873/5/20 Про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - 07.04.2020 Прийняття

Банк у листопаді 2019 року звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) з позовом до Товариства та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.04.2013 № 00052.13-СВD (далі - Кредитний договір).

Позов було обґрунтовано неналежним виконанням Товариством умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів і неналежним виконанням ОСОБА_1 як поручителем умов договору поруки від 10.04.2013 №00052.13-СВD/SUR (далі - Договір поруки) в частині виконання зобов`язань позичальника перед Банком.

Рішенням Третейського суду від 03.12.2019 у третейській справі №31/19 (далі - Справа № 31/19):

- позов задоволено;

- стягнуто солідарно з Товариства та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за Кредитним договором у сумі 740 000 дол. США;

- стягнуто солідарно з Товариства та ОСОБА_1 на користь Банку третейський збір у сумі 25 500 грн.

14.01.2020 Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Третейського суду від 03.12.2019 у Справі №31/19.

28.01.2020 ОСОБА_1 також подано до названого апеляційного господарського суду заяву про скасування зазначеного рішення Третейського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020: відмовлено Товариству та ОСОБА_1 у задоволенні заяв про скасування рішення Третейського суду від 03.12.2019 у Справі №31/19; зазначене рішення Третейського суду залишено без змін.

Дану ухвалу мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для скасування рішення Третейського суду від 03.12.2019 у Справі №31/19.

Не погоджуючись з відповідною ухвалою апеляційного господарського суду, Товариство і ОСОБА_1 подали до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції в даній господарській справі апеляційні скарги (кожний окремо) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020. За вказаними апеляційними скаргами Верховним Судом відкрито апеляційне провадження згідно з ухвалами, відповідно, від 11.03.2020 та від 12.03.2020 в даній справі.

З урахуванням того, що предметом апеляційного оскарження і перегляду в даній справі є один і той самий судовий акт, а саме ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020, Верховний Суд здійснює розгляд зазначених апеляційних скарг в одному провадженні.

Товариство у своїй апеляційній скарзі, зазначаючи про постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду з порушенням вимог процесуального права, просить: скасувати відповідну ухвалу; скасувати рішення Третейського суду від 03.12.2019 у Справі №31/19.

Скаргу обґрунтовано тим, що:

- рішення Третейського суду прийнято у справі, не передбаченому третейською угодою, що не взято до уваги та не враховано апеляційним господарським судом;

- третейське застереження, включене до Кредитного договору, не може вважатися підставою третейського розгляду вимог до Товариства та ОСОБА_1, що випливають із солідарного зобов`язання;

- спори, що випливають із солідарної вимоги до Товариства та ОСОБА_1, не охоплюються будь-якою третейською угодою.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі також зазначає про постановлення оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права і просить скасувати відповідну ухвалу та рішення Третейського суду від 03.12.2019 у Справі №31/19. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення Третейського суду прийнято у справі, не передбаченій третейською угодою, а він, ОСОБА_1, не був належним чином повідомлений про місце і час третейського розгляду, що також не враховано апеляційним господарським судом.

У відзиві на апеляційні скарги Банк висловлює свою незгоду з обставинами і аргументами, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та (або) заперечення скаржників, зазначає, що наведені в апеляційних скаргах доводи є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону, і просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити в силі ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №873/5/20.

Північний апеляційний господарський суд у постановленні оскаржуваної ухвали виходив з такого.

Відповідно до статті 52 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом (третейськими суддями) здійснюється у порядку, встановленому цим Регламентом. Документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

Як вбачається з матеріалів третейської справи, позивачем направлено позовну заяву на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (яка зазначена в Договорі поруки), що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0101508202220 "Укрпошта" від 12.11.2019 (а.с. 96 - Справа № 31/19). За інформацією з сайту "Укрпошта", згаданий цінний лист вручено - 27.11.2019. Третейським судом поштова кореспонденція направлялася ОСОБА_1 на ту ж саму адресу, що підтверджується копією списку рекомендованих листів Третейського суду; за інформацією з сайту "Укрпошта", поштова кореспонденція не вручена під час доставки (цінний лист №0214704693753). Наведеним, за висновком апеляційного господарського суду, спростовуються доводи ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення його Третейським судом про дату і час проведення засідання Третейського суду.

