911/1628/18 Про визнання недійсним окремого пункту договору про виконання капітального ремонту та стягнення коштів - 20.08.2019 Прийняття

1. Позов було подано про визнання недійсним пункту 3.1 договору підряду від 31.10.2017 №17/Б-П6-П (далі Договір) у частині визначеної суми податку на додану вартість (далі ПДВ) 85 982 грн. і загальної суми Договору з врахуванням суми ПДВ 515 892 грн. та про стягнення 85 982 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що станом на дату укладення Договору у відповідача було анульовано свідоцтво платника ПДВ, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним пункт 3.1 Договору про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ та підлягає стягненню сума 85 982 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Київської області від 10.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, у позові відмовлено.

4. Рішення і постанову мотивовано відсутністю підстав для визнання недійсним пункту Договору в частині ціни цього договору, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань; у зв'язку з цим не підлягає задоволенню й похідна від вимоги про визнання пункту Договору недійсним вимога про стягнення коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувані судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким: визнати недійсним пункт 3.1 Договору про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ 85 982 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 515 892 грн.; стягнути з Товариства суму ПДВ 85 982 грн.; відшкодувати скаржнику за рахунок відповідача витрати з оплати судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Судом порушено норми матеріального права, у тому числі статті 230, 526, 632, пункт 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), статті 86, пункт 1 частини першої статті 237, статтю 238 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) України).

7. Судами застосовано норми закону, які не підлягали застосуванню, зокрема статті 632, 837 ЦК України, статтю 180 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ), положення наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 "Про прийняття Національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013" (далі Національний стандарт) і не застосовано закон, який підлягав застосуванню (статті 216, 217, 230 ЦК України).

8. Суди не врахували, що позивач не просив визнати недійсним пункт Договору з визначенням ціни Договору в сумі 429 910 грн., а просив визнати недійсною лише частину пункту 3.1, де окремо визначено ПДВ в сумі 85 982 грн., платником якого (ПДВ) на момент оплати за Договором відповідач не був.

9. Судами неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України (застосовано частину першу цієї статті та не застосовано пункт 1 частини третьої тієї ж статті).

Доводи іншого учасника справи

10. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Підприємством і Товариством було укладено Договір, за умовами якого Товариство (підрядник) зобов'язується здійснити певні роботи з капітального ремонту житлового будинку в об'ємі, визначеному у кошторисній документації до Договору (згідно з Національним стандартом); балансоутримувачем будинку є Підприємство.

Пунктом 3.1 цього договору (в редакції додаткової угоди № 2) визначено, що ціна Договору становить 429 910 грн., крім того, ПДВ 20% - 85 982 грн., а всього 515 892 грн.; протокол погодження договірної ціни був узгоджений та підписаний позивачем та відповідачем 31.10.2017 без зауважень та заперечень.

12. На виконання умов Договору Товариство здійснило розрахунки з Підприємством за актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт та відповідними платіжними дорученнями.

Сума ПДВ відповідно до протоколу погодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за Договором становить 85 982 грн.

13. На адресу Товариства Підприємством направлялася письмова вимога щодо повернення зайво сплаченої, на думку Підприємства, суми ПДВ (з проектом додаткової угоди про внесення змін до Договору); відповіді на цю вимогу Товариство не надало.

У зв'язку з наведеним Підприємство звернулося з позовом у даній справі, мотивуючи його, зокрема, тим, що станом на момент проведення публічних закупівель, 23.10.2017, Товариством разом з проектною документацією було подано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 200078437, однак під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових операцій встановлено, що відповідне свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу від 26.07.2017, тобто станом на момент укладення Договору позивача (Підприємство) було введено в оману в частині наявності у Товариства даного свідоцтва.

