10/Б-743 Про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - 09.04.2020 Прийняття

4. В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. посилається на реалізацію майна боржника без згоди на це уповноваженого державою органу - Міністерства аграрної політики та продовольства України, якому підпорядковане і підконтрольне державне підприємство та підтвердженням відповідних обставин судовими рішеннями відповідно до яких визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010, оформлені протоколом від 10.03.2010 № 7 та договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладені 04.06.2010 між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" (продавець) та ОСОБА_8 (покупець), посвідчені приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за № 1351, № 1354.

5. Факт недійсності результатів аукціону від 10.03.2010 та договорів купівлі-продажу від 04.06.2010, на думку ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З., є обставиною, яка не потребує доказування та у розумінні частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) надає право боржнику витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

6. 02.06.2008 Міністерство аграрної політики України наказом № 345 затвердило Перелік державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, станом на 01.04.2008, в який за № 872 включено ДП "Струсівський комбінат продтоварів" с. Струсів, Теребовлянського району Тернопільської області.

7. Наказом від 07.12.2015 № 469 Міністерство аграрної політики України затвердило перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, та акціонерних товариств, функції з управління корпоративними правами яких здійснюються міністерством, у який за № 67 теж включене ДП "Струсівський комбінат продтоварів" (код ЄДРПОУ 375125, вул. Заводська,1 с. Струсів, Теребовлянського району Тернопільської області).

8. Згідно з пунктами 4.2., 4.4. Статуту ДП "Струсівський комбінат продтоварів" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплених за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством.

9. Відповідно до свідоцтва про право власності від 28.09.2006, виданого Струсівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, ДП "Струсівський комбінат продтоварів" є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, а саме: адміністративний корпус, А, 909,8 кв.м.; майонезний цех В, 1082,6 кв.м.; будинок банкомиючої машини, Г, 383,3 кв.м.; будинок БРУ ВАК, Д, 216,1 кв.м.; будинок ректифікаційної колони, Е, 100,9 кв.м.; прибудова до майонезного цеху, Є, 129,3 кв.м.; склад, Ж, 430,0 кв.м.; будинок полісолодових екстрактів, З, 688,5 кв.м.; цех розливу горілки номер 2, І, 369,5 кв.м.; солодовня, Ї, 478,5 кв.м.; гаражі, К, 288,8 кв.м.; котельня, Н, 414,3 кв.м.; матеріальний склад номер 1, О, 69.8 кв.м.; матеріальний склад, П, 299,4 кв.м.; мазутосховище, Р, 57,3 кв.м.; склад готової продукції, С, 240,9 кв.м.; механічна майстерня, Т, 320,0 кв.м.; приміщення фільтр-прес ККС, У, 214,4 кв.м.; резервуар, І; резервуар, IІ; артскважина, III; артскважина, IV; вимощення, V; огорожа, 1; ворота, 2. Форма власності - загальнодержавна, частка - 1/1.

10. Відповідно до свідоцтва про право власності від 09.11.2006, виданого Струсівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, ДП "Струсівський комбінат продтоварів" є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, а саме: цех по виробництву горілчаних виробів № 1, А, 1168,8 кв.м.; тарний склад, Б, 272,7 кв.м.; цех КМК, варочна, В, 335,7 кв.м.; будинок спиртопідвалу, Г, 397,5 кв.м. Форма власності - загальнодержавна, частка - 1/1.

11. 10.03.2010 у ліквідаційній процедурі ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Західно-Українською товарною біржею проведено аукціон з продажу нерухомого майна боржника, а саме: будівлі та споруди - промплощадки, допоміжні споруди та об`єкти інженерного забезпечення і комунікації, обладнання за ціною 618 106,50 грн, результати якого оформлено протоколом від 10.3.2010 № 7. Переможцем торгів визнано ОСОБА_8 .

12. За результатами аукціону, 04.06.2010, ДП "Струсівський комбінат продтоварів" (продавець) в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_8 (покупець) уклали договори купівлі-продажу та акти прийому-передачі майна. Покупець оплатив визначену договором суму, а продавець цю суму прийняв. Відповідні обставини учасниками справи визнаються.

