2а-5178/12/1470 Про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України грошової компенсації за невикористані відпустки - 16.04.2020 Прийняття

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані протягом 2007-2011 років відпустки в розмірі 7 147, 07 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за період 2007-2011 роки він, будучи особою молодшого начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України не використовував відпустки і не отримував компенсацію за невикористані відпустки в 2007-2011 роках. З посиланням на норми Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) , Кодексу законів про працю України (322-08) позивач зазначав, що має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов задоволено. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані протягом 2007-2011 років відпустки в розмірі 7 147, 07 грн.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач у відповідності до положень Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Суд апеляційної інстанції з посиланням на норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) погодився з висновком суду першої інстанції щодо права позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за всі роки, що передували звільненню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що спірні правовідносини не регулюються нормами Кодексу законів про працю України (322-08) , а врегульовані спеціальним законодавством, які в даному випадку є пріоритетними. Крім того, відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відніс УДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області до правоохоронного органу спеціального призначення.

Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. В період з грудня 2007 по квітень 2012 року позивач проходив службу в УДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області.

11. З органів внутрішніх справ позивач був звільнений з 11.06.2012 на підставі Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області від 11.06.2012 № 39 о/с.

12. Згідно довідки УДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області від 20.07.2012 № 14/10-334 чергові відпустки за 2007-2011 роки позивач не використав. Чергову відпустку за 2012 рік використав у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

13. Відповідно до частин першої-четвертої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

14. Предметом розгляду у даній справі є право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за період служби в підрозділах Державтоінспекції Миколаївської області з 20.12.2007 по 15.04.2012, де позивач не використав чергові відпустки у 2007-2011 роках.

15. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про міліцію" (чинного на час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

16. Так, Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) визначало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки.

17. Згідно з пунктом 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

18. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що лише особам рядового та молодшого начальницького складу за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

19. Позивач на момент звільнення з органів внутрішніх справ мав звання молодшого лейтенанта міліції і відповідно до пункту 2 Положення № 114 відносився до середнього начальницького складу.

20. Таким чином, позивачу, як особі середнього начальницького складу, яка звільняється зі служби органів внутрішніх справ, у році звільнення має бути надана чергова відпустка (за бажанням), яка як підтверджується матеріалами справи, була надана позивачу у році звільнення. Право на грошову компенсацію пунктом 56 Положення № 114 для таких осіб не передбачалось, про що зазначено у частині 2 цього ж пункту. 21. Посилання суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, якими передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, є безпідставними з огляду на таке.

22. Питання субсидіарного застосування норм трудового законодавства до правовідносин, пов`язаних з проходженням та звільненням з публічної служби, також неодноразово розглядались Верховним Судом.

23. Так, зокрема, у постановах від 15.03.2019 (справа №814/2594/16), від 07.08.2019 (справа №820/5122/17), від 16.05.2019 (справа №825/100/15-а) Верховний Суд зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

24. Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

25. Як зазначалось, питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки працівниками органів внутрішніх справ, які звільняються, врегульовані нормами Положення №114, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

26. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 825/100/15-а, від 11.12.2019 у справі № 808/955/17, від 06.02.2020 у справі № 520/692/19.

27. Отже, суди попередніх інстанцій неправомірно застосували до спірних правовідносин загальні приписи трудового законодавства, визначені Кодексом законів про працю України (322-08) та Законом України "Про відпустки" (504/96-ВР) .

28. Також, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , оскільки пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється, зокрема, на інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення. При цьому УДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області не відносилось до правоохоронних органів спеціального призначення.

29. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані протягом 2007-2011 років відпустки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

32. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, що є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Висновки щодо розподілу судових витрат

33. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області задовольнити.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі № 2а-5178/12/1470 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки відмовити у повному обсязі.