463/2050/16-а Про визнання протиправним і скасування рішення міської ради "Про скасування технічних умов на приєднання до централізованої системи каналізації міста" - 28.04.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" до Винниківської міської ради Львівської області, третя особа - мале комунальне підприємство "Винниківське" про визнання протиправним і скасування рішення за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М. від 8 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барком" (далі - ТОВ "Барком", позивач) звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Винниківської міської ради Львівської області (далі - Винниківська МР, відповідач), третя особа - мале комунальне підприємство "Винниківське" (далі - МКП "Винниківське", третя особа), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Винниківської міської ради Львівської області від 21 січня 2016 року № 119 "Про скасування технічних умов на приєднання до централізованої системи каналізації міста Винники".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є безпідставним та незаконним, прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки законодавством не передбачено права міськради скасовувати технічні умови, при тому, що такі були видані не ним, а малим комунальним підприємством "Винниківське", яке є окремим суб`єктом господарювання, має статус юридичної особи, і прийняття оскаржуваного рішення є втручанням у діяльність цієї особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2016 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними доказами не підтвердив правомірності винесеного ним рішення, зокрема, не довів невідповідність технічних умов, а також дій товариства по виконанню цих технічних умов, в частині облаштування каналізаційної системи водовідведення, вимогам законодавства; ці технічні умови є виключно технічним документом, а відтак не можуть бути об`єктом оскарження і скасування.

Постановою Львівський апеляційний адміністративний суд від 8 лютого 2017 року апеляційну скаргу Винниківської міської ради Львівської області задоволено, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2016 року скасовано та прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийняте відповідачем у межах своєї компетенції, оскільки технічні умови видані третьою особою за відсутності необхідних дозволів та погоджень, зокрема, на проведення земляних робіт, отримання відповідних актів тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Львівський апеляційний адміністративний суд від 8 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Барком" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що рішення Винниківської міської ради, яким скасовані технічні умови, прийняте з перевищенням повноважень та без наявності правових підстав.

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Від Винниківської МР заперечення або відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Барком" не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 6 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/2050/16а,2а/463/134/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Барком", однак розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 463/2050/16а,2а/463/134/16 за касаційною скаргою ТОВ "Барком" суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 5 грудня 2014 року за погодженням з міським головою м. Винники МКП "Винниківське", яке здійснює свою діяльність, зокрема, в сфері забезпечення водопостачання та водовідведення абонентів м. Винники в кількісних і якісних параметрах згідно з існуючими технічними можливостями, та визначене міською радою суб`єктом на видачу технічних умов на приєднання до централізованої міської мережі водопостачання та водовідведення, видало ТОВ "Барком" технічні умови за № 63 на приєднання до централізованої системи каналізації м. Винники.

31 серпня 2015 року міським головою м. Винники було прийняте розпорядження за № 58 "Про скасування технічних умов ТОВ "Барком" на підключення до міських каналізаційних мереж".

21 січня 2016 року Винниківська міська рада своїм рішенням № 118 "Про скасування розпоряджень міського голови міста Винники" скасувала вказане розпорядження міського голови і того ж дня прийняла рішення № 119 "Про скасування технічних умов на приєднання до централізованої системи каналізації міста Винники", пунктом 1 якого скасувала технічні умови № 63 від 5 грудня 2014 року на приєднання ТОВ "Барком" до централізованої системи каналізації м. Винники; відповідно до пункту 2 цього рішення МКП "Винниківське" необхідно невідкладно провести відключення ТОВ "Барком" від централізованої системи каналізації м. Винники.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Винниківської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 26 цього ж Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Згідно з положеннями пунктів 5 та 12 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

За приписами підпунктів 1, 5 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження, зокрема: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Згідно із частинами першою, восьмою та дев`ятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

За нормами статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти до висновку про те, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, включаючи здійснення контролю за діяльністю утворених відповідною міськрадою комунальних підприємств. Повноваження щодо скасування актів, які не відповідають Конституції або законам України, відповідна міськрада реалізує виключно на пленарних засіданнях.

Отже, Винниківська міська рада уповноважена у визначеному законом порядку скасовувати рішення, прийняті комунальним підприємством, якщо такі суперечать Конституції або законам України.

Стосовно наявності у Винниківської міської ради підстав для скасування технічних умов на приєднання до централізованої системи каналізації міста Винники колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 963/15627, затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Згідно із пунктом 4.1 Правил № 190 для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил.

Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об`єкта будівництва.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 (z0402-02) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691 (z0403-02) (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до пункту 1.8 Правил № 37 водоканали приймають стічні води підприємств до комунальної або відомчої каналізації за умови, якщо каналізаційна мережа та очисні споруди каналізації мають резерв пропускної спроможності, показники якості стічних вод підприємства задовольняють вимоги місцевих Правил приймання та укладеного з Водоканалом договору на приймання стічних вод (договір на послуги водовідведення).