13. 04.11.2010 ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець 1), ОСОБА_4 (покупець 2), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (покупці 3), ОСОБА_10 (покупець 4), ОСОБА_5 (покупець 5), іменовані разом як покупці, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає за плату, а покупці приймають і оплачують комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_4, а саме: ОСОБА_6 приймає і оплачує 4/100 частки вищевказаного комплексу, що становлять: гаражі (цегляні), загальною площею 288,8 кв.м., зазначені в плані під літ. "К"; ОСОБА_4 приймає і оплачує 12/100 часток вищевказаного комплексу, що становлять: адміністративний корпус (цегляний), загальною площею 759,2 кв.м., зазначені в плані під літ. "А"; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приймають в рівних частках і оплачують 25/100 часток вищевказаного комплексу, що становлять: будинок ректифікаційної колони (цегляний), загальною площею 100,9 кв.м., зазначений в плані під літ. "Е"; будинок полісолодових екстрактів (цегляний), загальною площею 688,5 кв.м., зазначений в плані під літ. "З"; цех розливу горілки номер 2 (цегляний), загальною площею 369,5 кв.м., зазначений в плані під літ. "І"; солодовня (цегляна) загальною площею 478,5 кв.м., зазначений в плані під літ. "Ї"; артскважина (залізна), зазначена в плані під цифр. ІІІ; ОСОБА_10 приймає і оплачує 34/100 частки вищевказаного комплексу, що становлять: майонезний цех (цегляний), загальною площею 1082,6 кв.м., зазначений в плані під літ. "В"; будинок банкомиючої машини (цегляний), загальною площею 383,3 кв.м., зазначений в плані під літ. "Г"; будинок БРУ ВАК (цегляний), загальною площею 216,1 кв.м., зазначений в плані під літ. "Д"; прибудова до майонезного цеху (цегляна), загальною площею 129,3 кв.м., зазначена в плані під літ. "Є"; склад (шиферний), загальною площею 430 кв.м., зазначений в плані під літ. "Ж"; артскважина (залізна); огорожа (залізобетонні панелі), зазначена в плані під цифр.1; ворота (металеві), зазначені в плані під цифр.2; вимощення (асфальтне), зазначене в плані під цифр. V ; ОСОБА_5 приймає і оплачує 25/100 часток вищевказаного комплексу, що становлять: котельня (цегляна), загальною площею 414,3 кв.м., зазначена в плані під літ. "Н"; матеріальний склад номер 1 (цегляний), загальною площею 69,8 кв.м., зазначений в плані під літ. "О"; матеріальний склад (цегляний), загальною площею 299,4 кв.м., зазначений в плані під літ. "П"; мазутосховище (цегляне), загальною площею 57,3 кв.м., зазначене в плані під літ. "Р"; склад готової продукції (цегляний), загальною площею 240,9 кв.м., зазначений в плані під літ."С"; механічна майстерня (цегляна), загальною площею 320,0 кв.м., зазначена в плані під літ. "Т"; приміщення фільтр-прес ККС (цегляне), загальною площею 214,4 кв.м., зазначене в плані під літ. "У".

14. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2010 посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшковою Н. Ф. за реєстровим № 3220.

15. Також 04.11.2010 ОСОБА_8 (продавець) і ОСОБА_5 (покупець 1), ОСОБА_6 (покупець 2) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець передає за плату, а покупці приймають і оплачують комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_4, а саме: покупець 1 приймає і оплачує 33/50 частки вищевказаного комплексу, що становлять: цех по виробництву горілчаних виробів № 1 (цегляний), загальною площею 1168,8 кв.м., зазначений в плані під літ."А"; тарний склад (цегляний), загальною площею 272,7 кв.м., зазначений в плані під літ."Б"; покупець 2 приймає і оплачує 17/50 часток вищевказаного комплексу, що становлять: цех КМК, варочна (цегляний), загальною площею 335,7 кв.м., зазначений в плані під літ."В"; будинок спиртопідвалу (цегляний) загальною площею 397,5 кв.м., зазначений в плані під літ."Г".

16. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2010 посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшковою Н. Ф. за реєстровим № 3213.

17. 30.07.2013 ОСОБА_6 (продавець) і ОСОБА_7 (покупець) уклали договір купівлі-продажу 17/50 часток нерухомого майна, відповідно до якого продавець передає за плату, а покупець приймає і оплачує 17/50 часток комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_4, та складають: цех КМК, варочна (цегляний), загальною площею 335,7 кв.м., зазначений в плані під літ."В"; будинок спиртопідвалу (цегляний) загальною площею 397,5 кв.м., зазначений в плані під літ."Г".

18. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 у справі № 15/106-1776 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" (далі - ТОВ "Агентство корпоративного управління") до Західно-Української товарної біржі та ДП "Струсівський комбінат продтоварів" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею, що оформлені протоколом від 10.03.2010 № 7 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агентство корпоративного управління" в частині щодо визнання недійсними результатів аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею, оформлених протоколом від 10.03.2010 № 7 відмовлено; провадження в частині вимог до ДП "Струсівський комбінат продтоварів" припинено.

19. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011, рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 у справі № 15/106-1776 скасовано; прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю, визнано недійсними результати аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010, оформлені протоколом від 10.03.2010 № 7, з підстав порушення Західно-Українською товарною біржею та ліквідатором Кузиком Є. І. під час проведення аукціону вимог законодавства України щодо порядку отримання згоди органу управління державним майном та комітету кредиторів на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів".

20. У постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2011 у справі № 15/106-1776 судом касаційної інстанції зазначено про правомірність висновку суду апеляційної інстанції щодо ненадання згоди комітетом кредиторів ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на проведення 10.03.2010 аукціону по реалізації майна банкрута і як наслідок невідповідності дій Західно-Української товарної біржі та ліквідатора Кузика Є. І. при укладенні договору від 10.02.2010 про надання послуг по організації продажу на аукціоні майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та при проведенні 10.03.2010 аукціону вимогам чинного законодавства України.

21. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 за заявою ТОВ "Агентство корпоративного управління" до ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення 618 106,50 грн у межах справи про банкрутство № 10/Б-743 заяву ТОВ "Агентство корпоративного управління" задоволено частково та, зокрема:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який укладений 04.06.2010 між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_8 ;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який укладений 04.06.2010 між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_8;

- в частині визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 14.03.2010, а саме обладнання в кількості 44 одиниць, що знаходиться за адресою: с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області - в задоволенні заяви відмовлено;

- зобов`язано ОСОБА_8 повернути ДП "Струсівський комбінат продтоварів" майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_4 та майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_4 ;

- стягнуто з ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на користь ОСОБА_8 618 106,50 грн вартості придбаного майна.

22. Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 в частині задоволення заяви ТОВ "Агентство корпоративного управління" мотивована тим, що встановлений постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі Господарського суду Тернопільської області № 15/106-1776 факт недійсності результатів проведеного 10.03.2010 Західно-Українською товарною біржею аукціону (протокол № 7) не підлягає доказуванню і є підставою для визнання недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2010, реєстрові номери 1351, 1354, укладених за результатами вказаного аукціону.

23. Постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 10.02.2014 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 скасовано. Постановлено нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Агентство корпоративного управління" відмовлено повністю.

24. Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 10/Б-743 скасовано. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 в частині зобов`язання ОСОБА_8 повернути ДП "Струсівський комбінат продтоварів" майнові комплекси за адресою: АДРЕСА_5, допоміжні споруди, об`єкти інженерного забезпечення і комунікацій (згідно додатку № 1), обладнання (згідно додатку № 1) та в частині стягнення з ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на користь ОСОБА_8 618 106,50 грн вартості придбаного майна скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Агентство корпоративного управління" в цій частині відмовлено. В решті ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 залишено без змін.

25. У постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі № 10/Б-743 визнано помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність повторного доказування факту, який вже встановлений в іншому судовому акті, прийнятому за участі тих самих сторін, і який набрав законної сили, відтак встановлений постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 15/106-1776 факт недійсності результатів аукціону, оформленого протоколом від 10.03.2010 № 7, має преюдиціальне значення для даної справи. Тому висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у скаржника права на оспорювання в судовому порядку укладених ліквідатором договорів купівлі-продажу майна боржника, є помилковим. Разом з тим касаційний суд погодився з доводами суду апеляційної інстанції відносно неправомірності застосування судом першої інстанції наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, вказавши, що в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності спірних договорів купівлі-продажу, оскільки вимоги про визнання їх недійсними заявлені особою, яка не є стороною цих договорів (власником майна), а є лише її кредитором. З цих же підстав визнано такими, що не підлягають задоволенню вимоги заявника про відшкодування вартості належного іншій особі (власнику) майна, яке є предметом недійсних договорів.

26. 09.08.2016 ліквідатор ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З . звернулася в межах справи про банкрутство № 10/Б-743 до Господарського суду Тернопільської області із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, яка є предметом цього судового розгляду.

27. 29.08.2016 на адресу Господарського суду Тернопільської області від відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 надійшли заяви про застосування позовної давності в порядку статті 267 ЦК України, в яких зазначено, що відповідний державний орган управління майном повинен був знати про відчуження майна та одержання коштів на відповідні рахунки в силу приписів частини шостої статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Однак, ні продавцем, ні відповідним державним органом з часу укладення договору купівлі-продажу від 04.06.2010 жодні вимоги чи претензії не висувались.

28. 04.10.2016 на адресу місцевого господарського суду від відповідачів у справі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6 надійшли відзиви на заяву ДП "Струсівський комбінат продтоварів", в яких відповідачі заперечують проти заявлених до них вимог та просять суд в задоволенні заяви відмовити з тих підстав, що в момент купівлі-продажу часток на майновий комплекс вони не знали і не могли знати про незаконність відчуження зазначеного майна. Крім того, в результаті аукціону, що мав місце 10.03.2010, на державні рахунки надійшли відповідні кошти, що свідчить про те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України знало про відчуження майна та приймало його, оскільки не заявляло про протилежне.

29. 06.10.2016 до Господарського суду Тернопільської області надійшли заперечення ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. на заяви про застосування позовної давності, в яких ліквідатор вказав, що початок перебігу позовної давності до заявлених вимог потрібно обчислювати з моменту, коли було встановлено недійсність договорів купівлі-продажу майнових комплексів, тобто в момент набрання судовими рішеннями від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 законної сили, оскільки саме ця обставина є підставою заявленого позову. Відповідно, звернувшись з цим позовом 10.08.2016, ДП "Струсівський комбінат продтоварів" не порушило встановлених статтею 257 ЦК України строків позовної давності.

30. 11.01.2019 відповідачами 1, 2, 3, 5, 6, 7 до Господарського суду Тернопільської області подано заяву про застосування строків позовної давності від 10.01.2019 (вх. № 650 від 11.01.2019), в якій зазначається про те, що заявник у даній справі пропустив строк позовної давності для звернення до суду.

