2а-5207/10/1570 Про усунення порушень, виявлених ревізією КРУ фінансово-господарської діяльності, та зобов`язання виконати окремі пункти вимоги КРУ області - 08.04.2020 Прийняття

1. 13 травня 2010 року Державна фінансова інспекція в Одеській області (далі - позивач, Фінінспекція, на час звернення - Контрольно-ревізійне управління в Одеській області (далі - КРУ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі - відповідач, Товариство, на час звернення - Відкрите акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство"), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд зобов`язати відповідача виконати пункти 12, 13, 14, 21, 29, 30 вимоги КРУ в Одеській області від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009 (далі - Вимога).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи управління на ІІІ квартал 2009 року з 02 вересня 2009 року по 21 вересня 2009 року посадовими особами КРУ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 01 липня 2007 року по 01 квітня 2009 року, за результатами якої складено акт від 25 вересня 2009 року №05 - 139/756, а 03 листопада 2009 року за №15-05-28-14/8261-2009 відповідачу направлено лист "Про усунення недоліків, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Товариства, в якому викладені Вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності позивача (далі - Вимога), проте пункти 12, 13, 14, 21, 29, 30 Вимоги відповідачем у встановлений строк - до 20 листопада 2009 року не виконані.

3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що пункти 12, 13, 14, 21, 29, 30 Вимоги є безпідставними, оскільки жодних порушень Товариством допущено не було. На підставі викладеного представник відповідача просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи управління на ІІІ квартал 2009 року з 02 вересня 2009 року по 21 вересня 2009 року Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" за період з 01 липня 2007 року по 01 квітня 2009 року, за результатами якої складено акт від 25 вересня 2009 року №05-139/756.

5. За результатами ревізії КРУ в Одеській області відповідачу пред`явлено Вимогу від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача, а саме:

6. пункт 12 - щодо відшкодування за рахунок відповідальних осіб витрат підзвітних коштів без належного документального підтвердження в сумі 8 590 грн;

7. пункт 13 - щодо нарахування та стягнення з контрагентів пені та штрафних санкцій за невиконання умов договору на загальну суму 967 988,69 грн;

8. пункт 14 - щодо коригування по бухгалтерському обліку зайвого нарахування амортизації на суму 3 966 013,36 грн по судам виведеним з експлуатації;

9. пункт 21 - щодо прийняття заходів по відшкодуванню фірмою "COSMOS SHIPPING AD" завищення вартості робіт з технічного аварійного обслуговування судна " Николай Савицкий ", виконання яких документально не підтверджено на суму 143 501 євро (1 100 288,74 грн. еквівалент у гривнях станом на 14 липня 2008 року);

10. пункт 29 - щодо відображення у бухгалтерському обліку поточних зобов`язань по розрахункам за нарахованими відсотками за користування коштами, отриманими у кредит, станом на 01 квітня 2009 року, в сумі 1 053 738,67 доларів США (8 113 787,76 грн);

11. пункт 30 - щодо відкоригування в бухгалтерському обліку заниження суми заборгованості по довгостроковим кредитам станом на 01 квітня 2009 року, на 101 921 718,89 грн, внаслідок не проведення перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті з використанням валютного курсу на дату балансу.

12. Правомірність пунктів 12, 13, 14, 21, 22, 29, 30 Вимоги від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009 була предметом розгляду в справі № 1177/10/1570.

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року в справі № 1177/10/1570, якою відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинними та скасування пунктів 12, 13, 14, 21, 22, 29, 30 Вимоги від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009.

14. Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2014 року в справі № 2а/1570/7073/2011 підтверджено правомірність пунктів 6, 7 вимоги Фінінспекції в Одеській області про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 09 серпня 2011 року № 920-30/494, які є тотожними пунктам 29, 30 вимоги КРУ в Одеській області від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009, та відрізняються лише датами (відповідно сумами), які Товариство зобов`язано відобразити у бухгалтерському обліку поточних зобов`язань як розрахунки за нарахованими відсотками за користування коштами, отриманими у кредит (1 053 738,67 доларів США, що складає 8 113 787,76 грн станом на 01 квітня 2009 року, та зобов`язано відобразити в бухгалтерському обліку заниження суми заборгованості за довгостроковим кредитом станом на 01 квітня 2009 року на 101 921 718,89 грн внаслідок непроведення перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті з використанням валютного курсу на дату балансу.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позовні вимоги Фінінспекції задоволено в повному обсязі, зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" виконати пункти 12, 13, 14, 21, 29, 30 вимоги КРУ в Одеській області від 08 листопада 2009 року (судом першої інстанції в резолютивній частині допущено описку в даті Вимоги) № 15-05-28-14/8261-2009.

16. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, з посиланням на частину першу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що пункти 12, 13, 14, 21, 29, 30 вимоги КРУ в Одеській області від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009 є обґрунтованими, пред`явлені з дотриманням вимог частини третьої статті 2 КАС України, тому є обов`язковими для виконання ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".

17. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Одеській області задоволено частково.

17.1. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" виконати пункти 14, 29, 30 вимоги КРУ в Одеській області від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009.

17.2. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Одеській області про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" виконати пункти 12, 13, 21 вимоги КРУ в Одеській області від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009.

18. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункти 14, 29, 30 вимоги від 03 листопада 2009 року № 15-05-28-14/8261-2009 спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, їх правомірність встановлена судовими рішеннями в інших адміністративних справах.

19. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зауважив, що пункти 12, 13, 21 Вимоги вказують на виявлені в ході ревізії збитки та їх розмір, отже правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про стягнення збитків, а не про зобов`язання виконати Вимогу.

ІV. Касаційне оскарження

20. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 12 січня 2016 року.

21. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що на даний час виконання пункту 14 Вимоги шляхом коригування в бухгалтерському обліку та одночасного внесення змін до податкового обліку є практично неможливим, оскільки минуло більше 1095 днів для прийняття рішення про виправлення у 2013 році помилок за 2007-2009 роках. Фактичне виконання пунктів 29, 30 Вимоги підтверджується актом позивача від 13 січня 2014 року № 05-11/03.

22. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

23. Касаційна скарга відповідача містить прохання про розгляд справи за участі його представника.

24. 18 січня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу №2а-5207/10/1570 (суддя-доповідач Мороз В. Ф.).

25. 26 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу між суддями справу №2а-5207/10/1570 передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Гончарова І. А.)

26. 21 січня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 108/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, що унеможливлює участь судді-доповідача Гончарової І. А. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 січня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

28. Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надійшли.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

29. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

30. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (2939-12) (далі - Закон № 2939-ХІІ (2939-12) у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

35. Частиною першої статті 2 Закону № 2939-ХІІ визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

36. На підставі статті 10 Закону № 2939-ХІІ Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема:

- пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (Пункт 7);

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства (Пункт 8);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів (Пункт 10).

37. Вказаним пунктам статті 10 Закону № 2939-ХІІ корелюють пункти 3.1.9, 3.1.10, 3.1.12 розділу 3 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі від 09 січня 2001 року № 111.

38. Абзацом 2 статті 15 Закону № 2939-ХІІ визначено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що ревізуються.

39. Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

40. На підставі частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

41. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду судом касаційної інстанції) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

42. Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду судом касаційної інстанції) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

VІ. Позиція Верховного Суду

43. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

46. Чинним законодавством органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

47. Положення статті 10 Закону № 2939-ХІІ розмежовують між собою повноваження органу КРУ щодо надсилання підконтрольній установі Вимоги про щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; повноваження щодо звернення до суду з метою стягнення збитків, а також повноваження щодо звернення до суду, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

48. У цій справі суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що правомірність пунктів 14, 29, 30 Вимоги підтверджена рішеннями суду, що набрали законної сили, при цьому зміст цих вимог направлений на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

49. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки законність відповідних пунктів вимоги підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили і вони є обов`язковими до виконання, а звернення позивача до суду із позовом про зобов`язання виконати пункти вимоги в частині усунення допущених порушень законодавства, які не передбачають стягнення виявлених в ході перевірки збитків, відповідає приписам пункту 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ.

50. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи № № 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14), 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), а також Верховним Судом в постанові від 16 жовтня 2018 року в справі №804/9567/13-а.

51. Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що фактичне виконання пунктів 29, 30 Вимоги підтверджується актом позивача від 13 січня 2014 року № 05-11/03 не впливає на правильність вирішення справи, оскільки станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідні пункти Вимоги не були виконані відповідачем в установлений позивачем строк.

52. Щодо фактичної неможливості виконати пункт 14 Вимоги у зв`язку із тим, що минуло 1095 днів, то ця обставина також не впливає на правильність вирішення справи, оскільки виконання цього пункту Вимоги вчасно не було забезпечено самим відповідачем.

53. За встановлених обставин Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.