До системи каналізації населених пунктів приймаються стічні води підприємств, які не порушують роботу каналізаційних мереж та споруд, забезпечують безпеку їх експлуатації та можуть бути знешкоджені разом із стічними водами населених пунктів відповідно до вимог і нормативів Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465 (465-99-п) (пункт 4.1 Правил № 37).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що технічні умови на приєднання до централізованої системи каналізації мають відповідати визначеним вимогам та надаються виключно на підставі документів, визначених Правилами № 190. При цьому, приймаючи рішення про надання технічних умов на приєднання до централізованої системи каналізації, виробник послуг має враховувати наявність у останнього резервів пропускної спроможності та інших технічних можливостей приєднання підприємства до каналізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що МКП "Винниківське" є надавачем послуг з централізованого водовідведення на території м. Винники; система каналізації м. Винники є загальносплавна. Каналізаційні мережі міста пристосовані для приймання господарсько-побудових стоків виключно міста Винники. Перед скиданням стоків у мережу м. Львова МКП "Винниківське" не здійснює очистки стоків у зв`язку з відсутністю очисних споруд.

Судом апеляційної інстанції також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що документи, на підставі яких вони були видані, не містили графічних матеріалів (в т.ч. ситуаційний план тощо), відповідно, не досліджувались МКП "Винниківське" під час видання технічних умов.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції судом встановлено, що МКП "Винниківське" не має технічної можливості на приймання стоків від товариства, яке знаходиться поза межами м. Винники, а для скидання стоків у загальну мережу товариство повинно здійснювати очистку промислових стоків на власних очисних спорудах. Разом з тим, судом апеляційної інстанції із опитувального листа та технічних умов встановлено, що будування таких очисних споруд не передбачено, що може призвести до скидання неочищених промислових стоків у мережу м. Винники і надалі - в мережу м. Львова.

Зі змісту технічних умов судом апеляційної інстанції також встановлено, що вказані технічні умови не надавали ТОВ "Барком" права на підключення об`єкта до водопровідних мереж населеного пункту. Всупереч зазначеному, за відсутності необхідних дозволів та погоджень, зокрема, на проведення земляних робіт, отримання відповідних актів тощо, товариство здійснило підключення до централізованої системи каналізації м. Винники, через що були підстави для прийняття пункту 2 рішення № 119 про відключення ТОВ "Барком" від централізованої системи каналізації м. Винники.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність видачі технічних умов на підставі неповного комплекту документів та невідповідність технічних умов Правилам № 190.

Зважаючи на виявлені вище порушення, 31 серпня 2015 року міським головою м. Винники було прийняте розпорядження за № 58 "Про скасування технічних умов ТОВ "Барком" на підключення до міських каналізаційних мереж". Однак, в силу статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймати рішення про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, відповідна рада уповноважена виключно на пленарних засіданнях.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Винниківська міська рада правомірно скасувала розпорядження міського голови № 58 відповідно до рішення № 118 від 21 січня 2016 року та прийняла з цього питання рішення № 119, оскільки вирішення питань у сфері водопостачання, відведення та очищення стічних вод та здійснення контролю за якістю питної води, відносяться до компетенції відповідача.

Стосовно доводів скаржника про недопустимість скасування органом місцевого самоврядування власних рішень, які вже були реалізовані, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, право органів місцевого самоврядування вносити зміни до своїх раніше прийнятих рішень було предметом дослідження Конституційного Суду України у справі № 1-9/2009 за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 в якому Конституційний Суд України роз`яснив, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Разом з тим, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймають рішення, які є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами. Крім того, органи місцевого самоврядування можуть вносити зміни та скасовувати свої рішення нормативно-правового характеру повністю або частково.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, оскаржуваним рішенням Винниківської міської ради скасоване рішення підпорядкованого малого комунального підприємства, яке не відповідає вимогам закону, тобто міськрада скасувала акт підпорядкованого підприємства з підстави його невідповідності законам України. При цьому, доводи скаржника про те, що технічні умови були реалізовані підключенням ТОВ "Барком" до каналізації, колегія суддів оцінює критично, оскільки технічні умови були підставою для отримання дозвільних документів для підключення до централізованої каналізації м. Винники, однак не давали права на підключення до каналізації. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідних дозвільних документів та погоджень ТОВ "Барком" не отримало, то відповідно технічні умови, видані МКП "Винниківське" не можна вважати реалізованим, а тому міськрада уповноважена на скасування рішення комунального підприємства, яке не відповідає закону.

З огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені в ході розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Винниківської міської ради є законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень та у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v. France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.