ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №818/263/16

адміністративне провадження №К/9901/25939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (суддя - Блонський В.К.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Сапальотова Т.В., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 822/1726/16

за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Славутицька об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач, контролюючий орган, Славутицька ОДПІ) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ) про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, позов задоволено частково: стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 282 494, 54 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не звільнений від обов`язку сплати податку, не має відповідних пільг щодо його сплати, самостійно подавав податковому органу декларації з земельного податку, відповідно до правовстановлюючих документів є користувачем земельних ділянок та самостійною платоспроможною юридичною особою, що не перебуває в процесі ліквідаційної процедури, а тому зобов`язаний виконувати взяті на себе податкові зобов`язання. При цьому суди зазначили, що сума самостійно задекларованих відповідачем грошових зобов`язань, що підлягала сплаті за березень 2016 року в сумі - 61 662, 73 грн була включена позивачем до позовних вимог в адміністративній справі № 822/416/16 за позовом Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, Міністерства оборони України про стягнення заборгованості, а тому не підлягає стягненню у межах розгляду цієї справи.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, КЕВ звернулося до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи. Доводи касаційної скарги, які співпадають з запереченнями, які наводив відповідач проти заявленого адміністративного позову під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, зводяться до того, що: КЕВ фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України; у відповідача відсутні матеріальні ресурси для сплати податкових зобов`язань; положеннями частини 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідача звільнено від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду.

19 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначив про законність рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявний борг у розмірі 344 157, 27 грн, з яких 298 292, 02 грн, - основний платіж, 45 865, 25 грн, - пеня, що виник на підставі самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9021679001 від 22.02.2016.

Згідно розрахунку суми податкового боргу у розмірі 344 157, 27 грн, останній складається із прострочених платежів: за березень 2016 року - 61 662, 73 грн, з яких сплачено 10 021, 63 грн, залишок 51 641, 10 грн; за квітень 2016 року - 61 662, 73 грн; за травень 2016 року - 61 662, 73 грн; за червень 2016 року - 61 662, 73 грн; за липень 2016 року - 61 662, 73 грн; та нарахована пеня в розмірі 45 865, 25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина податкового боргу у розмірі 61 662,73 грн, що підлягала сплаті відповідачем за березень 2016 року, є предметом розгляду у справі №822/416/16 за позовом Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, Міністерства оборони України про стягнення заборгованості, а тому не підлягає стягненню у межах розгляду даної справи.

Таким чином, сума податкового боргу становить 292 516,17 грн, а саме: за квітень 2016 року - 61 662, 73 грн; за травень 2016 року - 61 662,73 грн; за червень 2016 року - 61 662, 73 грн; за липень 2016 року - 61 662, 73 грн; пеня в розмірі 45 865, 25 грн, що не заперечується сторонами.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 далі - ПК України (2755-17) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судами вірно зазначено, що КЕВ зареєстрований як юридична особа та відповідно до положень ПК України (2755-17) є платником податків, зборів та обов`язкових платежів, не звільнений від сплати земельного податку, не має пільг щодо його внесення, а тому повинен виконувати взяті на себе податкові зобов`язання.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати податкових зобов`язань по земельному податку не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій, адже відсутність або обмежене фінансування, відповідно до податкового законодавства, не є підставою для звільнення платника від обов`язку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Безпідставними є й твердження відповідача з посиланням на частину 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами ПК України (2755-17) .

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентують спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова