910/11310/18 Про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом - 07.04.2020 Прийняття

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог законодавства при підготовці та проведенні біржових торгів із продажу акцій ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", що призвело до нанесення значної шкоди економічним та політичним інтересам позивачів як членів територіальної міста Києва.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/11310/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та постановою Верховного Суду від 25.07.2019, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між відповідачами, залишено без розгляду.

18.02.2019 до суду першої інстанції надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат на підставі частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заява мотивована тим, що Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (відповідач-1) оплатило 1 298 880,00 грн за надання правової допомоги адвокатами Юридичної фірми "ЕКВО" під час розгляду даної справи в суді першої інстанцій.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" надано, зокрема, такі документи:

- договір про юридичні послуги № 0162-2016/2 від 15.09.2016, укладений між Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО";

- договір про юридичні послуги № 0162-2016/2-5 від 03.09.2018, укладений між Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО";

- опис наданих послуг за період з 03.09.2018 по 11.02.2019 по рахунку-фактурі № 11667 від 12.02.2019,

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 12.02.2019 на суму 1 298 880,00 грн;

- платіжне доручення № 1000047447 від 14.02.2019 на суму 1298880,00 грн;

- довідку Акціонерного товариства "Райффайзенн Банк Аваль" від 15.02.2019 про зарахування коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, заяву Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат у справі № 910/11310/18 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2020 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 910/11310/18, а справу № 910/11310/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, 23.10.2019 позивачі подали до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами. Подане клопотання мотивоване тим, що кількість годин, витрачених адвокатами відповідача - 1 на виконання робіт (надання послуг) у цій справі суттєво завищена, обсяг наданих адвокатами послуг не відповідає обставинам справи, розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним та не відповідає критеріям реальності, розумності і становить надмірний тягар для позивачів.

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 заяву Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат у справі № 910/11310/18 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат у справі № 910/11310/18 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- залишення позову без розгляду у справі стало наслідком необґрунтованих дій позивачів;

- враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а також рівню звичайних цін, які існують на території України, на оплату юридичних (в тому числі і адвокатських) послуг;

- сплачений відповідачем-1 розмір грошових коштів на правову допомогу є максимальною сумою гонорару, що встановлена у договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2-5 від 03.09.2018, не зважаючи на те, що справа не була вирішена по суті;

- зазначені відповідачем-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 298 880,00 грн є явно завищеними (порівняно з звичайними цінами на ринку юридичних послуг), належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивачів, які є фізичними особами, що суперечить принципу розподілу судових витрат;

- враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суди дійшли висновку про необхідність зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу в 10 разів до 129 888, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, поклавши при цьому на кожного з позивачів відповідні витрати в рівних частках, тобто по 21 648, 00 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням статей 13, 14, 46, 118, частин 4-6 статті 126, частини 5 статті 129, частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до незаконного зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

6. Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1, в судовому засіданні, просив залишити касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. Розгляд клопотань

06.04.2020 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивоване запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на усій території України карантину. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав зазначене клопотання.

Судом касаційної інстанції відмовлено у задоволенні даного клопотання з огляду на те, що у даному випадку відсутні підстави, передбачені статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, для його задоволення, оскільки ОСОБА_1 з`явився в судове засідання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що причиною її подання стала незгода Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" із зменшенням судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, у частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому, як вже було зазначено, положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши подані Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" докази понесених витрат на професійну правову допомогу, пославшись на заперечення позивачів щодо розміру таких витрат, взявши до уваги також вищезазначені норми законодавства та рішення Європейського суду з прав людини, враховуючи процесуальний перебіг розгляду цієї справи, що завершився залишенням позовної заяви без розгляду, а також враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, дійшли висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а також рівню звичайних цін, які існують на території України, на оплату юридичних (в тому числі і адвокатських) послуг. До того ж, судами зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 298 880,00 грн належним чином не обґрунтовані та становлять надмірний тягар для позивачів, які є фізичними особами, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім того, судами вказано на те, що сплачений Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" розмір грошових коштів на правову допомогу є максимальною сумою гонорару, що встановлена у договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2-5 від 03.09.2018, не зважаючи на те, що справа не була вирішена по суті.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу до 129 888, 00 грн, поклавши при цьому на кожного з позивачів відповідні витрати в рівних частках, тобто по 21 648, 00 грн.

Доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо тверджень скаржника про безпідставне врахування судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу з огляду на подання його з порушенням строку встановленого частиною 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, то суд касаційної інстанції зазначає про їх необґрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, даною нормою не встановлено строк, протягом якого відповідна сторона може подати свої заперечення проти такого розподілу.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, також не встановлено строк подання відповідного клопотання.

Відтак, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що сторона, яка має свої заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, може звернутись з відповідним клопотанням у строк, встановлений частиною 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено обмежень щодо права сторони на подання клопотання про зменшення розміру судових витрат при новому розгляді справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно прийнято до розгляду клопотання позивачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу при новому розгляді заяви Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат.

Всі інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте такі аргументи скаржника не беруться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.