549/93/17 Про визнання протиправними дії об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у поновленні виплати пенсії, зобов`язання провести нарахування та виплату пенсії - 07.04.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.05.2017р. (суддя - Глущенко Н.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. (судді - Кононенко З.О., Бондар В.О., Калиновський В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності та дій протиправними,

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

-визнати протиправними дії Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії з 01 січня 2017 року;

-зобов`язати провести нарахування та виплату пенсії з 01 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відмова відповідача у поновленні виплати пенсії з 01 січня 2017 року є безпідставно, протиправною, такою, що порушує його права, свободи та інтереси.

Постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.05.2017р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними дії Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 01 січня 2017 року.

Зобов`язано Лохвицьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2017 року.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи та ухвалення рішень, які підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 16.05.2012р. Пенсійним фондом України, позивачу було призначено пенсію за віком.

До липня 2014 року позивач мешкав у м. Червонопартизанськ Луганської області за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з проведенням бойових дій на території Луганської області змушений був покинути своє місце проживання, переїхав до Полтавської області де став на облік як внутрішньо переміщена особа.

З серпня 2014 року і по день звернення до суду з даним позовом, позивач мешкав в с. Пізники Чорнухинського району Полтавської області разом із дружиною.

3 червня 2015 року по 29 червня 2016 року позивач перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Чорнухинської РДА, як внутрішньо переміщена особа.

З 01.07.2015р. позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах (список №1) за спрощеним порядком за матеріалами електронної справи.

У квітні 2015 року позивач, відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.2015р., придбав у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

13.06.2016р. позивач зареєстрував своє місце проживання, у придбаному у приватну власність житловому будинку, за вказаною вище адресою та звернувся до УПСЗН Чорнухинської РДА Полтавської області про виключення його з бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно довідки від 02.12.2016р. №03-1979, виданої управлінням соціального захисту населення Чорнухинської РДА., з 30.06.2016р. ОСОБА_1 знятий з обліку в базі даних про внутрішньо переміщених осіб за заявою та немає статусу внутрішньо переміщеної особи.

З 01.01.2017р. нарахування та виплата пенсії позивачу були припинені, оскільки згідно інформації УПСЗН Чорнухинської РДА Полтавської області 30.06.2016р. позивач був знятий з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

На неодноразові звернення позивача за роз`ясненнями стосовно підстав припинення виплати йому пенсії, відповідач листами від 08.06.2016р. №6/05-20, від 09.12.2016р. №1312/05-20, від 22.12.2016р. №1361/03-20 та від 20.02.2017р. №К-04/02 повідомляв позивачу про те, що для продовження виплати пенсії йому необхідно обов`язково подати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, судами встановлено, що після отримання 04.07.2016р. (вх.№954) довідки про те, що ОСОБА_1, житель с. Пізники Чорнухинського району Полтавської області, знятий з обліку в базі внутрішньо переміщених осіб 30.06.2016р. згідно поданої заяви, відповідач продовжував нараховувати та виплачувати позивачу пенсію за віком по 31.12.2016р. включно, що підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 . Нарахування та виплата позивачу пенсії за віком припинилася з 01.01.2017р.

Не погоджуючись з діями відповідача, вважаючи їх таким, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з часу реєстрації місця проживання у придбаному у приватну власність житловому будинку та зняття з обліку бази даних про внутрішньо-переміщених осіб, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про поновлення виплати пенсії на загальних підставах, водночас вказане залишилось відповідачем без належного реагування.

Суди визнали безпідставними посилання відповідача, як на підставу для припинення раніше призначеної пенсії, на ненадання позивачем довідки про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, оскільки жодною нормою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надати вище згадану довідку.

Крім того, суди виходили з того, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не передбачено інших підстав припинення виплати пенсії, крім тих, що вказані у статті 49 зазначеного Закону, в якій відсутня така підстава припинення виплати пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи. Крім того, рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2017р. відповідачем не приймалось.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ).

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон №1058-IV (1058-15) . Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом №1058-IV (1058-15) , можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У справі, що розглядається, суди встановили, що жоден з таких випадків управлінням Пенсійного фонду не застосований та не доведений. Крім того, рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не приймалось.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи, предметом спору яких було припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції, в яких дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2019р. справа №219/5672/17, від 13.06.2019р. справа №243/5486/17, від 22.08.2019р. справа №636/3447/16-а, від 25.03.2010р. справа №592/5928/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про порушення відповідачем вимог ст. 49 Закону №1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Крім того, після придбання у квітні 2015 року у власність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та реєстрацією 13.06.2016р. позивачем свого місця проживання за вказаною адресою, що підтверджується відміткою у паспорті, позивач звертався до відповідача з заявами про виплату йому пенсії на загальних підставах (не як внутрішньо переміщеній особі). Водночас вказане питання відповідачем вирішено не було.

Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанову Уряду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення, а постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.05.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. - без змін.