520/11152/16-а Про визнання неправомірним рішення ОУПФУ про відмову в призначенні особі пенсії за вислугу років та зобов`язати зарахувати до пільгового стажу період навчання в технічному училищі - 29.04.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року (суддя Пучкова І.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (колегія суддів: Турецька І.О., Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, в якому просила визнати протиправним рішення №2698 від 23 травня 2016 року про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років та зобов`язати зарахувати до пільгового стажу період навчання в технічному училищі №1 м. Одеси з 01 вересня 1982 року по 10 липня 1984 року та період роботи в Чорноморському морському пароплавстві з 15 липня 1984 року по 07 листопада 1996 року, а також призначити та виплачувати з 12 травня 2016 року пенсію за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірним рішення УПФУ в Київському районі м. Одеси за № 2698 від 23 травня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу її років.

Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати період навчання в технічному училищі № 1 м. Одеси з 01 вересня 1982 року по 10 липня 1984 року, період роботи у Чорноморському морському пароплавстві з 15 липня 1984 року по 07 листопада 1996 року до стажу роботи, а також призначити з 09 серпня 2016 року пенсію за вислугу років, відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року змінено, викладено абзац другий та третій в наступній редакції:

Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати період навчання ОСОБА_1 в технічному училищі №1 м. Одеси з 01 вересня 1982 року по 10 липня 1984 року, а також період її знаходження у додатковій відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати в Чорноморському морському пароплавстві з 31липня 1993 року по 30 липня 1996 року.

Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 з 12 травня 2016 року пенсію за вислугу років, відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до обрахування стажу при призначенні пенсії за вислугу років не входить період навчання у технічному училищі №1 м. Одеси з 01 вересня 1982 року по 10 липня 1984 року та період роботи в Чорноморському морському пароплавстві з 31 липня 1993 року по 30 липня 1996 року, оскільки позивач знаходилася у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01 вересня 1982 року по 10 липня 1984 року навчалася у технічному училищі №1 м. Одеси за спеціальністю кухар.

Після закінчення навчання, наказом №459 від 09 липня 1984 року ОСОБА_1 була зарахована кухарем 4 розряду до Чорноморського морського пароплавства.

У Чорноморському морському пароплавстві позивач пропрацювала до 07 листопада 1996 року.

У травні 2016 року позивач звернулася до УПФУ в Київському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику плавскладу морського флоту, зазначаючи, що вона досягла 50 років і має спеціальний стаж роботи не менше 10 років.

Рішенням УПФУ в Київському районі м. Одеси від 23 травня 2016 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вказаними підставами та зазначено, що спеціальний стаж позивача складає 9 років 1 місяць при загальному стажі роботи 21 рік 3 місяці.

Судами встановлено, що підставу для відмови у призначенні пенсії відповідач обґрунтував тим, що, що у позивача недостатньо спеціального стажу, оскільки до цього стажу не входять періоди навчання у технічному училищі №1 м. Одеси з 01 вересня 1982 року по 10 липня 1984 року та період роботи в Чорноморському морському пароплавстві з 31 липня 1993 року по 30 липня 1996 року, оскільки позивач знаходилася у додатковій відпустці по догляду за дитиною та оплата праці за вищезазначений період не проводилася.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у вказаних нормах законодавства.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність права на призначення пенсії, проте вказав, що рішенням УПФУ в Київському районі м. Одеси про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років не зараховані лише період роботи з 31 липня 1993 року по 30 липня 1996 року, а тому судом необґрунтовано зобов`язано відповідача включити в спеціальний стаж позивача період роботи у Чорноморському морському пароплавстві з 15 липня 1984 року по 07 листопада 1996 року, який не є спірним. Також змінено дату призначення пенсії позивачу.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 2 Закону №1788-ХІІ одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону №1788-ХІІ).

Положеннями ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

У відповідності до п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , п. "б" ст. 13 та п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості після досягнення 50 років для жінок, які народилися по 31 березня 1965 року включно та мають загальний стаж 21 рік та спеціальний не менше 10 років.

Спірними є питання зарахування до спеціального стажу плавскладу часу навчання в професійно-технічному училищі та перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шести років.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом "ж" вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи плавскладу, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Проте судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що період відпустки по догляду за дитиною до трьох років позивачу зараховано до загального та спеціального стажу.

В свою чергу в спірний період з 31 липня 1993 року по 30 липня 1996 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку (від трьох до шести років), що не підлягає до зарахуванню до загального та спеціального стажу.

Колегія суддів не приймає посилання суду апеляційної інстанції на ч. 2 ст. 181 КЗпП, згідно з якою відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю, оскільки застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює пенсійні відносини, останнім же вказаний стаж не підлягає зарахуванню.

Стосовно зарахування періоду навчання до пільгового стажу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як встановлено матеріалами справи, позивач після закінчення професійно-технічного навчального закладу протягом пяти днів була зарахована на роботу за спеціальністю за набутою професією.

Проте колегія суддів зазначає наступне.

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них (ч. 2 ст. 7 Закону №1788-ХІІ). Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю або специфічних умов праці.

В свою чергу п. "д" ст. 55 Закону № 1788 надає право на пенсію за вислугою років працівникам плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості. Отже, пільгові умови пов`язані саме з умовами праці на плавскладі, а не отриманою спеціальністю.

Сама по собі професія "кухар" не належить до категорій професій зі шкідливими умовами праці, зокрема за Списком № 1 чи №2.

Крім того, Постановою КМУ від 12.10.1992 №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (583-92-п) затверджено Список професій і посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, в якій професія кухар відсутня.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що період навчання в училищі підлягає зарахуванню лише до загального трудового стажу, а не пільгового, який дає право на пенсійне забезпечення за ст. 55 Закону № 1788.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що відсутні підстави для призначення пенсії за відсутності необхідного стажу роботи як працівнику плавскладу морського флоту, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м.Одесі задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити.