805/251/16-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість - 16.04.2020 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року (суддя Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (головуючий суддя Гайдар А.В., судді: Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 року № 0000012203/1045, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 130165,00грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з ТОВ "Снабтранс" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт" за період з 01.05.2015 по 31.05. 2015, за результатами якої складено акт № 164/05-15-22-03-34657789 від 30.12.2015, в якому встановлено порушення вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року в сумі 130165,00грн.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Снабтранс" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт" без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це неподанням до перевірки окремих документів: листа про власність вугілля, рахунку-фактури на відвантажене вугілля, відомостей про переважування (щодо операцій з ТОВ "Снабтранс"); кошторисів, наукових та технічних вимог до роботи, копій ліцензій, дозволів та допусків підрядника на виконання робіт (щодо операцій з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт"). Крім того, здійсненими заходами з податкового контролю по контрагентам не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання, зокрема, щодо поставки вугілля (ТОВ "Снабтранс") та надання послуг (ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт").

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2016 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 № 0000012203/1045, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 130165,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентами (ТОВ "Снабтранс" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт") щодо поставки вугілля та виконання підрядних робіт (експертне обстеження та позачерговий технічний огляд об`єктів котлонагляду, контроль металу головного паропроводу та підігрівів високого тиску турбогенератора) відповідно й подальше використання придбаного товару та наданих послуг у власній господарській діяльності платника, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.07.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентами своїх зобов`язань. Крім того, вказував на неможливість встановлення по ланцюгу постачання отримання контрагентами позивача (ТОВ "Снабтранс") вугілля, (ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт") послуг (підготовчі та обмірювальні роботи, розробка варіантів експертних висновків та паспортів на котли та трубопроводи пари та гарячої води, трубопроводи хлору, балони та посудини, що працюють під тиском, розробка варіантів документації з охорони праці, промислової безпеки та експертних висновків для одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки тощо).

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку позивача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт" (підрядник) укладено договір підряду № 32К, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по експертному обстеженню та позачерговому технічному огляду об`єктів котлонагляду, а саме сепаратора постійної продувки № 2 рег. № 62638, підігріву низького тиску № 2 турбогенератора № 4, деаератора № 5 рег. № 16638, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору сторонами було складено протокол погодження вартості робіт від 21.04.2015, технічну програму і об`єм робіт, кошторис, акт здачі-прийняття робіт від 25.05.2015.

Також 21.04.2015 року між тими ж сторонами укладено договір підряду № 33К, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по контролю металу головного паропроводу та підігрівів високого тиску № 5, 6, 7 турбогенератора № 3, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

За висновками судів фактичне виконання робіт за вказаним договором підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами (протоколом погодження вартості робіт від 21.04.2015, програмою і об`ємом робіт, кошторисом, актом здачі-прийняття робіт від 25.05.2015).

Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Розрахунок за отримані відповідно до вказаних договорів послуги було здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №3407 від 26.05.2015 на суму 49848,20грн., №3408 від 26.05.2015 на суму 75581,58грн.

Додатково досліджено, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт" має дозвіл на виконання технічних оглядів № 260.15.30 та дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки.

Також, як встановлено судами, 18.12.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Снабтранс" (постачальник) укладено договір поставки № 18/12-14, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю вугілля марки АШ (0-6 мм) збагачене, а покупець прийняти та оплатити його вартість.

Поставка вугілля здійснюється постачальником автомобільним або залізничним транспортом на умовах DDP (склад покупця або ст.Краматорськ, Донецької залізниці) (пункт 4.1 договору).

Виконання умов договору, як констатовано судами, підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції від 08.05.2015, розрахунком знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля АШ(0-6) збагачений, рахунком на оплату №54 від 08.05.2015, залізничною накладною.

Податкова накладна містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент її складення контрагент позивача (ТОВ "Снабтранс") був зареєстрований платником ПДВ.

Згідно з платіжним дорученням №3429 від 27.05.2015 Товариство повністю розрахувалося з ТОВ "Снабтранс" за поставлений товар.

Встановлено й, що між позивачем та ТОВ "Краматорський ферросплавний завод" укладено договір від 05.10.2011 року № 284/04-11 на виділення у платне користування залізничних під`їзних шляхів для приймально-здавальних операцій з вагонами; наявність у позивача складу для розвантаження та зберігання вугілля.

В підтвердження використання позивачем придбаного товару (вугілля) та наданих послуг у власній господарській діяльності досліджено акт про списання та залишки палива від 31.05.2015, картку складського обліку матеріалів, здавальний акт від 8.05.2015 № 37, акт надання послуг від 31.05.2015 № 205, інвентарні картки обліку основних засобів на обладнання позивача, експертні висновки за результатами експертного обстеження, технічний звіт.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Снабтранс", ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укртехексперт" документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Не спростовують обставин реального виконання господарських операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагентів позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Доводи ж відповідача про ненадання до перевірки окремих документів не можуть за встановлених у цій справі обставин бути достатнім агрументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - без змін.