501/1397/17 Про скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу - 07.04.2020 Прийняття

за позовом Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб: комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради", ОСОБА_1, про скасування постанов державного виконавця, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 13 червня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Осіпова Ю.В.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області (далі -позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі -відповідач), треті особи: комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради", ОСОБА_1 в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Ю. від 28.10.2013 року про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що позивачем було направлено державному виконавцю звіт про виконання рішення суду.

2.1. Також, позивач зазначає, що підставами пред`явлення позову визначено проведення ремонтних робіт у визначених об`ємах та проти яких не заперечувала наймач квартири, проведення ремонтних робіт у межах максимальної площі 21 кв. м. визначених постановою Кабінету Міністрів від 20.05.2009 року № 565 (565-2009-п) , відсутності підстав для проведення ремонтних робіт у самовільно прибудованих приміщеннях.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

3.1. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області Коренюк Олени Володимирівни від 04.11.2016 року ВП № 33389124 про накладення штрафу на Виконавчий комітет Чорноморської міської ради у сумі 5 100,00 грн.

3.2. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області Коренюк Олени Володимирівни від 25.11.2016 року ВП № 33389124 про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн.

4. Задовольняючи позов виконавчого комітету Чорноморської міської ради суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про незаконність оскаржуваних постанов відповідача та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для їх скасування.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року скасовано постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанов державного виконавця.

6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є належним відповідачем у справі, та суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, та залишити в силі постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року.

7.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що відмова у позові з тих підстав, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області є неналежним відповідачем у справі суперечить вимогам закону та не може бути підставою для застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 317 КАС України при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Також, позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції повинен був закрити провадження у справі у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України.

8. Відзив на касаційну скаргу Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської областіслужби на адресу Верховного Суду не надходив.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. 25 серпня 2011 року постановою Іллічівського міського суду Одеської області у справі №2а-3571/11, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 25 квітня 2012 року, зобов`язано виконавчий комітет Іллічівської міської ради провести безоплатно ремонт квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає ОСОБА_1 .

10. 31 травня 2012 року прийнято виконавчий лист №2-а3571/2011 про зобов`язання виконавчий комітет Іллічівської міської ради провести безоплатно ремонт квартири АДРЕСА_1, який у червні 2012 року ОСОБА_1 подала до виконавчої служби для примусового виконання.

11. 28 вересня 2012 року, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби на підставі листа виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 24 вересня 2012 року про повідомлення про те, що квартира АДРЕСА_1 не знаходиться у комунальній власності, закінчив виконавче провадження, яке було відкрите 16 липня 2012 року.

12. 7 жовтня 2015 року набула чинності постанова Іллічівського міського суду від 01 жовтня 2015 року, якою постанова про закінчення, зазначеного вище, виконавчого провадження визнана незаконною та скасована. Виконавче провадження відновлено 17 листопада 2015 року.

13. Ухвалою Іллічівського міського суду від 17 травня 2016 року у справі № 2-а- 3571/11 виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області зобов`язано подати у строк до 15 липня 2016 року (включно) звіт про виконання постанови Іллічівського міського суду Одеської області в адміністративній справі № 2-а-3571/11 від 25 серпня 2011 року. Ухвалою суду від 18 липня 2016 року цей строк було подовжено до 09 вересня 2016 року (включно).

14. Актами виконаних робіт КБ2в та КБ3: від 08.06.2016 р.; 04.07.2016 р.; 20.07.2016 р.; 19.09.2016 р.; складеними на виконання договору підряду від 11.05.2016 року та додаткової угод до нього від 13.09.2016 року за рахунок виконавчого комітету проведено ремонтні роботи на загальну суму 72021,36 грн.

15. 05.09.2016 року позивач подав звіт про виконання судового рішення, копію якого направлено відповідачу. З звіту вбачається, що заплановані роботи проведені за виключенням робіт з укладення лінолеуму. Проти укладення лінолеуму заперечувала мешканка квартири.

16. 12 вересня 2016 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області у справі № 2-а-3571/11 було призначено судову будівельну експертизу в рамках судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, на підставі заяви ОСОБА_1 щодо неналежної якості та об`єму виконаних робіт. Питання належного виконання виконавчим комітетом судового рішення на користь ОСОБА_1 судом не вирішено.

17. У листопаді 2016 року державним виконавцем було винесено постанови від 04 листопада та від 25 листопада 2016 року ВП № 33389124 про накладення штрафу на виконавчий комітет Чорноморської міської ради у сумі 5100 грн. та 10200грн. відповідно, у зв`язку із невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

18. Уважаючи протиправною бездіяльність державного виконавця під час накладення штрафу в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позивач звернулася з даним позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

19. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) ; далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Згідно з частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

23. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

24. Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

25. Згідно з пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5 (z1302-16) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 вересня 2016 року за №1302/29432 (z1302-16) ), органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

VІ. Позиція Верховного Суду

26. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5 (z1302-16) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 вересня 2016 року за №1302/29432З наведених приписів законодавства випливає, що відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби можуть бути лише Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

27. Отже, відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, входять до системи органів державної виконавчої служби.

28. Таким чином, в розумінні приписів КАС України (2747-15) , вказані структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.

29. Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 48 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

30. Згідно з частиною 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

31. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).

32. З аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

33. Оскільки відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ і суд першої інстанції під час розгляду справи не вирішував питання заміни відповідача або залучення іншого, а суд апеляційної інстанції відповідно до процесуального закону позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, то Верховний Суд уважає, що відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області є неналежним відповідачем у цій справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

34. При касаційному розгляді враховано висновок Верховного Суду, викладений зокрема у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), 26 червня 2019 року у справі №303/3794/17, 09 серпня 2019 року у справі №821/2089/17 та 09 жовтня 2019 року у справі №456/2935/15-а.

35. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у цій справі. Верховний Суд не надає оцінки висновкам суду першої інстанції, викладеним у постанові від 14 грудня 2017 року, яка скасована судом апеляційної інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з інших зазначених вище правильних підстав.

36. Відмова у задоволенні позову, поданого до неналежного відповідача, не позбавляє права позивача на звернення до суду з тим самим позовом вже до належного відповідача.

37. Доводи касаційної скарги зазначених обставин та висновків судів не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.