824/185/17-а Про скасування наказу про звільнення з органів Національної поліції України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 15.04.2020 Прийняття

касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя - Дембіцький П.Д.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді - Совгира Д.І., Гонтарук В.М.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В березня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення його зі служби в Національній поліції України, поновити його на роботі на посаді, яку він займав до звільнення зі служби, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, розмір якого складає 47811,00грн, допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині виплати середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №38 о/с від 13.02.2017 позивача звільнено зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації ) частини 1 статті 77 ЗУ "Про національну поліцію". Вказаний наказ позивач вважає незаконним, оскільки відповідач звільнив його без надання йому гарантій щодо права громадянина на працю. На час звільнення позивача у відповідача була можливість використати ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції шляхом переведення на іншу посаду, оскільки був у наявності цілий ряд вакантних посад, однак відповідач не запропонував позивачеві переведення на іншу вакантну посаду. За таких обставин позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Зобов`язано відповідача - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України змінити підстави звільнення позивача - підполковника поліції ОСОБА_1 (0064889) - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області, а саме: за пунктом 4 частини 1 (у зв`язку з скороченням штатів або проведення реорганізації) змінити на: - за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) в наказі від 13.02.2017 №38о/с (по особовому складу) із внесенням відповідних змін до наказу про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (0064889).

Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що відповідач при прийняті рішення не врахував тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов`язків, зважаючи на наступне. Крім того, дослідивши матеріали службового розслідування, судом встановлено, що висновком службового розслідування встановлено порушенням позивачем службової дисципліни. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача змінити підстави звільнення позивача, а саме: за пунктом 4 частини 1 (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням реорганізації) змінити на: за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) в наказі від 13.02.2017 року № 38 о/с із внесенням відповідних змін до наказу про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.

Скасовано наказ начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 38 о/с від 13.02.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він займав до звільнення зі служби або на рівнозначній посаді.

Стягнуто з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 92753,34 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи. Оскільки в органах Національної поліції України були вакантні посади, однак позивачу вони не пропонувались, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний наказ винесено не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) та законодавством України про працю. Крім того, колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції при зобов`язанні відповідача змінити підстави звільнення позивача підмінив орган державної влади, яким є Департамент внутрішньої служби Національної поліції України, і вийшов за межі повноважень, якими наділений суд відповідно до закону. Також, у зв`язку зі скасуванням наказу про звільнення позивача та поновленням останнього на займаній посаді суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 92753,34грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

20 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що відносно позивача проведено службове розслідування, за результатом якого останнього вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності. Проте, враховуючи, що наказом Національної поліції України від 24.11.2016 №1214 посаду позивача вирішено скоротити, відповідач обмежився цим та звільнив останнього у зв`язку із скороченням штатної чисельності. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що наказом №3 від 05.01.2017 позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та не накладено на нього дисциплінарного стягнення, а отже і відсутні підстави для зобов`язання відповідача змінити підстави звільнення ОСОБА_1 також посилається на те, що апеляційним судом застосовано до спірних правовідносин норми загального трудового законодавства, а не спеціального, що регулює порядок проходження служби в поліції. Щодо висновків суду про незапропонування позивачу вакантних посад, скаржник зазначає, що позивач до моменту звільнення був відсторонений від посади (на підставі ухвали суду), у зв`язку з чим призначення його на будь-яку іншу посаду заборонено. Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази - матеріали службового розслідування щодо позивача, адже своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського.

Позивачем до суду подано заперечення на касаційну скаргу, в якому останній вказує про безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України Чернівецької області, а в подальшому в Головному Управлінні Національної поліції в Чернівецькій області.

Відповідно до наказу № 1 від 07.11.2015 ОСОБА_1 прийнятий на службу в Національну поліцію України (а.с.12).

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 15.06.2016 №79-ос позивача призначено на посаду заступника начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області (а.с.124).

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 02.08.2016 №101-ос підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області. (а.с.125).

Наказом Національної поліції України від 24.11.2016 №1214 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України" затверджено перелік змін у штатах Департаменту внутрішньої безпеки та скорочено посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області. (а.с.130-133).