14. Укладаючи Договір, сторони погодили його умови, в т.ч. ціну, прийнятну для них обох, тобто встановили її за спільною домовленістю.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. ЦК України (435-15) :

частина перша статті 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

частина перша статті 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

частина перша статті 230:

- якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

частини перша-третя статті 632:

- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;

частина перша статті 837:

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу;

частина перша статті 843:

- у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення;

частина друга статті 845:

- якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

16. Частини друга, третя, п'ята статті 180 ГК України:

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;

- при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору;

- ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

17. Національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293):

- вартість будівництва визначається, зокрема, на стадії проектування - у складі інвесторської кошторисної документації (пункт 4.9 Правил визначення вартості будівництва, далі - Правила);

- до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва (пункти 5.8.16, 5.8.17 Правил);

- розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування (пункт 6.1.5.6 Правил).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

18. Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Субєктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

19. Судами встановлено, що Позивач у цій справі в обґрунтування позовних вимог посилався саме на те, що обман Відповідача при вчиненні спірного правочину (укладенні Договору) полягав у безпідставному включенні до вартості робіт, виконаних Відповідачем, ПДВ за ставкою 20%, у той час як Відповідач не був платником ПДВ.

Водночас судами зясовано, що Позивачем у встановленому законом порядку не доведено, яким чином включення у вартість робіт витрат на сплату ПДВ (тобто визначення ціни в більшому розмірі) вплинуло на волю Позивача вчинити спірний правочин і в чому полягав протиправний умисел Відповідача.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час укладено Договору сторони погодили договірну ціну, яка змінювалася сторонами за взаємною згодою згідно з додатковою угодою до Договору.

Таким чином, підписавши Договір, його сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою.

21. Касаційним господарським судом не приймаються посилання скаржника на незаконність включення до складу ціни робіт за Договором суми ПДВ, яку Відповідач фактично не сплатив, оскільки з огляду на наведені норми законодавства на стадії складання кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконання робіт на оподаткування, виходячи із загальних розмірів і ставок податку, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації враховується ПДВ за ставкою 20%, і кошторисна частка такої документації після проведення державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).

Зменшення вартості витрат за умови забезпечення належної якості робіт у розумінні наведеної в цій постанові частини другої статті 845 ЦК України визначається як ощадливість підрядника та є правомірною дією.

Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено і скаржником не зазначено неналежне виконання Відповідачем умов Договору, зокрема погіршення якості визначених сторонами видів робіт.

22. Названими судовими інстанціями встановлено, що передбачені Договором підрядні роботи були виконані підрядником і прийняті та оплачені замовником.

З урахуванням того, що у Договорі його сторони погодили всі його істотні умови, у тому числі ціну, Позивач як замовник прийняв виконані Відповідачем як підрядником роботи без зауважень та здійснив їх оплату за обумовленою в Договорі ціною, звернення до суду з позовом про визнання Договору недійсним у частині, яка стосується ціни цього договору свідчить про намагання внести зміни до ціни останнього, що не відповідає вимогам ЦК України (435-15) .

Натомість суди попередніх інстанцій, беручи до уваги зазначені обставини, правомірно дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору недійсним у частині його ціни після повного виконання сторонами своїх зобовязань.

23. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суду необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон повязує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, саме на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

З урахуванням наведеного сам лише факт несплати Відповідачем до відповідного бюджету сум ПДВ за Договором після його підписання та після отримання коштів за Договором не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон повязує визнання відповідного правочину (господарського договору) недійсним у певній частині на момент його вчинення. Питання, повязані з податковими правовідносинами, які (правовідносини) виникли між Товариством і державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню в даній господарській справі, оскільки ці правовідносини мають інше правове регулювання й не підпадають під дію ЦК України (435-15) та/або ГК України (436-15) .

24. Правові висновки, наведені, зокрема, в пунктах 22 і 23 цієї постанови, узгоджуються з тими, які були викладені в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 918/769/17 і для відступу від яких підстав не вбачається.

25. Поряд з тим Касаційний господарський суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав й для задоволення позовних вимог про стягнення коштів у сумі 85 982 грн., оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання Договору недійсним у певній частині, і відсутність підстав для задоволення цієї останньої вимоги унеможливлює й задоволення похідної від неї.

26. Зазначеним у пунктах 19-25 даної постанови спростовуються доводи касаційної скарги, які не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, у звязку з чим не вбачається визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати

28. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 10.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 911/1628/18 без змін.