826/9413/15 Про визнання протиправним рішення державного реєстратора, скасування запису про скасування арешту та стягнення коштів - 29.04.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Максименко Лесі Анатоліївни про визнання протиправним рішення, скасування запису та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у суддів: Данилишина В.М., Качура І.А., Келеберди В.І. від 23.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 15.03.2016,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Максименко Л.А. (далі - Мінюст, державний реєстратор), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати нечинним та протиправним рішення державного реєстратора про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014, 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав;

- скасувати незаконний запис державного реєстратора про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - спірні рішення, запис);

- стягнути із державного реєстратора 129043,98 гривень завданих збитків на користь позивача шляхом безспірного списання коштів державного бюджету Державною казначейською службою України (далі - збитки).

2. У позові наводились аргументи про те, що спірні рішення та запис відповідача є протиправними і суперечать вимогам закону. Позивач зазначав, що внаслідок прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення і внесеного на його підставі запису, він був позбавлений можливості стягнути грошові кошти за судовим рішенням в порядку примусового виконання такого, у зв`язку з чим зазнав збитків, які, як він вважає, повинні бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне рішення, скасовано спірний запис. В решті позову відмовлено.

4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані позивачем рішення та запис прийнято і вчинено відповідачем за відсутності для цього правових підстав, визначених законом.

5. При цьому, суди, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (рішеннями) відповідача та збитками, які поніс Коваленко В.М.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями в частині відмови у позові, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, 03.12.2013 Деснянським районним судом міста Києва у справі №2-321 за 2012 рік видано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 30.05.2013, яким скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03.05.2012 та ухвалено нове рішення про стягнення із ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 123540 гривень, судових витрат у справі в сумі 5503,98 гривень, а всього на загальну суму 129043,98 гривень.

8. За цим виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП №41110246.

9. 11.12.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Логвинською К.Л. прийнято постанову, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2, та 25.12.2013 року внесено запис про арешт всього майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10. 30.07.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Логвинською К.Л. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. У даній постанові вказано, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку відсутністю відомостей про доходи, транспортні засоби та земельні ділянки, належні ОСОБА_2, та надходженням заяви стягувача з повідомленням про наявність у боржника земельної ділянки, площею 0,521 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та наданням фотокопії правовстановлюючого документа.

11. Рішення про зняття арешту державним виконавцем не приймалося.

12. 22.08.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Федяніною Ю.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44466359 на підставі виконавчого листа №2-321 від 03.12.2013.

13. Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор внесла запис від 18.08.2014, 15:01:04, індексний номер: 15214636, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження - арешту майна на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2014.

14. Того ж дня, 18.08.2014, о 19:02:01, приватним нотаріусом Досінчук Ф.І. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, номер запису 6716881, а 18.08.2014, о 19:32:10, право власності ОСОБА_2 на квартиру припинено згідно договору дарування від 18.08.2014, посвідченого нотаріусом Досінчук Ф.І.

15. 17.10.2014 ОСОБА_2 реалізував також і власні земельні ділянки.

16. 25.05.2015 Мінюст листом №К-7919/К-7946/192 повідомив позивача про результати розгляду скарги на дії державного реєстратора від 23.04.2015. У листі зазначено, що, як вбачається із змісту постанови, виконавче провадження завершено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з направленням виконавчого листа за належністю до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, що не тягне за собою звільнення майна з-під арешту.

17. Крім того, у вказаному листі зазначено, що хоч у діях державного реєстратора є ознаки порушення закону, однак в силу статті 148 Кодексу законів про працю України притягнути її до дисциплінарної відповідальності неможливо у зв`язку із закінченням строків.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги зазначено, що суд не врахував положень статті 30 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV (1952-15) ), якою встановлено цивільно-правову відповідальність, зокрема державних реєстраторів, за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав.

19. Касаційна скарга містить доводи й про те, що судами не враховано усіх обставин справи, в тому числі, стосовно відсутності у позивача можливості, внаслідок допущених державним реєстратором порушень законодавства, здійснити стягнення коштів в порядку примусового виконання судового рішення, позаяк боржник за цим судовим рішенням відчужив усе належне йому майно, за рахунок якого можливо було забезпечити таке стягнення.

20. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Так, у відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відтак, необхідною підставою для стягнення збитків з держави є факти неправомірних дій державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

22. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина друга статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України (2747-15) в редакції, чинній станом на час вирішення спору та ухвалення остаточного судового рішення у цій справі).

23. Окрім цього, за приписами частин першої, третьої статті 30 Закону №1952-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, державні реєстратори, державні кадастрові реєстратори, нотаріуси, державні виконавці за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана органом державної реєстрації прав, державним реєстратором, державним кадастровим реєстратором, нотаріусом, державним виконавцем фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

24. Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої цієї ж статті ЦК України (435-15) збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

25. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, 2) факт понесення збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

26. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

27. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, включаються, зокрема: 1) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; 2) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; 3) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

28. Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо

29. Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

30. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

31. Відтак, під шкодою у розумінні вищенаведених норм права слід розуміти матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права та втрати матеріальних цінностей на які останній вправі був розраховувати.

32. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

33. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. У справі ж, яка розглядається, суди встановили, що допущені відповідачем порушення не перебували у прямому причинно - наслідковому зв`язку, оскільки квартира, яку відчужив ОСОБА_2 (боржник згідно з судовим рішенням, яке виконувалось у примусовому порядку), набута ним після прийняття державним реєстратором спірного рішення та внесеного на його підставі запису, а земельні ділянки реалізовані боржником через два місяці після цього.

35. Тобто, безпосередньо вищевказані дії та рішення відповідача не призвели до заподіяння шкоди і напряму не спричинили збитки, про які стверджує позивач.

36. При цьому, як встановлено у ході розгляду цивільної справи, за наслідками якої на користь ОСОБА_1 було ухвалено судове рішення, що виконувалось у примусовому порядку, збитки, які останній просить стягнути з державного реєстратора, завдані не відповідачем у цій адміністративній справі.

37. З огляду на викладене, стягнення спірних коштів з відповідача фактично призведе до підміни боржника і безпідставного покладення на державного реєстратора відповідальності за відсутності для цього достатніх правових підстав.

38. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача збитків, а тому констатує, що судові рішення, в оскаржуваній позивачем частині, ухвалені відповідно до закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Ураховуючи наведене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

40. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) , пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 - без змін.