560/1725/19 Про стягнення з Державної судової адміністрації України суми заборгованості по щомісячному грошовому утриманню судді та компенсація за несвоєчасну виплату зазначеної заборгованості - 30.04.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Хмельницької області, про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Михайлова О.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шидловського В.Б., суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача заборгованість з виплати щомісячного грошового утримання за період з 02 лютого 2009 року по 31 грудня 2011 року включно в розмірі 23108 грн 30 коп., та компенсації за порушення строків його виплати станом на жовтень 2014 у розмірі 6850 грн 68 коп., а всього 29958 грн 98 коп.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. ОСОБА_1 з 05 січня 1993 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду, а з 02 лютого 2009 року по 03 жовтня 2016 року - суддею Апеляційного суду Хмельницької області.

2.1. По справі встановлено, що станом на 24 листопада 2014 року заборгованість з виплати щомісячного грошового утримання позивача за період з лютого 2009 року по грудень 2011 року становить 23108,30 грн., сума компенсації за несвоєчасну виплату зазначеної заборгованості - 5467,87 грн.; всього - 28576,17 грн.

2.2. Оскільки суми заборгованості по щомісячному грошовому утриманню судді та компенсація за несвоєчасну виплату зазначеної заборгованості ОСОБА_1 не виплачені, він звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 28576 грн. 17 коп.

3.2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3.3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з Державної судової адміністрації України суми заборгованості по щомісячному грошовому утриманню судді та компенсація за несвоєчасну виплату зазначеної заборгованості.

IV. Касаційне оскарження

4. У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

5. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

5.1. Зокрема зазначає, що щомісячне грошове утримання судді не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Також, не є складовою заробітної плати судді і компенсація за порушення строків виплати щомісячного грошового утримання судді. Отже, перебіг строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом слід рахувати за загальним правилом, встановленим статтею 122 КАС України.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на її необгрунтованість. Твердження скаржника про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду є безпідставним.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

10. Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

11. Згідно з статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

12. Відповідно до статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

13. Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

VI. Позиція Верховного Суду

14. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).

15. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, що згідно з довідкою наданою Апеляційним судом Хмельницької області до справи №822/620/15 станом на 24 листопада 2014 року сума заборгованості з виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді становить 23108,30 грн., сума компенсації за несвоєчасну виплату зазначеної заборгованості - 5467,87 грн.; всього - 28576,17 грн.

21. З урахуванням того, що суми заборгованості по щомісячному грошовому утриманню судді та компенсація за несвоєчасну виплату зазначеної заборгованості позивачеві не виплачені, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 28576 грн. 17 коп.

22. Щодо посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом слід рахувати за загальним правилом, встановленим статтею 122 КАС України, оскільки щомісячне грошове утримання судді не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді, колегія суддів вважає їх необгрунтованими виходячи з наступного.

23. Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів", який був чинний на час отримання позивачем щомісячного грошового утримання, стосовно розміру якого виник спір, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

24. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

25. Для визначення застосовності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) необхідно визначитися з природою цієї виплати.

26. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (v008p710-05) щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді.

27. Відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України ( рішення Конституційного Суду України 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 (v018p710-11) ).

28. Тобто щомісячне довічне грошове утримання в розумінні спірних відносин є різновидом соціальної виплати (пенсії), яка нараховується державою за результатом багаторічної праці судді на посаді.

29. Абзацом 2 пункту 2 Розділу V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України N 3-1 від 25.01.2008 (z0200-08) (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) встановлено, що порядок виплати щомісячного довічного утримання у разі поновлення його виплати, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

30. Відповідно до частин 2 та 3 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

30.1. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

31. Тобто за змістом вказаної статті нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

32. При цьому, до вимог щодо нарахованих сум строк звернення до суду з адміністративним позовом не застосовується.

33. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 560/4105/18).

34. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

35. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

36. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - залишити без змін.