31. В обґрунтування заяви відповідачами зазначено, що особа, яка представляла інтереси ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на момент укладення договорів купівлі-продажу майна від 04.06.2010 та підписання актів прийому-передачі майна знала про те, що відчуження майна, що є державною власністю повинне проводитись за згодою органу управління майном (Міністерство аграрної політики та продовольства України) у порядку встановленому чинним законодавством, що передбачено статтею 326 ЦК України, статтею 75 ГК України та пунктом 4.4. Статуту боржника. Крім того вказано, що кошти, які були сплачені ОСОБА_8 надійшли на відповідні державні рахунки, які відповідно до частини шостої статті 75 ГК України повинні були бути використані відповідно до фінансового плану, тому відповідний державний орган управління майном повинен був знати про відчуження майна та одержання коштів на відповідні рахунки.

32. Також у заяві зазначається, що позивач не може стверджувати, що він дізнався про право витребування майна пізніше ніж 27.12.2011, оскільки саме тоді постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 встановлено відсутність згоди Міністерства аграрної політики України на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на комплекси, що знаходяться за адресами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4

33. 05.03.2019 до Господарського суду Тернопільської області від ліквідатора боржника Зубик Ю. З. надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності від 04.03.2019 (вх. № 3843 від 05.03.2019), в яких ним не визнається пропуск встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності, оскільки ДП "Струсівський комбінат продтоварів" при звернені з даним позовом 10.08.2016 його не порушило з огляду на те, що Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 03.12.2013, залишеною без змін у частині визнання недійсними договорів постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014, у справі № 10/Б-743 визнав недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені 04.06.2010 ДП "Струсівський комбінат продтоварів" (продавець) в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича з ОСОБА_8 (покупець) з тих підстав, що при їх укладенні не було дотримано вимог законодавства України щодо отримання згоди органу управління на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів".

34. Крім того у своїх запереченнях ліквідатор Зубик Ю. З. зазначає, що саме починаючи з моменту визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових комплексів за адресами: АДРЕСА_5 (набрання судовим рішенням від 03.12.2013 по справі № 10/Б-743 законної сили) слід обчислювати початок перебігу позовної давності, оскільки саме ця обставина є підставою цього позову, а відтак звернення ДП "Струсівський комбінат продтоварів" з даним позовом 10.08.2016 відбулось в межах встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності.

35. 04.04.2019 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшли заперечення прокуратури Тернопільської області на заяву про застосування позовної давності від 03.04.2019 №05/2-106 вих.19 (вх. №5949 від 04.04.2019), в яких зазначається про відсутність пропуску строку позовної давності у цій справі, оскільки саме визнання недійсним першого правочину є підставою для витребування майна в останніх набувачів, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з моменту набрання законної сили рішенням про визнання недійсним такого правочину. Отже, саме з часу набрання ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 законної сили (10.06.2014) у позивача виникло право вимоги витребування майна.

Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час попереднього розгляду справи

36. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2016 у справі № 10/Б-743 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на це майно з огляду на відсутність правових підстав для витребування спірного майна у відповідачів.

37. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2016 у справі № 10/Б-743 про відмову в задоволенні заяви ДП "Струсівський комбінат продтоварів" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності залишено без змін з посиланням на пропуск ліквідатором строку позовної давності на звернення з відповідною заявою до суду.

38. Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 скасовано, а справу № 10/Б-743 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду із вказівкою про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 (№16/092) про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

39. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2016 у справі № 10/Б-743 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення з огляду на відсутність правових підстав для витребування спірного майна у відповідачів.

40. Постановою Верховного Суду від 03.10.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2016 у справі № 10/Б-743 скасовано, а справу № 10/Б-743 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області із вказівкою на необхідність дослідження судами наявності чи відсутності згоди органу управління на відчуження майна боржника, з огляду на факти встановлені в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 15/106-1776 та ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013, залишеній без змін у частині визнання недійсними договорів постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі № 10/Б-743.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи

41. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 у задоволенні заяви ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно відмовлено.

42. Ухвала місцевого господарського суду мотивована обґрунтованістю заявлених ліквідатором ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. вимог та відповідністю їх критерію законності, оскільки відповідачі є добросовісними набувачами майна з огляду на його придбання за відплатним договором у особи, яка не мала право відчуження цього майна. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора з огляду на пропуск ним строку позовної давності на звернення з відповідним вимогами до суду, оскільки перебіг позовної давності за цими вимогами розпочався 28.12.2011 (встановлення у постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2011 у справі № 15/106-1776 відсутності згоди Міністерства аграрної політики України на відчуження спірного майна боржника) і тривав 3 роки та закінчився 28.12.2014, тоді як ліквідатор звернувся з заявою до суду 10.08.2016. Водночас ліквідатором не підтверджено об`єктивну неможливість дізнатись про порушення його права щодо відчуження майна відповідачам 1-7 до 10.08.2016.

43. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 залишено без змін з аналогічних підстав, оскільки строк позовної давності за заявленими вимогами закінчився ще у 2014 році.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

44. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду заступник прокурора Львівської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора боржника Зубик Ю. З.

