910/7702/18 Про визнання протиправною бездіяльність щодо неакцептування кредитних вимог та зобов`язання включити суму кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів - 28.08.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7702/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ПАТ "Українська залізниця " - адвокат Березінський О.С. (дов. від 19.07.2019), адвокат Волинський А.В. (дов. від 04.04.2019),

ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" - адвокат Кравченко О.П. (дов. від 27.06.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018

у справі № 910/7702/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця "

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неакцептування кредитних вимог позивача до ПАТ "ВБР" у розмірі 206680341,81 грн. та зобов`язання відповідача включити суму кредиторських вимог позивача у розмірі 206680341,81 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР" та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР", якими акцептувати кредиторські вимоги позивача у розмірі 206680341,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовився у добровільному порядку визнавати вимоги позивача та вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2015 у справі №905/1775/15 ухвалено стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь ПАТ "ВБР" заборгованість за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 6960965,52 доларів США, поточної заборгованості по сплаті відсотків в сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 546674,21 доларів США, судовий збір в сумі 71909,32 гривень.

На виконання вказаного рішення видані відповідні судові накази.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 у справі №905/1775/15 замінено Державне підприємство "Донецька залізниця" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 у справі №905/1775/15 скасовано, у задоволенні заяви Державного підприємства "Донецька залізниця" про заміну боржника відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 постанову суду апеляційної інстанції від 08.11.2016 скасовано, ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 залишено без змін.

18.01.2017 з банківських рахунків ПАТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "ВБР" були списані кошти в сумі 7561706,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.01.2017 становило 208928384,39 гривень, та виконавчий збір в розмірі 756190,67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.01.2017 становило 20892838,33 гривень.

Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017 постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2017 у справі № 905/1775/15 скасовано, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 залишено в силі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 01.06.2018, в порядку повороту виконання рішення суду вирішено стягнути з ПАТ "ВБР" на користь ПАТ "Українська залізниця" кошти в сумі 206680341,81 гривень (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017).

На виконання вказаного судового рішення був виданий судовий наказ.

26.02.2018 та 28.02.2018 позивач направив на адресу відповідача заяви (із відповідними додатками), у яких просив визнати ПАТ "Українська залізниця" кредитором за заборгованістю відповідача в розмірі 206680341,81 гривень.

Листом вих. №14628 від 04.04.2018 відповідач повідомив позивачу про відмову в задоволенні заяв про визнання вимог кредитора від 26.02.2018 та 28.02.2018 у зв`язку з тим, що додана до заяв копія постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 не була належним чином засвідчена та не мала відмітки суду про дату набрання рішенням суду законної сили, оригінал виконавчого документа надійшов не від виконавчої служби, а від позивача, за текстом довіреності від 22.12.2017 №ц/3-04/215-17 представник Корсун Ю.Ю . не наділений повноваженнями на подання та підписання від імені позивача заяв про кредиторські вимоги.

У зв`язку з відмовою відповідача визнавати вимоги позивача та вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неакцептування кредитних вимог позивача до ПАТ "ВБР" у розмірі 206680341,81 грн. та зобов`язання відповідача включити суму кредиторських вимог позивача у розмірі 206680341,81 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР" та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР", якими акцептувати кредиторські вимоги позивача у розмірі 206680341,81 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 позов ПАТ "Українська залізниця" до ПАТ "ВБР" задоволено частково. Зобов`язано ПАТ "ВБР" включити суму кредиторських вимог ПАТ "Українська залізниця" у розмірі 206680341,81 грн. до реєстру акцептованих вимог ПАТ "ВБР" та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР", якими акцептувати кредиторські вимоги ПАТ "Українська залізниця" у розмірі 206680341,81 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 залишене без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, отримавши від позивача заяви про визнання вимог кредитора від 26.02.2018 та 28.02.2018 з відповідними додатками, зобов`язаний був внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача включити суму кредиторських вимог позивача у розмірі 206680341,81 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР" та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР", якими акцептувати кредиторські вимоги позивача у розмірі 206680341,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неакцептування кредитних вимог позивача до ПАТ "ВБР" у розмірі 206680341,81 грн. не підлягає задоволенню, оскільки визнання дій протиправними є обставиною, яка встановлюється при вирішенні питання щодо зобов`язання вчинити дії, тобто обставиною, яка є предметом доказування при вирішення спору при право цивільне, і не може бути самостійним предметом позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

28.02.2018 та 02.03.2018 на адресу ПАТ "ВБР" від ПАТ "Українська залізниця" надійшли відповідно заяви про визнання вимог кредитора від 26.02.2018 та від 28.02.2018.

Станом на дати надходження на адресу ПАТ "ВБР" заяв від ПАТ "Українська залізниця" остаточного рішення по справі № 905/1775/15 Верховним Судом ухвалено не було. Остаточне судове рішення по справі № 905/1775/15, яке не підлягає оскарженню, було ухвалене Верховним Судом 01.06.2018. Однак, після ухвалення Верховним Судом постанови від 01.06.2018 у справі 905/1775/15, ПАТ "Українська залізниця" не зверталось до ПАТ "ВБР" із заявою про визнання вимог кредитора.

Внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється на підставі заяви кредитора про кредиторські вимоги до банку, додатком до якої в обов`язковому порядку має бути копія рішення суду, належним чином засвідчена, з відміткою суду про дату набрання рішенням суду законної сили. Належним чином засвідченої копії судового рішення позивачем надано не було.

Підставою для звернення щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є оригінал виконавчого листа, який направляється уповноваженій особі Фонду державною виконавчою службою відповідно до вимог частини четвертої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із закінченням виконавчого провадження на підставі прийнятого Національним Банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку боржника. Оригінал наказу на адресу відповідача було подано позивачем, а не надіслано виконавчою службою.

Заяви про визнання вимог кредитора від 26.02.2018 та від 28.02.2018 підписані неуповноваженою особою.

Між сторонами відсутній спір, який підлягає розгляду в суді, оскільки відповідач не відмовляв позивачу в задоволені його вимог.

ПАТ "ВБР" є неналежним відповідачем по справі.

Доводи позивача, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суду

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/7702/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2018 року у справі № 910/7702/18 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 оголошено перерву у справі 910/7702/18 до 28 серпня 2019 року.

28.07.2019 у зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г. зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів Верховного Суду у складі: головуючого судді Огородніка К.М., суддів: Жукова С.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.09.2019.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 21.12.2015 №914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 22.12.2015 № 234 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВБР" з 23.12.2015, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "ВБР", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47- 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхну С.С.

За обставинами, встановленими судами, на момент виникнення спору ПАТ "ВБР" перебував у стані ліквідації у зв`язку із визнанням його неплатоспроможним, тобто, спір між сторонами виник із правовідносин щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, які врегульовані спеціальним законом.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на дату подання позивачем заяв) передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на дату подання позивачем заяв) будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку.

Пунктами 1, 2 розділу VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711 (далі - Положення) (в редакції станом на дату подання позивачем заяв), яке розроблено з метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону). Внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється на підставі заяви кредитора про кредиторські вимоги до банку, додатком до якої в обов`язковому порядку має бути копія рішення суду, належним чином засвідчена, з відміткою суду про дату набрання рішенням суду законної сили. Підставою для звернення щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є оригінал виконавчого листа, який направляється уповноваженій особі Фонду державною виконавчою службою відповідно до вимог частини четвертої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із закінченням виконавчого провадження на підставі прийнятого Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів подаються банком до Фонду, оформлені відповідно до вимог цього Положення.

Наведеним спростовують доводи скаржника про те, що ПАТ "ВБР" не є належним відповідачем у даній справі.

Звертаючись до відповідача із заявами про визнання вимог кредитора, ПАТ "Українська залізниця" вказувало, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 905/1775/15 ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 скасовано, заяву ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" щодо видачі наказу про повернення з рахунків ПАТ "ВБР" на користь ПАТ "Українська залізниця" грошових коштів в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017) в порядку повороту виконання рішення задоволено. В порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з ПАТ "ВБР" на користь ПАТ "Українська залізниця" кошти в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017).

Господарським судом Донецької області на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 по справі № 905/1775/15, яка набрала законної сили 21.11.2017, видано наказ від 30.11.2017.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Доводи відповідача про те. що станом на дати надходження на адресу ПАТ "ВБР" заяв від ПАТ "Українська залізниця" остаточного рішення по справі № 905/1775/15 Верховним Судом ухвалено не було, не узгоджуються із положеннями ст. 284 ГПК України, відповідно до якої, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Необхідно зазначити, що ПАТ "ВБР" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВБР" зверталось із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.09.2017. Отже, відповідачу, на час звернення позивача із заявами, достеменно було відомо про наявність судового рішення від 21.11.2017 по справі № 905/1775/15 та набрання ним законної сили.

Також безпідставними є доводи відповідача, що оригінал судового наказу має надходити до боржника з виконавчої служби, оскільки це правило розповсюджується лише на випадки, коли виконавче провадження було відкрите до відкликання банківської ліцензії. У разі отримання стягувачем виконавчого документа після відкликання банківської ліцензії банку-боржника приписи пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують державного виконавця повертати стягувачу виконавчий документ, де боржником є банк, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

Попередні судові інстанції з огляду на відповідні законодавчі приписи і з`ясувавши доведення позивачем належними доказами наявності підстав для включення суму кредиторських вимог ПАТ "Українська залізниця" у розмірі 206680341,81 грн. до реєстру акцептованих вимог ПАТ "ВБР" та внесення зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР", дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, суди обох інстанцій встановили, що заяви позивача підписані уповноваженою особою, а до них долучені необхідні додатки.

Доводи касаційної скарги даних висновків суду не спростовують.

Зазначаючи про неправильне застосування і порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, скаржник фактично вдається до розгляду питань, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, що перебувають поза визначеними статтею 310 ГПК України межами розгляду справи в касаційній інстанції, яка не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини (рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006), фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але і дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції", заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України", заява N 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Недоведеність скаржником (відповідачем) у судах попередніх інстанцій тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, унеможливлює задоволення касаційної скарги, у зв`язку з чим її слід залишити без задоволення за відсутності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7702/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.