360/1833/19 Про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю - 29.04.2020 Прийняття

1. У квітні 2019 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2018 рік у сумі 621245,00 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2019 по 22.04.2019 у розмірі 2609,25 грн.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 у справі №360/1833/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №360/1833/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" є юридичною особою та зареєстроване як роботодавець Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 01.08.2008 за № 44/101/1373.

6. 19.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" подано до Луганського обласного відділення ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 2556 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 92; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону (осіб) - 102; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) 158790,22; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) 62124,50; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (грн) 621245,00.

7. 22.02.2019 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" направлено лист за вих. № 03-10/152 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році до 15.04.2019, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу.

8. 11.03.2019 позивачем на адресу Старобільського районного центру зайнятості населення направлено запит за вих. № 04-02/241 про надання інформації про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" за 2018 рік відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови вказаним роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості.

9. Відповідно до листа Старобільського районного центру зайнятості населення від 29.03.2019 № 28/4-427, відповідачем протягом 2018 року подавались звіти про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, випадків відмови в працевлаштуванні особам з інвалідністю протягом 2018 року не було. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" у 2018 році не надало замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю за відповідними професіями для вирішення питання працевлаштування.

10. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачем вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач у 2018 році не вчиняв жодних дій із самостійного працевлаштування інвалідів в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 (z0528-11) передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

15. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

16. Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

17. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

18. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

19. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (70-2007-п) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

20. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (z0988-13) затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

21. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач протягом 2018 року подавав до Старобільського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії). На підприємстві відповідача були створені робочі місця (контролер енергонагляду), що забезпечувало можливість працевлаштування осіб з інвалідністю і про які повідомлявся Старобільський районний центр зайнятості. Структурними підрозділами відповідача протягом 2018 року також подавались до центрів зайнятості за їх місцезнаходженням звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії). Листом Старобільського районного центру зайнятості від 29.03.2019 № 28/4-427 підтверджено факт подачі звітності, у якому зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, крім того інформація надавалась про осіб, що відповідають профілю підприємства. Відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направлення центру зайнятості не було.

23. Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підприємство відповідача Старобільським районним центром зайнятості направлялись 4 особи з інвалідністю для працевлаштування, троє з яких відмовились від працевлаштування, однією особою не пройдено обов`язковий попередній медичний огляд.

Відповідачем вживалися інші заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме:

- направлялися листи з проханням інформувати осіб з інвалідністю (ІІ, ІІІ груп), які не мають протипоказань для виконання робіт, пов`язаних з тривалою ходою і перебуванням на відкритих майданчиках при підвищених і знижених температурах, про наявність вакантних місць контролерів енергонагляду у структурних підрозділах відповідача, до управлінь соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, Новоайдарської райдержадміністрації, Міловської райдержадміністрації, Біловодської райдержадміністрації, Лисичанської міської ради, Сватівської райдержадміністрації, Станично-Луганської райдержадміністрації, Рубіжанської міської ради, Кремінської райдержадміністрації, Попаснянської райдержадміністрації, Троїцької райдержадміністрації, Старобільської райдержадміністрації Луганської області;

- розміщувалися оголошення про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю у газетах;

- приймало участь в ярмарках вакансій, що влаштовувалися центрами зайнятості, що підтверджується інформацією, зазначеною в листах Старобільського районного центру зайнятості від 04.10.2018 № 28/4-4226, від 07.12.2017 № 28/4-4705, від 03.04.2018 № 28/4-568, від 26.06.2018 № 28/4-1019, Лисичанського міського центру зайнятості від 23.02.2017 № 8/05-305, від 05.12.2018 № 8/05-1923, Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 21.09.2018 № 13/04-2760.

Відмов з боку позивача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було, частина осіб за направленнями центрів зайнятості відмовлялись від працевлаштування із різних причин, а саме: через стан здоров`я, транспортну недоступність тощо, також за направленнями центрів занятості на підприємство відповідача працевлаштовано 5 осіб, що підтверджується інформацією, вказаною у відповідях на запити Старобільського районного центру зайнятості від 10.04.2019 № 28/4-535, Рубіжанського міського центру зайнятості від 12.04.2019 № 11/04-245, Троїцького районного центру зайнятості від 08.04.2019 № 29/2-237, Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 03.04.2019 № 13/02-1085, Кремінського районного центру зайнятості від 03.04.2019 № 17/02-556, Станично-Луганського районного центру зайнятості від 05.04.2019 № 27/08-109, Міловського районного центру зайнятості від 04.04.2019 № 20/5-10, Новоайдарського районного центру зайнятості від 03.04.2019 № 21/03-389, Лисичанського міського центру зайнятості від 05.04.2019 № 8/02-628, Попаснянського районного центру зайнятості від 02.04.2019 № 24-06/294, Сватівського районного центру зайнятості від 04.04.2019 № 25/4-729.

24. Як встановлено судами, на підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2018 року у структурних підрозділах Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" відповідачем надано перелік осіб з інвалідністю штатних працівників, які були зайняті на підприємстві в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, копії звітів за формою № Д4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за 2018 рік, витяги з книг обліку трудових книжок і вкладишів до них, копії наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу, наказів про припинення трудового договору, копії довідок до актів огляду МСЕК, копії пенсійних посвідчень.

25. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

26. Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

27. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.

28. Доводи касаційної скарги про те, що відповідач мав самостійно здійснювати пошук та працевлаштування інвалідів відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані.

Верховний Суд наголошує, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.

29. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

30. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.