280/851/19 Про визнання протиправними та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів "Про виключення з Реєстру осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев`яного пакувального матеріалу" в частині виключення з Реєстру ПАТ, зобов`язання Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів поновити ПрАТ в Реєстрі осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев`яного пакувального матеріалу - 30.04.2020 Прийняття

1. У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Український графіт" (далі також - позивач, ПрАТ "Укрграфіт") звернулося до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також - відповідач, Управління інспекції та контролю), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 77 від 14.02.2019 "Про виключення з Реєстру осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев`яного пакувального матеріалу" в частині виключення з Реєстру ПАТ "Укрграфіт"; зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів поновити ПрАТ "Укрграфіт" в Реєстрі осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев`яного пакувального матеріалу.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 позов задоволено повністю.

3. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з рішенням суду не погодилась, тому звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №280/851/19 апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19 повернуто.

5. 02.07.2019 відповідач повторно подав апеляційну скаргу.

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 наведені Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними; у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 280/851/19 відмовлено.

8. 16.09.2019 до Верховного Суду від Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області надійшла касаційна скарга на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019, в якій Управління просить таку скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі.

10. 07.10.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незасвідчення копії довіреності відповідно до встановлених законом правил, і, як наслідок, повернення апеляційної скарги, не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду. Неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

12. Третя особа у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що таке постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновок суду, що незасвідчення копії довіреності відповідно до встановлених законом правил, і, як наслідок, повернення апеляційної скарги, не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 13.12.2018, є помилковим, оскільки у межах поданої апеляційної скарги позивач оскаржував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019, а не 13.12.2018. Судом апеляційної інстанції не враховано, що апеляційну скаргу подано представником відповідача Шалагіновою М.В., яка брала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, який перевіряв її повноваження, а також долучав до матеріалів справи копію довіреності на підтвердження її повноважень. Судом не враховано, що і в перше, і вдруге відповідачем подано апеляційну скаргу в розумні строки, а також доводи, викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме щодо наявності таких непереборних обставин як: час отримання Третім апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги відповідача, її автоматизованого розподілу, час на вирішення судом питання про відкриття апеляційного провадження, час відправлення судом ухвали апелянту.

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19 наведено лише одну підставу - повернення апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №280/851/19 у звязку із неналежним засвідченням копії довіреності. Натомість на даний час ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №280/851/19 не оскаржувалась та є чинною, а відтак підстави для поновлення строку для оскарження рішення суду апеляційної інстанції з причини повернення апеляційної скарги ухвалою від 18.06.2019 у справі №280/851/19 є неповажними. Неспроможність відповідача належним чином організувати засвідчення документів на підтвердження повноважень своїх представників у відповідності до встановлених законом правил є виключно субєктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Правомірність наведених правових висновків підтверджується усталеною судовою практикою, сформованою у постановах від 15.05.2018 у справі №804/2979/17, від 11.07.2019 у справі №808/1726/18, від 29.08.2019 у справі №362/2939/16-а.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України (2747-15) , в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

16. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

18. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

19. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

20. Згідно з частиною 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

21. Статтею 295 КАС України визначено, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

22. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

23. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

26. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, представник відповідача отримав копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції 11.05.2019.

27. 05.06.2019 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19, яка повернута ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019.

28. 02.07.2019 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повторно подала до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19. Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що відповідач вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019, проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту у зв`язку з неналежним засвідченням копії довіреності.

29. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

30. У встановлений судом строк від відповідача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилався на те, що вперше апеляційна скарга була подана з дотриманням строку, встановленого статтею 295 КАС України.

31. Судом апеляційної інстанції підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку визнані неповажними, та ухвалою від 14.08.2019 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача.

32. З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Верховного Суду з огляду на наступне.

33. Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що вперше апеляційну скаргу подано представником відповідача Шалагіновою М.В., яка брала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, який перевіряв її повноваження, а також долучав до матеріалів справи копію довіреності на підтвердження її повноважень, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

34. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19 повернуто у звязку із тим, що апеляційна скарга Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подана особою, яка не має права її підписувати (незасвідчені належним чином повноваження представника щодо підписання апеляційної скарги).

35. Вказана ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 учасниками справи не оскаржувалася та набрала законної сили.

36. З огляду на наведене, якщо учасники справи вбачали порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового висновку суду апеляційної інстанції про непідтвердження належним чином особою, яка подала апеляційну скаргу, своїх повноважень, такі мали право оскаржити вказану ухвалу у касаційному порядку, натомість відповідних дій ними вчинено не було, а було подано апеляційну скаргу повторно, що у свою чергу свідчило про їх згоду із рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

37. У касаційній скарзі третя особа зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що обєктивними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, які не залежали від волі особи, яка подавала касаційну скаргу, були: час отримання Третім апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги відповідача, її автоматизованого розподілу, час вирішення судом питання про відкриття апеляційного провадження, відправлення судом ухвали апелянту.

38. Колегія суддів зауважує, що вказані доводи були враховані Третім апеляційним адміністративним судом, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 14.08.2019, таким досліджено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій викладені вказані причини.

39. Разом із тим, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що вперше апеляційну скаргу відповідачу повернуто у звязку із незасвідченням копії довіреності відповідно до встановлених законом правил, що не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнятою судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення від 13.12.2018.

40. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №808/1726/18, від 29.08.2019 у справі № 362/2939/16-а.

41. Колегія суддів наголошує, що Третій апеляційний адміністративний суд, вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та постановляючи ухвали від 17.07.2019 та від 14.08.2019, не наділений повноваженнями надавати оцінку правильності дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали від 18.06.2019 про повернення апеляційної скарги з наведених вище підстав, а відтак не надавав оцінку таким, а лише брав до уваги той факт, що така набрала законної сили.

42. Також у даному контексті щодо доводів третьої особи, викладених у касаційній скарзі, про зазначення судом апеляційної інстанції дати " 13.12.2018" колегія суддів зазначає, що вказана описка не впливає на правильність рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019, оскільки зі вступної, описової та резолютивної частин такого вбачається, що суд апеляційної інстанції вирішував питання про можливість відкриття апеляційного провадження саме щодо оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 280/851/19.

43. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

44. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

45. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

46. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

47. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

48. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 про повернення апеляційної скарги Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19 оприлюднена 21.06.2019, натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, повторно із апеляційною скаргою відповідач, який є субєктом владних повноважень, звернувся лише 02.07.2019.

49. З огляду на викладене, а також те, що повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, та на момент повторного подання апеляційної скарги рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 набрало законної сили, судом апеляційної інстанції посилання скаржника на неможливість повторного подання апеляційної скарги у встановлений для оскарження строк визнано необґрунтованими, оскільки первинна апеляційна скарга на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 повернута з огляду на долучення відповідачем до апеляційної скарги неналежним чином завіреної копії довіреності, відтак особа, яка подала апеляційну скаргу, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

50. Отже, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

51. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №808/1726/18, від 29.08.2019 у справі № 362/2939/16-а.

52. Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у передбачений законодавством строк.

53. Відповідач у касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

54. Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги.

55. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

56. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

57. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 (v017p710-11) обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

58. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

59. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №280/851/19.

60. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів.

61. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

62. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

63. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

64. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

65. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

66. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

67. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

68. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

69. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

70. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.