922/1607/19 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором поставки природного газу, відповідно до якого постачається природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/організаціями - 15.04.2020 Прийняття

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2019 року (головуючий - Слободін М. М., судді - Сіверін В. І., Терещенко О. І.) і рішення Господарського суду Харківської області від 12 вересня 2019 року (Суддя Погорелова В. О.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу",

про стягнення 7 750 802,46 грн.

(за участю представників: позивача - Петрук Я.Ю., відповідача - Басарт Л.А.)

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. 26 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (далі - ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", Відповідач) укладено договір № 1222/1718-БО-32 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до кого Позивач зобов`язався поставити Відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/організаціями.

1.1. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

2. На виконання умов договору Позивач у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 12 659 980,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору оплачувався Відповідачем несвоєчасно.

3. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно з п. 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Короткий зміст позовних вимог

4. У травні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 6 479 980,72 грн. основного боргу, 604 577,05 грн. пені, 189 749,24 грн. 3% річних, 476 495 грн. інфляційних втрат.

5. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати за переданий у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року природний газ.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6 179 980,72 грн. основного боргу, 302 288,52 грн. пені, 189 749,24 грн. 3% річних, 476 495,45 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 300 000 грн. основного боргу провадження у справі закрито. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

7. Суди попередніх інстанцій встановили факт несвоєчасної оплати Відповідачем отриманого за Договором природного газу, тобто невиконання зобов`язання у визначений договором строк, чим останнім порушено умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 Договору.

8. У той же час, зважаючи на ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань та його майновий стан, неподання Позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок порушення Відповідачем зобов`язань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії бюджетним установам та іншим споживачам, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені до 50% від заявленого Позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Судами також зауважено, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання винної у порушенні зобов`язання сторони до його виконання, а не засіб збагачення кредитора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 551, 599, 625 ЦК України та статтю 233 ГК України, не врахували всі обставини справи, інтереси Позивача, не дослідили, чи є цей випадок винятковим, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо зменшення розміру пені, який суперечить принципу розумності, справедливості, добросовісності.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

11. Висновки судів про наявність правових підстав для зменшення сум пені є законними та обґрунтованими, оскільки судами реалізовано передбачене законодавством право, у повній мірі враховано всі обов`язкові умови для вирішення цього питання, що передбачені положеннями чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

12. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

12.1. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

13. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

14. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

15. З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 10 Постанови, та зазначає, що суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого господарського суду, відповідно до конкретних обставин даної справи зробив правильний висновок про можливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, зважаючи на (1) ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором; (2) відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем грошових зобов`язань; (3) правовий статус Відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності Відповідача.

16. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Верховний Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

17. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з підприємства теплопостачання за поставлений природний газ.

18. Верховний Суд також звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

19. Не можна розглядати перегляд як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

Щодо судових витрат

21. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2019 року і рішення Господарського суду Харківської області від 12 вересня 2019 року у справі № 922/1607/19 залишити без змін.