Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О. Е., за участю представників: позивача - ОСОБА_3, відповідача - Сухової Н. І., третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргами Вищої ради юстиції, ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення, встановила:

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому послався на такі обставини.

Згідно з рішенням з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 23 жовтня 2003 року ОСОБА_2 був призначений членом Вищої ради юстиції, однак виконувати зазначені повноваження не розпочав, оскільки не склав присягу. У зв'язку із цим 21 грудня 2005 року на з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ замість ОСОБА_2 членом Вищої ради юстиції України було призначено позивача.

Вища рада юстиції 27 травня 2004 року прийняла рішення N 180, яким припинила повноваження деяких своїх членів, у тому числі ОСОБА_2 - у зв'язку із закінченням шестирічного строку, на який його було призначено з'їздом адвокатів, а 31 травня 2007 року рішенням N 432 скасувала своє попереднє рішення в частині припинення повноважень ОСОБА_2 та поновила його повноваження як члена Вищої ради юстиції.

ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги невідповідністю рішення Вищої ради юстиції від 31 травня 2007 року N 432 вимогам Закону України від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон) та просив скасувати це рішення.

Личаківський районний суд м. Львова 27 вересня 2007 року постановою позов ОСОБА_1 задовольнив - визнав протиправним і скасував оспорюване рішення, а окремою ухвалою постановив повідомити про виявлені під час розгляду справи факти відвертого тиску на суддів Раду суддів України для відповідного реагування, а про факти порушення Конституції України Вищою радою юстиції - Президента України.

Зазначені судові рішення Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2007 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2008 року постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року залишив без змін, а окрему ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2007 року скасував.

У поданих до Верховного Суду України скаргах сторони, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, просять: Вища рада юстиції - постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва; ОСОБА_1 - скасувати ухвалу касаційного суду в частині скасування окремої ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги Вищої ради юстиції та відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1.

Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, яка складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів.

Відповідно до наведеної норми Основного Закону Вища рада юстиції є конституційним органом, порядок формування та повноваження якого визначені цією нормою та статтями 8 - 18 Закону.

До суб'єктів, які формують склад цього органу, належить, зокрема, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, який наділений таким правом у частині визначених Законом квот. Сама Вища рада юстиції не є суб'єктом формування власного складу, а тому, приймаючи рішення від 31 травня 2007 року N 432, вийшла за межі своєї компетенції.

За змістом статей 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до суду з відповідним позовом може звернутися особа, права якої безпосередньо порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням від 27 травня 2004 року N 180 Вища рада юстиції припинила повноваження тих її членів, у котрих на день прийняття цього рішення закінчився строк, на який їх було призначено, у тому числі йшлося і про ОСОБА_2.

Рішенням від 31 травня 2007 року N 432 Вища рада юстиції скасувала згадане вище рішення в частині припинення повноважень ОСОБА_2 як члена Вищої ради юстиції та поновила ці його повноваження, втрутившись таким чином у компетенцію органу (з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ), який вправі формувати склад Вищої ради юстиції. Ні з'їзд, ні його робочі органи рішення Вищої ради юстиції не оспорили. Водночас до суду надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1, який просить скасувати це рішення.

З оспорюваного рішення вбачається, що воно стосується лише ОСОБА_2 і ніякою мірою безпосередньо не зачіпає права, свободи та інтереси ОСОБА_1.

Не належить позивач і до суб'єктів, які формують Вищу раду юстиції шляхом призначення її членів за квотами, встановленими статтею 131 Конституції України.

Суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на зазначені обставини, хоча вони мають істотне значення.

З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції всупереч вимогам частини 2 статті 227 КАС не усунув ці порушення, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Водночас суд касаційної інстанції обгрунтовано і правильно скасував постановлену в цій справі окрему ухвалу, навівши доводи, з якими погоджується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів уважає, що всі судові рішення (крім постанови касаційного суду в частині скасування окремої ухвали) підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в позові.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Вищої ради юстиції задовольнити частково, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року скасувати.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2008 року в частині скасування окремої ухвали Личаківського районного суду м. Львова залишити без змін, у решті - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.