127/16473/15-а Про знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки - 15.04.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Державна архітектурна-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Федчишена С.А. від 06.06.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі суддів Граб Л.С., Білої Л.М., Гонтарука В.М. від 27.09.2017,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2015 року Вінницька міська рада (далі - Міськрада, позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_5, в подальшому заміненого на відповідачів у порядку правонаступництва: ОСОБА_1, ОСОБА_6 Романа Юрійовича (далі -відповідачі), треті особи: ОСОБА_3, Державна архітектурна-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України) в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі - Департамент), ОСОБА_4 (залучена до участі у справі відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2015), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно за власний рахунок привести об`єкт до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди прямокутної форми з габаритними розмірами 3,85*10,4м (побудованої на місці сараю літера "Б", "б"), вбиральні під літерою "Г", металевого паркану довжиною 3,51м з боку АДРЕСА_1, паркану з дерев`яних дошок між будинковолодіннями №32 та №32а довжиною 3,51м, розташованих по АДРЕСА_1 та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від будівельних матеріалів площею 185 кв.м. для відновлення проїзду загального користування, який створений згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №83 від 10.02.1983 до будинковолодіння АДРЕСА_1 (далі - об`єкти самочинного будівництва).

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі, без повідомлення про початок будівельних робіт й за відсутності оформленої у встановленому законом порядку проектної документації, з порушення прав власників суміжних земельних ділянок, здійснили самочинне будівництво господарської споруди. Такі обставини були встановлені за наслідками проведеної Департаментом перевірки, про що складено відповідний акт і видано припис з вимогами про усунення виявлених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. При цьому, вимоги припису відповідачами виконані не були, що й зумовило необхідність звернення до суду Міськради, як представницького органу місцевого самоврядування, уповноваженого від імені територіальної громади вирішувати питання місцевого значення, в тому числі, шляхом захисту інтересів жителів міста у судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, позов задоволено. Зобов`язано відповідачів солідарно за власний рахунок привести об`єкт до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди прямокутної форми з габаритними розмірами 3,85*10,4м (побудованої на місці сараю літера "Б", "б"), вбиральні під літерою "Г", металевого паркану довжиною 3,51м з боку АДРЕСА_1, паркану з дерев`яних дошок між будинковолодіннями №32 та 32А довжиною 3,51м, розташованих по АДРЕСА_1 та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від будівельних матеріалів площею 185 кв.м. для відновлення проїзду загального користування, який створений згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №83 від 10.02.1983 до будинковолодіння

АДРЕСА_2 . Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що, як встановлено у ході судового розгляду справи, самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Вінниці, здійснювалось відповідачами по справі, однак останні до Міськради та її виконавчих органів з питань проведення забудови не звертались, проектна документація на будівництво не погоджувалась.

5. Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку про наявність у даному випадку підстав для задоволення позову, передбачених у статті 376 Цивільного кодексу України, статтею 38 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI (3038-17) ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2013 ОСОБА_5 було порушено вимоги статті 9 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон №687-XIV (687-14) ), пункту 1 частини першої статті 34 Закону №3038-VI, що виявилось у здійсненні будівництва без повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

8. На підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення №848 від 21.08.2013 ОСОБА_5, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) та накладено на ОСОБА_5 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 гривень, яке сплачено останнім згідно квитанції №BV1476.156181.1 від 30.08.2013.

9. 01.11.2013 Департамент архітектури, містобудування та кадастру направив ОСОБА_5 попередження щодо демонтування частини господарської споруди по АДРЕСА_1 та ліквідації наслідків цього будівництва, приведення земельної ділянки в первинний стан.

10. 07.11.2013 Департаментом архітектури, містобудування та кадастру міської ради складено акт за наслідками проведеної перевірки виконання вимог письмового попередження №05-00-010-61326 від 01.11.2013, направленого ОСОБА_5 з вимогою в строк до 06.11.2013 частину господарської споруди по АДРЕСА_1 демонтувати, а наслідки цього будівництва ліквідувати з приведенням земельної ділянки у первинний стан.