45. Крім того з касаційною скаргою до Верховного Суду на вищевказані судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду звернувся ліквідатор ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З., яка просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а також постановити за результатами розгляду касаційної скарги окремі ухвали щодо протиправної бездіяльності Міністерства аграрної політики, прокуратури Тернопільської області та арбітражних керуючих Гутнікевича Л. М., Бобрука Т. В., Шевчука Т. І. та суддів місцевого та апеляційного господарських судів.

46. Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки) про приєднання до касаційної скарги прокуратури Львівської області, в якій міністерство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

РУХ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

47. 05.12.2019 заступник прокурора Львівської області звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743.

48. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/Б-743 визначено склад колегії суддів: Білоуса В. В. - головуючого, суддів - Ткаченко Н. Г., Жукова С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2019.

49. 16.12.2019 та 17.12.2019 ліквідатор ДП "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражний керуючий Зубик Ю. З. звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743.

50. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/Б-743 визначено склад колегії суддів: Білоуса В. В. - головуючого, суддів - Ткаченко Н. Г., Жукова С. В., що підтверджується витягами з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2019 та від 18.12.2019.

51. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 задоволено заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В. В., Жукова С. В., Ткаченко Н. Г. про самовідвід у справі № 10/Б-743.

52. У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Білоуса В. В., Жукова С. В., Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/Б-743 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Огородніка К. М., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019.

53. Ухвалами Верховного Суду від 26.12.2019 касаційні скарги заступника прокурора Львівської області та ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражний керуючий Зубик Ю. З. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 залишено без руху та встановлено скаржникам строк на усунення недоліків касаційних скарг.

54. Крім того, 14.12.2019 ліквідатор Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражний керуючий Зубик Ю. З. звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 16.12.2019 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2019 у справі № 10/Б-743 про відмову у задоволенні скарги ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Зубик Ю. З. на дії або бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.04.2019 (вх. № 6123 від 08.04.2019).

55. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/Б-743 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.12.2019.

56. Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2019 у справі № 10/Б-743 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

57. 15.01.2020 на адресу Верховного Суду від прокуратури надійшов лист з долученим до нього на виконання ухвали суду від 26.12.2019 доказами на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції та підтвердження сплати судового збору (платіжне доручення № 2 від 13.01.2020).

58. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2020 поновлено заступнику прокурора Львівської області пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі № 10/Б-743 за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019; розгляд касаційної скарги призначено на 06.02.2020.

59. 20.01.2020 до Верховного Суду від ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з долученим до неї на виконання ухвали суду від 26.12.2019 доказами на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, підтвердження сплати судового збору та обґрунтування того, в чому саме полягають порушення норм матеріального та/або неправильне застосування норм процесуального права.

60. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 поновлено ліквідатору ДП "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражному керуючому Зубик Ю. З. пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі № 10/Б-743 за касаційною скаргою ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражного керуючого Зубик Ю. З. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019; об`єднано касаційні скарги заступника прокурора Львівської області та ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражного керуючого Зубик Ю. З. в одне касаційне провадження.

61. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 касаційну скаргу ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражного керуючого Зубик Ю. З. (вх. № 13458/2019 від 18.12.2019) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 повернуто скаржнику.

62. 31.01.2020 до Верховного Суду від відповідача ( ОСОБА_10 ) надійшов відзив на касаційні скарги, в якому він просить суд залишити касаційні скарги прокуратури та ліквідатора боржника Зубик Ю. З. без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.

63. 04.02.2020 на адресу касаційного суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва учасника провадження у даній справі Міністерства аграрної політики та продовольства на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від розгляду якого заявник відмовився з огляду на здійснення такої заміни учасника судом першої інстанції.

64. Крім того, 04.02.2020 до касаційного суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла заява про приєднання до касаційної скарги заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 на підставі статті 297 ГПК України.

65. 05.02.2020 на адресу Верховного Суду від Тернопільського обласного центру зайнятості надійшов відзив від 03.02.2020 № 09/369 на касаційну скаргу ліквідатора боржника Зубик Ю. В., в якому остання просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд.

66. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2020 заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до касаційної скарги заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 прийнято до спільного розгляду з цією касаційною скаргою. Зупинено касаційне провадження у справі № 10/Б-743 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 10/5026/995/2012.

67. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 поновлено провадження у даній справі та призначено розгляд касаційних скарг заступника прокурора Львівської області (з урахуванням заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до касаційної скарги) та ліквідатора Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" арбітражного керуючого Зубик Ю. З. у відкритому судовому засіданні на 09.04.2020.

68. 27.03.2020 на електронну адресу Верховного Суду від арбітражного керуючого Зубик Юлії Зіновіївни надійшла правова позиція щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

69. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 роз`яснено та доведено до відома учасників справи положення норм статей 196, 202 ГПК України щодо права учасників справи на звернення до суду із клопотанням (заявою тощо) про розгляд скарг у цій справі за їх відсутності та встановлено строк для реалізації такого права, а також звернуто увагу учасників, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

70. 08.04.2020 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Зубик Ю. В., в якому ліквідатор підтримує доводи касаційної скарги та просить здійснити розгляд справи з огляду на з огляду на встановлення на усій території України карантину за її відсутності.

