20/5007/101/11 Про визнання недійсним інвестиційного контракту - 17.09.2019 Прийняття

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 у справі № 20/5007/101/11 позов задоволено. Визнано недійсним інвестиційний контракт №СО-002/99 від 01.06.1999 укладений між Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" та фірмою "Кобіско Юніон, Inc".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 оскаржуване рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу компанії Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.) залишено без задоволення.

Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" - особа, яка не є учасником справи, 25.03.2019 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 у справі № 20/5007/101/11. Відкрити апеляційне провадження у справі № 20/5007/101/11. Зупинити дію рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 20/5007/101/11. Залучити Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" до участі у справі № 20/5007/101/11 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 20/5007/101/11.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції і мотиви її прийняття.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 20/5007/101/11 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на підставі частини 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що подана Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" апеляційна скарга фактично не містить інших доводів, відмінних від доводів скарги компанії Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.), які вже були розглянуті Рівненським апеляційним господарським судом під час винесення постанови апеляційного господарського суду від 14.11.2012.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи інших учасників справи

Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило її скасувати, справу передати на розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі".

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не надали.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мамалуй О.О. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В. від 23.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 20/5007/101/11 та призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мамалуй О.О. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В. від 24.06.2019 справу № 20/5007/101/11 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 20/5007/101/11 мотивована необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні об`єднаної палати, а саме: у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 у якій зроблено висновок, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Відповідно до положень частини 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу.

При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у редакції, яка була чинною до 15.12.2017.

З огляду на це, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом апеляційного оскарження у справі № 20/5007/101/11 є рішення господарського суду першої інстанції від 15.11.2011 та постанова апеляційного господарського суду від 14.11.2012.

З позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду вбачається, що рішення місцевого господарського суду, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, не підлягають повторному апеляційному перегляду в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Колегія суддів Касаційного господарського суду: Мамалуй О.О. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В. вважає, що вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду, прийнятій у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, зроблений без врахування положень підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, згідно якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

На відміну від попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (яка була чинною до 15.12.2017), процесуальний закон у чинній редакції надає особі право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою і після закінчення апеляційного розгляду справи.

Так, згідно з частинами 1, 3 статті 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

З апеляційною скаргою за правилами статті 272 Господарського процесуального кодексу України може звернутися як учасник справи, так і особа, яка не брала участі у справі.

З огляду на норми частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку апеляційний суд мав керуватися нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній на момент звернення особи з апеляційною скаргою.

Аналогічні процесуальні норми, які стосуються повторного перегляду справи апеляційним судом та які закріплені у статтях 3, 272 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, містяться, зокрема і у статтях 3, 323 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі № 810/4438/16, здійснивши аналіз статтей 3, 323 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно прийняв до розгляду і розглянув по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції, що є чинною з 15.12.2017, апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі і звернулася до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи.

Склад об?єднаної палати визначався відповідно до витягів з протоколів автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.07.2019 та 11.09.2019, які знаходяться в матеріалах справи.

Позиція Верховного Суду

Касаційний господарський суд у складі суддів об`єднаної палати, здійснивши розгляд касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду, прийнятій у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, та про необхідність зміни мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови у відкритті апеляційного провадження.

Щодо суті касаційної скарги

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали встановлено, що 25.03.2019 особа, яка не є учасником справи, Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 у справі № 20/5007/101/11. Залучити Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" до участі у справі № 20/5007/101/1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 20/5007/101/11.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі частини п`ятої статті 272 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" апеляційна скарга на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 у справі № 20/5007/101/11, яке вже було переглянуто в апеляційному порядку, фактично не містить інших доводів, відмінних від доводів апеляційної скарги компанії Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.), які вже були розглянуті Рівненським апеляційним господарським судом під час ухвалення постанови апеляційного господарського суду від 14.11.2012.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України (254к/96-ВР) , національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Як встановлено у справі рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 у справі № 20/5007/101/11 позов задоволено. Визнано недійсним інвестиційний контракт №СО-002/99 від 01.06.1999, укладений між Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" та фірмою "КОБІСКО ЮНІОН, Inc".

Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2011 у справі №20/5007/101/11 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час, згідно з Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 (v0007600-11) , у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 12 та від 23.03.2012 №3 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ".

Таким чином, станом на час постановлення судових рішень у справі № 20/5007/101/11 Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на підставі частини 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України є помилковими.

Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав відступити від вищезазначеного висновку, з мотивів наведених в ухвалі від 24.06.2019, оскільки відповідно до положень, закріплених в частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак, висновки, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 810/4438/16, стосуються застосування положень статтей 3, 323 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що є чинною з 15.12.2017) які не є нормами, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які регулюються нормами господарського процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції без скасування по суті правильного рішення.