11. У вказаному акті зафіксовано, що за результатами візуального обстеження ОСОБА_5, вимог письмового попередження не виконано, частину самочинно збудованої господарської споруди по АДРЕСА_1 не демонтовано, наслідки будівництва не ліквідовано, а земельну ділянку не приведено до первинного стану. На момент обстеження встановлено, що ОСОБА_5 збудував частину господарської споруди прямокутної форми з габаритними розмірами 3,85*10,4м. Фундамент виконаний з бетону. По периметру зведено декілька рядів кладки з керамічної цегли, на якій влаштовано покриття з азбестоцементних листів шиферу хвилястої форми по дерев`яному каркасу.

12. Окрім цього, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №83 від 10.02.1983 за будинковолодінням по АДРЕСА_1 ( ОСОБА_7 ) була закріплена земельна ділянка, площею 600 кв.м., з земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_8, а також вирішено утворити проїзд (3,5*61,0) з 1 пров. Карбишева до домоволодіння ОСОБА_7 за рахунок земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_8 .

13. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2017 у цивільній справі №127/15155/16-ц, яке згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області набрало законної сили 07.03.2017, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_9,, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення права власності відмовлено.

14. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2016 у цивільній справі №127/5098/16-ц, яке згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області набрало законної сили 13.02.2017, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Міськради про визнання постанови виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №9 від 31.03.1990 в частині закріплення за домоволодінням АДРЕСА_1 земельних ділянок площею 600кв.м. в постійне користування і 603 кв.м. в тимчасове користування - відмовлено.

15. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.03.2017 у адміністративній справі №802/2121/16-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту архітектурно будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису відмовлено.

16. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі №802/2120/16-а в задоволені позову ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено.

17. Даною постановою суду встановлено, що як слідує із акту перевірки №1182-ПП від 26.10.2016, у 2016 році ОСОБА_2 разом із своїм братом, будучи новими власниками відповідного будинковолодіння, знову розпочали будівельні роботи з будівництва господарської споруди по АДРЕСА_1 без поданого до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області повідомлення про початок виконання зазначених робіт, що є порушенням підпункту 1 пункту 1 статті 34 Закону №3038-VI.

18. Таким чином, факт початку (продовження) будівельних робіт у 2016 році, тобто уже після смерті ОСОБА_5, був встановлений в ході перевірки та підтверджується матеріалами проведеної перевірки, в тому числі матеріалами фотофіксації господарської споруди по АДРЕСА_1 із яких видно, що станом на момент притягнення ОСОБА_5 (батька позивача) до адміністративної відповідальності (2013 рік) ним було збудовано лише фундамент з бетону та декілька рядків кладки з цегли, однак попри те, що з моменту отримання припису ОСОБА_5 не виконував будівельні роботи, уже в 2016 році, вказана будівля має завершений вигляд із шиферним перекриттям.

19. Продовження будівельних робіт у 2016 році після смерті ОСОБА_5 також підтверджується й іншими матеріалами, зокрема затвердженим начальником Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції Присяжнюком А.В. висновком про результати розгляду матеріалів зареєстрованих в ЖЄО №30465 від 11.06.2016, який складений за результатами проведеної перевірки за заявою ОСОБА_10, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, тобто сусідки позивача, із якого вбачається, що будівельні роботи з будівництва господарської споруди по АДРЕСА_1 дійсно були продовжені саме в червні 2016 року; письмовими поясненнями ОСОБА_9 від 11.06.2016 із яких слідує, що остання разом із своїми синами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочали будівництво на місці колишнього сараю, а також письмовим зверненням ОСОБА_3, надісланим на адресу Департаменту від 17.07.2016, у якому заявниця повідомляла про те, що будівельні роботи на спірному об`єкті не проводились з 28.08.2013 по 10.06.2016, однак були продовжені з 11.06.2016.

20. Проаналізувавши такі обставини справи, суди визнали необґрунтованими твердження позивача відносно того, що будівництво господарської споруди по АДРЕСА_1 розпочате та завершене його батьком - ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_5 на виконання вимог припису від 21.08.2013 припинив будівництво цієї споруди, натомість уже після його смерті влітку 2016 році таке будівництво знову було розпочате, що власне і знайшло своє підтвердження в матеріалах проведеної Департаментом перевірки та підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. У касаційній скарзі зазначено, що позов Міськради подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при цьому, позивач не порушував питання про поновлення цього строку, натомість подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду судом першої інстанції відхилене як передчасне і в подальшому по суті не розглядалось.