71. У судове засідання 09.04.2020 з`явилися представники відповідача 6 та Офісу Генерального Прокурора, які надали пояснення у справі.

72. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

73. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

74. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

75. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

76. За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

77. Окрім того, відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

78. Отже, учасник справи, який не є заявником касаційної скарги, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

79. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

80. Як зазначалось вище, ухвалою Верховного Суду від 17.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 10/Б-743 за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області та ухвалою від 22.01.2020 за касаційною скаргою ліквідатора боржника Зубик Ю. З. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги до 04.02.2020.

81. Вказані ухвали суду касаційної інстанції направлялась на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

82. Окрім того, ухвали Верховного Суду від 17.01.2020 та від 22.01.2020, як і решта процесуальних судових документів у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

83. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

84. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

85. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

86. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України (1798-12) , в тому рахунку, права на подання відзиву на касаційні скарги.

87. Поряд з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

88. Як уже зазначалось раніше в судових рішеннях у цій справі, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

89. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме продовжено строк карантину до 24.04.2020.

90. Водночас враховуючи, що об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвала Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Зубик Юлії Зіновіївни про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у межах провадження у справі № 10/Б-743 про банкрутство ДП "Струсівський комбінат продтоварів", дана справа відповідно до приписів статей 247, 301 має розглядатися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

91. З огляду на вказане, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційних скарг заступника прокурора Львівської області та ліквідатора боржника Зубик Ю. З. з урахуванням раніше визначеної дати (09.04.2020) та постановив ухвалу від 02.04.2020, якою роз`яснив та довів до відома учасників справи положення норм статей 196, 202 ГПК України.

92. Суд констатує, що на момент проведення судового засідання 09.04.2020 від учасників справи (окрім арбітражного керуючого Зубик Ю. З.) не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Доводи скаржника

(Заступника прокурора Львівської області)

93. Заступник прокурора Львівської області в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- судом безпідставно застосовано до даної справи положення статей 267, 388 ЦК України;

- перебіг позовної давності слід рахувати з моменту набрання законної сили рішенням про визнання недійсним правочину. Вимогам про витребування майна у набувачів передують вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових комплексів;

- висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк позовної давності у справі закінчився 28.12.2014 не відповідає фактичним обставинам справи;

- право на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника.

Доводи скаржника

(Ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З.)

94. Ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права вказуючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не з`ясували та не надали належної оцінки доводам позивача та комітету кредиторів. Крім того не надали оцінки недобросовісній поведінці відповідачів;

- апеляційним господарським судом в порушення статей 74, 83, 236 ГПК України не надано оцінки фактичним обставинам справи щодо встановлення об`єктивних, незалежних від позивача перешкод, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову;

- Міністерство аграрної політики, прокуратура Тернопільської області та арбітражні керуючі Кузик Є. І., Бобрук Т. В., Шевчук Т. І. протягом 2010-2016 жодних дій на захист інтересів держави, зокрема, витребування майна, не вчиняли, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб;

- мирова угода від 12.02.2019 по формі та суті відповідає статті 192 ГПК України;

- відповідачі були обізнані про наявність спорів щодо придбаного ними майна. У матеріалах справи наявні вичерпні докази умисної недобросовісності відповідачів.

Доводи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

95. Мінекономіки у заяві про приєднання до касаційної скарги прокуратури Львівської області підтримує доводи скарги прокуратури та зазначає про відсутність визначеного законом переліку поважності причин пропуску строку позовної давності для захисту порушеного права. Поряд з цим міністерство про порушення свого права змогло дізнатися лише, 29.01.2020 після ознайомлення з матеріалами цієї справи. Право особи на власність підлягає захисту на протязі всього часу наявності в неї титулу власника. Встановлені судовими рішеннями обставини визнання недійсним результатів аукціону та згодом визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна є прямим наслідком повернення такого майна до законного власника. Вказане є підставою для визнання причин пропуску позовної давності поважними та захисту порушеного права Мінекономіки у відповідності до частини п`ятої статті 267 ЦК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ОСОБА_10

96. У відзиві на касаційну скаргу відповідач ( ОСОБА_10 ) заперечує щодо доводів касаційних скарг та просить суд оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду залишити без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- доводи касаційних скарг не відповідають вимогам закону та не узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 28.11.2018 у справі № 907/50/16;

- строк позовної давності у справі розпочався не з моменту скасування договорів чи рішень, а з моменту коли власник або інші уповноважена особа довідалися про порушення їх права;

- початком перебігу позовної давності у справах, пов`язаних зі статтею 388 ЦК України, є момент вибуття майна із права власності цієї особи;

- скаржниками не наведено жодної поважної причини для переривання чи зупинення строків позовної давності.

