, що з укладенням спільних протокольних рішень змінилися строки та порядок розрахунків, не відповідають умовам пункту 6.1 Договору Верховний Суд також не приймає, з огляду на обґрунтування, що вже наведені у пунктах 41 - 42 цієї Постанови.

50. Доводи скаржника, описані у пункті 16.4. цієї Постанови відхиляються, адже висновки місцевого суду у цій частині не протирічать таким доводам, а постанова апеляційного суду, відповідних посилань взагалі не містить.

51. Доводи скаржника, що описані у пункті 16.5. цієї Постанови Верховний Суд також відхиляє, адже, по-перше, правовідносини у справах на які посилається скаржник не є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору (№№ 910/16072/16, 918/1395/15), по-друге, постанову у справі № 922/1010/16 прийнято ще до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 924/296/18, а по-третє, висновки судів у цій частині повністю відповідають іншим пізнішим позиціям Верховного Суду, що зокрема, викладені у постановах від 21.10.2019 зі справи № 904/4912/18, від 30.01.2020 зі справи № 906/985/18, від 11.03.2020 зі справи № 925/1299/18, від 06.03.2020 зі справи № 903/796/18, від 05.03.2020 зі справи № 926/19/19 та інші.

51.1. Крім цього, близькі за змістом висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 та від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, а згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

52. Також аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

53. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується також і принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

54. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.