22. Скаржник вказує і на те, поданню цього позову повинно було передувати звернення відповідного органу влади або місцевого самоврядування з позовом про здійснення відповідної перебудови самовільним забудовником, однак, у даному випадку, таких дій вчинено не було.

23. Аргументація касаційної скарги включає й мотиви про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог пункту 5 частини першої статті 157 КАС України, не закрив провадження у справі після смерті первісного відповідача, оскільки, як вважає ОСОБА_2, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

24. Крім того, відповідач звертає увагу касаційного суду на те, що у ході судового розгляду справи не доведено наявності порушених прав позивача та третьої особи на користування спільним проїздом, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи і засновані на помилковому застосуванні норм матеріального та порушення норм процесуального права.

25. У запереченнях на касаційну скаргу третя особа - ОСОБА_3 висловила незгоду з її доводами та вимогами й вказує на помилковість тверджень відповідача те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки матеріали, з яких складається самочинно збудований об`єкт, спадкуються на загальних підставах, як і права на землю, на якій він розміщений.

26. ОСОБА_3 також вказує на наявність у відповідачів реальної можливості знести самочинно збудований об`єкт, і здійснити його будівництва на іншому місці у встановленому законом порядку. Такі роботи не є надто складними і можуть бути виконані відповідачами самостійно, що не покладає на них надмірний тягар. Натомість, обов`язок здійснення таких дій виплаває з заснованих на законі правових підстав і зумовлений необхідністю усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також відновлення порушених прав третьої особи на користування спільним проїздом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

29. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

30. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

31. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

32. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

33. За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

34. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

35. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

36. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

37. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

38. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. У справі, яка розглядається, встановлено, що відповідачі, успадкувавши після смерті свого батька матеріали, з яких складався незавершений ним об`єкт будівництва, а також права на землю, на якій він розміщений, у 2016 році здійснили на цьому ж місці будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт; без декларації про готовність об`єкта до експлуатації; без належно затвердженого проекту; з порушенням прав третьої особи на користування проїзду загального користування, який створений згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №83 від 10.02.1983.

40. Такі обставини підтверджені у ході проведення Департаментом перевірки (акт №1182-ПП від 26.10.2016), за наслідками якої було видано припис про зобов`язання негайно зупинити виконання будівельних робіт, привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства, а також привести територію земельної ділянки до первинного стану.

41. Вказаний вище припис Департаменту відповідачами не виконано. При цьому, законність його видачі, а також проведення позапланової перевірки, складеного за її наслідками протоколу у справі про адміністративне правопорушення за порушення законодавства під час планування і забудови територій, постанови про накладення штрафу на підставі частини п`ятої статті 96 КУпАП підтверджено судом у справі №802/2120/16-а.

42. Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

43. За вказаних обставин Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачами здійснено будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, з порушенням прав інших осіб на користування спільним проїздом, що є підтвердженням факту самочинно збудованої споруди, а оскільки вимоги припису Департаменту виконані не були, це стверджує про наявність підстав для її знесення.

44. Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення Міськрадою строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів зазначає, що у зв`язку із здійсненням заміни відповідача його правонаступниками, змінився й предмет доказування у цій справі, який, насамперед, стосувався вчинених вже заміненими відповідачами дій з будівництва споруди (господарської будівлі), вчинених ними наприкінці 2016 року.

45. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що, як первісним позивачем у цій справі, так і його правонаступниками, не виконані обов`язкові в силу закону приписи Департаменту щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудування, тобто відповідачами допущено триваюче правопорушення.

46. Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі № 21-2343во07 та Верховного Суду від 11.04.2018 №804/401/17, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

47. Відтак, встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

48. Відтак, зважаючи на доведений у ході судового розгляду факт вчинення відповідачами правопорушення, яке має характер триваючого і не припинено станом на час розгляду і вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, останні правомірно відхилили клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.