У пункті 10.1 Кредитного договору зазначено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору або в зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди. Умови даного договору, які містять відомості про найменування сторін цього договору та їх місцезнаходження (проживання), є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

У розділі 4 Договору поруки передбачено, що всі вимоги, які виникають при виконанні договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін цього договору та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

Таким чином, третейський розгляд вимог Банку до позичальника - Товариства та поручителя - ОСОБА_1 як солідарних боржників (у розумінні частини першої статті 554 Цивільного кодексу України) передбачено третейськими угодами, укладеними у вигляді третейських застережень до Кредитного договору та Договору поруки, тобто повністю охоплюються умовами третейських угод, відповідає умовам вказаних договорів та узгоджується з нормами статей 541, 543, 554 названого Кодексу, якими встановлено підстави для солідарної відповідальності боржників.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними третейських угод, укладених у вигляді застережень до Кредитного договору та Договору поруки.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про третейські суди":

- рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша);

- рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі (частина третя).

Згідно із статтею 350 Господарського процесуального кодексу України:

- рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею (частина перша);

- рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі (частина друга).

Як вбачається із заяв Товариства і ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду про скасування рішення Третейського суду, такі заяви ґрунтувалися, зокрема, на тому, що рішення Третейського суду прийнято у справі, не передбаченому третейською угодою, рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.

Апеляційним господарським судом з`ясовано, матеріалами справи підтверджується і скаржником не заперечується, що:

- вміщеним у Кредитному договорі арбітражним застереженням визначалося, що ВСІ спори (розбіжності, вимоги), які виникають при виконанні даного договору або в зв`язку з ним та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді;

- наявним у Договорі поруки арбітражним застереженням також передбачалося, що ВСІ вимоги, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним та становлять предмет спору, підлягають розгляду у тому ж Третейському суді.

З наведеного випливає, що третейському розгляду підлягали ВСІ справи зі спорів, що виникають між сторонами цих договорів у зв`язку з виконанням ними ВСІХ (будь-яких) зобов`язань, які виникали із зазначених договорів. Жодних винятків з даного правила, встановленого самими сторонами, у договорах не передбачалося, у тому числі й стосовно солідарних зобов`язань.

Отже, у апеляційного господарського суду в розгляді цієї справи не було підстав для висновку щодо прийняття Третейським судом рішення у справі, не передбаченій третейською угодою, та/або про вирішення ним (Третейським судом) питань, які виходили б за межі такої угоди.

Поряд і в зв`язку з цим доводи скаржників про те, що апеляційний господарський суд нібито ототожнив матеріальні правовідносини, що виникають з договору поруки, з одного боку, та процесуальні наслідки третейських угод з іншого, - не знаходять підтвердження за змістом оскаржуваної ухвали названого суду. Відповідні доводи ґрунтуються на довільному і неправильному тлумаченні висновків апеляційного господарського суду.

Стосовно аргументів ОСОБА_1 з приводу неповідомлення його Третейським судом належним чином про місце та час третейського розгляду Верховний Суд зазначає таке.

Наведеними в цій постанові приписами статті 51 Закону України "Про третейські суди" і статті 350 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду, як неповідомлення ним належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду. Пункт 5 частини третьої статті 51 названого Закону (та, відповідно пункт 5 частини другої статті 350 Господарського процесуального кодексу України) визначають як підставу для таких оскарження та скасування вирішення третейським судом питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; тим часом ОСОБА_1 (як і Товариство) були учасниками Справи № 31/19, тому положення вказаних норм права до спірних правовідносин не застосовуються.

У цьому зв`язку апеляційний господарський суд безпідставно вдався до з`ясування обставин, пов`язаних з повідомленням Третейським судом ОСОБА_1 про місце та час третейського розгляду. Втім, це не мало наслідком прийняття апеляційним господарським судом неправильного по суті судового рішення, а тому й не тягне наслідків у вигляді його скасування.

Верховний Суд вважає також за необхідне зазначити, що законодавчо визначений перелік підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду є вичерпним і жодного розширеного його тлумачення не передбачає. У даному разі скаржник ОСОБА_1, укладаючи Договір поруки з вміщеним у ньому відповідним третейським застереженням, мав бути свідомий того, що це означатиме можливість оскарження рішення третейського суду лише з підстав, прямо зазначених у Законі України "Про третейські суди" (1701-15) та Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) .

Водночас Касаційним господарським судом враховуються доводи Банку, викладені у відзиві на апеляційні скарги, як такі, що узгоджуються з матеріалами справи та нормами матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

У зв`язку з тим, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, витрати зі сплати судового збору за подання зазначених скарг відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників (відповідачів).

Керуючись статтями 129, 253, 269, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 873/5/20 - без змін.