На виконання наказу Національної поліції України від 24.11.2016 №1214 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України" 01.12.2016 підполковника поліції ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення. (а.с.126).

16 січня 2017 року на адресу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України позивач надіслав рапорт, відповідно до якого просив призначити його на будь-яку іншу (нижчу) вакантну посаду в управлінні внутрішньої безпеки в Чернівецькій області Національної поліції або іншому органі (підрозділі) Національної поліції України із урахуванням освіти, досвіду роботи, а також обмежень, встановлених ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2016 року в частині неможливості покидати без дозволу органу досудового розслідування місця проживання.

13.02.2017 наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №38 о/с від 13.02.2017 підполковника національної поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області з 16 лютого 2017 року звільнено зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації ) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (а.с. 127).

Відповідно до листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24 березня 2017 року №14оз/42-02/04-16 у зв`язку із скороченням посади, яку обіймав позивач, рапорт підполковника поліції ОСОБА_1 від 16 січня 2017 року не розглядався. Додатково було проінформовано, що в УВБ в Чернівецькій області та Департаменті були наявні вакантні посади середнього складу поліції. (а.с. 34).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 2 липня 2015 (580-19) року.

Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 1, 3-5 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно частини 1 статті 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади - у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський - у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

Згідно ч. 8, 9 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

За правилами частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Крім того, у разі скорочення штатів, поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків. Лише відмова особи від запропонованої посади дає підстави для звільнення поліцейського у зв`язку зі скороченням штатів.

Зазначений висновок обумовлюється тим, що формою волевиявлення поліцейського на призначення на іншу посаду є надання згоди. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, тобто ініціатива керівництва.

Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом надання згоди на ініціативу керівництва щодо іншої посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад виникають підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 у справі №814/805/17.

Отже, законодавство України передбачає певну процедуру звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Зокрема, звільнення у зв`язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не надав доказів ні стосовно того, що ОСОБА_1 відмовився від переведення на іншу рівнозначну або нижчу посаду, ні стосовно того, що відповідач не мав можливості перевести ОСОБА_1 на іншу рівнозначну або нижчу посаду. При цьому, суд врахував, що посади в органах Національної поліції України були вакантні, однак запропоновані позивачу не були.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем процедури вивільнення позивача, та вважає, що оскаржуваний наказ № 38 о/с від 13.02.2017 в частині звільнення позивача винесено не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) та законодавством України про працю.

Також Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог та порушив основні принципи адміністративного судочинства, як то верховенство права та законність.

Суд зауважує, що позивач звернувся до суду з вимогами про скасування наказу №38о/с від 13.02.2017 щодо його звільнення зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штату, тоді як обставини порушення ним службової дисципліни не були і не могли бути предметом дослідження у цій справі. Як наслідок, і матеріали службового розслідування за фактом наявності чи відсутності у діях позивача дисциплінарного проступку не можуть стосуватись спірних правовідносин та досліджуватись судом при розгляді цієї справи.

Суд критично оцінює посилання скаржника на обставини наявності підстав для звільнення позивача у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, адже відповідач як роботодавець, який наділений повноваженнями на власний розсуд приймати рішення з кадрових питань, врахувавши всі обставини щодо позивача, вирішив звільнити останнього саме у зв`язку із скороченням штатної чисельності, у зв`язку з чим при прийнятті такого рішення повинен був дотримуватись установленої законодавством процедури.

Також Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування судами неможливості переведення останнього на іншу посаду у зв`язку з тим, що позивач до моменту звільнення був відсторонений від посади (на підставі ухвали суду), адже при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби за скороченням штату саме відповідачем як роботодавцем повинні були бути враховані вказані обставини задля уникнення порушень вимог законодавства при його звільненні.

Таким чином, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірного у цій справі наказу в частині звільнення позивача зі служби в поліції, поновлення останнього на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що вимоги про скасування судового рішення суду першої інстанції задоволенню також не підлягають, оскільки вказане судове рішення скасовано в апеляційному порядку з прийняттям у справі нової постанови про задоволення позову.