Доводи Тернопільського обласного центру зайнятості

97. У відзиві на касаційну скаргу Тернопільський обласний центр зайнятості підтримує доводи касаційної скарги ліквідатора боржника Зубик Ю. З. з підстав наведених у цій касаційній скарзі.

Доводи інших учасників справи

98. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

99. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України (1798-12) внесені зміни.

100. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

101. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

102. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

103. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

104. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Щодо обґрунтованості заявлених ліквідатором вимог

105. Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

106. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

107. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

108. Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

109. Кабінет Міністрів України, згідно з положеннями статті 116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

110. Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

111. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).

112. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14).

113. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

114. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

115. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 у справі № 15/106-1776 за позовом ТОВ "Агентство корпоративного управління" до Західно-Української товарної біржі та ДП "Струсівський комбінат продтоварів" визнано недійсними результати аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010, оформленого протоколом від 10.03.2010 № 7, з підстав порушення Західно-Українською товарною біржею та ліквідатором Кузиком Є. І. під час проведення аукціону вимог законодавства України щодо порядку отримання згоди органу управління державним майном та комітету кредиторів на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів".

116. Крім того, судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 визнано недійсними договори купівлі - продажу нерухомого майна, укладені 04.06.2010 між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" (продавець) в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_8 (покупець), з підстав недотримання вимог законодавства щодо отримання згоди органу управління на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів".

117. Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 ухвала Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 у частині визнання недійсними договорів залишена без змін.

118. Колегія суддів Верховного Суду, за результатами касаційного розгляду справи № 10/Б-743 у контексті спірних правовідносин звертається до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 01.08.2018 у справі № 908/431/14, від 21.06.2018 у справі № 927/939/17, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, яка полягає у тому, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

119. Переглядаючи в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, суд зазначає, що у нього відсутні повноваження надавати оцінку належності та допустимості доказів, оцінивши які, судами було прийнято наведені вище судові рішення справах № 15/106-1776 та № 10/Б-743.

120. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

121. Встановлені судами у справах № 15/106-1776 та № 10/Б-743 обставини щодо відчуження державного майна без згоди органу управління державним майном та комітету кредиторів є преюдиціальними в силу частини четвертої статті 75 ГПК України під час розгляду заяви ліквідатора у цій справі.

122. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у ДП "Струсівський комбінат продтоварів" виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України.

123. З огляду на викладене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності порушених прав боржника та правових підстав для звернення ліквідатором боржника до суду з цією заявою.

124. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.08.2016 та 11.01.2019 відповідачами було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності в порядку статті 267 ЦК України.

Щодо позовної давності за заявленими ліквідатором боржника вимогами та початку перебігу позовної давності

125. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

126. За приписами статті 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

127. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

128. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

129. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/18 зроблено висновок про застосування норми права згідно якого за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 ЦК України.

130. Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

131. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

132. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

133. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

134. Отже визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

135. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

136. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

137. Суд зазначає, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

138. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16.

139. У наведеній постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

140. Отже початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

141. Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.

142. Суд зазначає, що оскільки право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли ДП "Струсівський комбінат продтоварів" довідалося або могло довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

143. Оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі № 15/106-1776, то позивачу було відомо про таке порушення ще на час звернення з віндикаційним позовом у цій справі. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що судове рішення у справі № 15/16-1776 набуло законної сили за наслідком ухвалення Львівським апеляційним господарським судом постанови від 13.07.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Агентство корпоративного управління") до Західно-Української товарної біржі і ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та визнано недійсними результати аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010, оформленого протоколом від 10.03.2010 № 7 у зв`язку із встановленням факту відсутності згоди уповноваженого органу та комітету кредиторів на відчуження майна. Зазначене свідчить про те, що позивачу було відомо про порушення його прав принаймні на цю дату - 13.07.2011.

144. Крім того апеляційним господарським судом встановлено, що 13.07.2011 у судовому засіданні у справі № 15/106-1776 в апеляційній інстанції від ДП "Струсівський комбінат продтоварів" був присутній ліквідатор Кузик Є. І.

145. Тому доводи скаржників про те, що заявник дізнався про порушення права щодо свого майна лише у 2014 році коли судовим рішенням було визнано недійсними договори купівлі-продажу майнових комплексів, укладені між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та ОСОБА_8 . є помилковими, не відповідають обставинам справи та не узгоджуються із наведеними вище висновками суду касаційної інстанції.

Щодо переривання позовної давності

146. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

147. Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17).

148. За змістом частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до особи, яка є боржником, тобто до особи, яка є належним відповідачем за позовом. У разі пред`явлення віндикаційного позову належним відповідачем є володілець майна. Водночас якщо під час розгляду справи майно перейшло у володіння іншої особи, у зв`язку з чим суд здійснив заміну відповідача, то пред`явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

149. Отже перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 916/521/18).

150. З матеріалів справи, яка переглядається у касаційному порядку, слідує, що позов, який мав би наслідком переривання строків позовної давності не пред`являвся.

151. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 частково задоволено заяву ТОВ "Агентство корпоративного управління" до ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення 618 106,50 грн та визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна боржника, укладені 04.06.2010 між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_8 . Крім того зобов`язано ОСОБА_8 повернути ДП "Струсівський комбінат продтоварів" майновий комплекс за адресою: Тернопільська область АДРЕСА_5 та майновий комплекс за адресою:

АДРЕСА_7 . Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 у справі № 10/Б-743 в частині зобов`язання ОСОБА_8 повернути ДП "Струсівський комбінат продтоварів" майно та в частині стягнення з ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на користь ОСОБА_8 618 106,50 грн вартості придбаного майна скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Агентство корпоративного управління" в цій частині відмовлено. В решті ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013 залишено без змін.

153. У постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі № 10/Б-743, окрім іншого, визнано помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у скаржника права на оспорювання в судовому порядку укладених ліквідатором договорів купівлі-продажу майна боржника. Разом з тим касаційний суд погодився з доводами суду апеляційної інстанції відносно неправомірності застосування судом першої інстанції наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, вказавши, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності спірних договорів купівлі-продажу, оскільки вимоги про визнання їх недійсними заявлені особою, яка не є стороною цих договорів (власником майна), а є лише її кредитором. З цих же підстав визнано такими, що не підлягають задоволенню вимоги заявника про відшкодування вартості належного іншій особі (власнику) майна, яке є предметом недійсних договорів.

154. Ураховуючи викладене, суд зазначає про відсутність у цій справі обставин переривання строків позовної давності на звернення ліквідатора з віндикаційним позовом до суду, оскільки відповідні обставини могли б мати місце за умови пред`явлення особою, право якої порушено, позову речового характеру до належного складу відповідачів, тоді як у цьому випадку підставою повернення майна було визначено норми частини першої статті 216 ЦК України (зобов`язально-правовий позов) та вимоги були заявлені особою, яка не є стороною цих договорів (власником майна).

Щодо поважності причин пропущення позовної давності

155. Згідно із частиною п`ятою статті 256 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

156. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

157. Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 752/4422/17).

158. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

159. Натомість ні позивачем, ні прокурором під час первісного та нового розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не заявлялось про поважність причин пропуску позовної давності звернення з заявою, що є предметом цього розгляду, до суду, а навпаки послідовно висловлювалась позиція про відсутність факту пропущення позовної давності.

160. Водночас про обставини поважності пропущення позовної давності позивачем, прокурором та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначено лише під час розгляду справи судом касаційної інстанції, з урахуванням чого суд зазначає таке.

161. Згідно із приписами частини другої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

162. Відповідно до частини другої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

163. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012).

164. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

165. Аналіз викладеного свідчить, що визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки за змістом наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України (1798-12) , що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин (стаття 300 ГПК України), касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм глави 19 ЦК України (435-15) на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам (близьких за змістом висновків дотримується Касаційний господарський Суд у складі Верховного Суду у постановах від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 04.02.2020 у справі № 910/65/14).

166. Тому суд касаційної інстанції з огляду на приписи статті 300 ГПК України позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку обставинам поважності пропуску строку позовної давності ліквідатором під час звернення з заявою до суду, які не були заявлені та не наведені заявником під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

167. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

168. З урахуванням викладеного, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю. З. з огляду на пропуск ним строку позовної давності є правомірними та обґрунтованими, такими, що відповідають встановленим обставинам справи.

169. Доводи скаржників висновків суду першої інстанції та апеляційного господарського суду не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на хибному розумінні норм законодавства щодо початку відліку строку позовної давності за заявленими ліквідатором боржника вимогами, що є предметом цього судового розгляду.

170. Щодо аргументів ліквідатора боржника Зубик Ю. З. стосовно неналежного надання судами попередніх інстанцій обставинам справи, зокрема обставинам недобросовісності дій попередніх ліквідаторів боржника у період 17.06.2008 - 22.03.2016 останні судом не беруться до уваги, оскільки не були заявлені скаржником під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Зазначене не позбавляє права та можливості ліквідатора боржника Зубик Ю. З., у випадку доведення відповідних порушень (бездіяльності), ініціювати застосування до арбітражних керуючих заходів відповідальності передбачених законом. Зокрема, за змістом частини першої статті 21 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Крім того, статтею 25 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого. Аналогічні положення щодо відповідальності та відшкодування шкоди містила редакція Закону про банкрутство чинна на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції (статті 107, 111 Закону).

Щодо постановлення окремої ухвали суду

171. Також судом відхиляються вимоги ліквідатора боржника Зубик Ю. З. щодо постановлення окремої ухвали, оскільки вчинення відповідних процесуальних дій є дискреційним правом суду, яке ним реалізовується у разі наявності обставин визначених статтею 246 ГПК України, яких в даному випадку не встановлено.

172. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують фактичні обставини покладені в основу оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх правильність.

Щодо суті касаційної скарги

173. Доводи скаржників не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

174. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

175. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

176. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

177. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг заступника прокурора Львівської області (з урахуванням заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до касаційної скарги) і ліквідатора ДП "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Юлії Зіновіївни та залишенням без змін постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2019 у справі № 10/Б-743 витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Висновки щодо застосування норм права

178. Початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

179. Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі